Є декілька причин, чому руйнування пам’яток архітектури в місті Лева перетворилося на вірус, - експерт

Голова Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Андрій Салюк каже, що є декілька причин, чому руйнування пам’яток архітектури в місті Лева перетворилося на вірус, з яким ніхто не в силі боротися, пише газета «Ратуша».

«Перше – це те, що в законі «Про охорону культурної спадщини» не визначено конкретної відповідальності. Друге – всі ті «інвестори» мають дуже багато юристів, котрі вишуковують усі можливі способи, як порушити закон, але зробити задумане. В нас у чинному законодавстві передбачено пункт, який у всьому світі є абсолютно ненормальним, – так зване «узаконення» незаконного будівництва. Аргументи були такі: мовляв, є якась прибудова, що стоїть, до прикладу, 20 років, і вже зазначена на всіх картах, а потім виявилося, що для цієї прибудови немає погодження. Відтак можна було ухвалити рішення, виписавши певні штрафні платежі, що воно не було належним чином оформлене, а ті об’єкти просто внести, як ті, що існують фактично. Натомість у нас ухвалили рішення про право узаконити незаконне будівництво. Я вже безліч разів повторював фразу одного юриста, який представляв інтереси фірми, що робила чимало некоректних речей: «Ми маємо законне право узаконити це незаконне будівництво», – наголошує пам’яткоохоронець. – Тобто, вони стараються якнайшвидше вибити вікна і двері у пам’ятках, де ніколи їх не було, а потім отримати штраф у 1700 гривень – і через судове рішення мають такі речі узаконеними. Це стало вже вірусом у нашому місті, але питання вікон і дверей – мізер порівняно з надбудовами в зоні ЮНЕСКО, коли погоджують одну поверховість, а будують абсолютно іншу. Так, як було з готелем «Швейцарський»: їм дозволили надбудувати півтора поверхи, а в підсумку на 3-поверховому будинку вони надбудували 5 поверхів. І жодної відповідальності».

За словами Андрія Салюка, вирішити проблему насправді не так і складно, адже, маючи базу юристів, влада могла б просто ініціювати звернення до Києва з проханням ухвалити такі потрібні зміни в законі.