Норребро. Іммігрантський район Копенгагена (фото)
Норребро – найбільш мультиетнічний район Копенгагена. Кожен четвертий його мешканець – іммігрант або виходець з іммігрантської родини. Не обов’язково чорношкірий.
В толерантній Європі перепис ведеться із врахуванням принципу «кольорової сліпоти» – не береться до уваги расова приналежність людини. Проте країна походження таки має велике значення, і статистичні відомості поділяють всіх прибульців на дві категорії: з «західних» та «незахідних» країн. Других – втричі більше, і саме до них відносять слов’янське населення «неєвросоюзної» південно-східної Європи.
Більшість мігрантів селяться компактно, використовуючи державні програми соціального житла. Тому в Норребро є квартали, де кількість данців ледве перевищує 15%. І коли потрапляєш в таке місце, то відчуття, що ти знаходишся у скандинавській країні, відразу слабшає.
Вперше про район Норребро я дізнався з однієї статті, що була присвячена нелегальним копачам бурштину у Поліссі. Основною думкою того матеріалу була теза, що не тільки на території нашої багатостраждальної батьківщини, а й в суперрозвинених «Америках і Європах» є місця, де державна влада присутня чисто номінально, поліція намагається зайвий раз не заходити, а добропорядним громадянам і зовсім туди краще не суватися. В цивілізованій Данії такою локацією був район Копенгагена Норребро.
Гугл і Вікіпедія у відповідь на назву району видали низку згадок про регулярні бійки мігрантів з поліцією, протести сквотерів і інші захоплючі події. І вже за кілька хвилин Норребро потрапив в мій копенгагенський to-see list.
Сумніви почали закрадатися мою душу, коли я почав спілкуватися з місцевими у каучсьорфінгу. Мешканці цього району чомусь описували його не як депресивне занедбане гетто, а як «жваве та цікаве місце» з «молодіжною та творчою атмосферою», що є уособленням «справжнього Копенгагену з його мультикультурністю». Коли вже на місці я запитав копенгагенських знайомих, чи дійсно туди не ходить поліція і всім іншим також не варто, вони здивовано знизали плечима і відповіли, що у копів при виконанні дійсно там бувають проблеми, а взагалі це дуже симпатичне, цікаве і безпечне місце, яке безсумнівно варто відвідати.
Отже мої очікування не виправдалися. І ці хлопці, які живуть в гаражі - найжахливіше, що мені довелося побачити в Норребро.
А загалом Норребро виглядає приблизно ось так:
До речі назва району Nørrebro вимовляється не зовсім як Норребро. А скоріше як Нохгрбро, де між Н і Б лунає довгий звук, що є чимось середнім між нашим звичним О, німецьким грасованим R і ревом оскаженілого берсерка, що об’ївся психоделічних грибів. Загалом багато скандинавських топонімів не дуже схожі на свої слов’янські версії, і це може спричинити проблеми при орієнтуванні. Так данська столиця, наприклад, в оригіналі називається København – досить віддалено нагадує звичне нам Копенгаген.
У Норребро, як і в усьому Копенгагені повно велосипедистів.
Смуглих мігрантів, звичайно, більше, ніж в центральних районах.
І так, трохи брудніше на вулицях.
Переважна більшість мечетей та ісламських культурних центрів міста знаходиться саме тут.
Повсюди магазини ісламського одягу.
Є попит – буде й пропозиція.
Мусульмани складають приблизно десяту частину мешканців Копенгагена, і за цими відносними показниками данська столиця поступається лише Парижу.
Реклама і пропаганда теж враховують особливості цільової аудиторії. Ось запрошення на конгрес європейських палестинців, що відбудеться в шведському Мальме за 40 км звідси.
Антиізраїльска агітація
й антифашистська.
Хоча я не уявляю, які міцні нерви треба мати, щоб бути шовіністом і при цьому жити в Норребро.
Дуже багато сомалійців.
У великих містах, що притягують до себе мігрантів, по географічних назвах на пунктах грошових переказів можна вивчати етнічний состав населеного пункту.
В Норребро повно яскравих графіті.
Гасло «Stop jyden» можна побачити багато де у Копенгагені. Данське jyden – це не німецьке Juden, а всього-навсього назва вихідців з регіону Ютландії, що масово понаїхали до столиці, чим трошки дратують корінних копенгагенців. Тобто це така собі напівжартівлива версія «Москва не резиновая» чи «Геть з Києва!»
Триптих. Палестинська терористка Лейла Халед, Валентина Терешкова в образі Метта Деймона з фільму «Марсіанин» і ще щось навколо[анти]капіталістичне.
Скульптура «Серце Норребро». Серце складено з пістолетів, рушниць та іншої зброї, а напис на постаменті «Ми хочемо жити разом» зроблений різними мовами, переважно тими, що користуються місцеві мешканці: арабською, сомалійською, данською, сербохорватобоснійською тощо.
Якщо Норребро є уособленням мультикультурності Копенгагена, то символом різноманіття самого району став парк Superkilen. Автори ідеї – міжнародна мистецьа група – вирішили підкреслити цю рису Норребро, встановивши в одному місці артефакти з різних країн світу, а бо їх копії в натуральну величину.
Дорожні стовпчики з Гани, неонові вивіски з Китаю, Тайваню, США і Росії.
Восьминіг з Японії.
Зупинка з Казахстану.
А ще гойдалки з Іраку, лавки з Бразилії і Ірану, фонтан з Марокко, урни з Англії і близько сотні інших об’єктів.
Україна, щоправда, представлена у парку дещо сумною пам’яткою.
Це точна копія дитячої гірки з міста Прип’яті.
Джерело: superflex.net
А такою вона була до катастрофи.
Джерело: pripyat-city.ru
Цікаво, що творці Superkilen розділили його на на три різні части з промовистими назвами. Перша – найзеленіша, з галявинами та газонами – називається, власне, Зеленим парком.
А ще тут є Червона площа
та Чорний ринок.
Можливо на цьому місці у вас вже почали з’являтися трохи ксенофобські думки про загніваючу Європу, що стогне під навалою чорношкірих мігрантів. Але справа в тому, що мультикультуралізм – це не лише кіоски з кебабами та магазини ісламського одягу.
Як вам школа із такими суто нордичними воротами?
Знаходиться вона в місці, що має назву Міфологічний квартал (Det mytologiske kvarter). Тут вулиця імені скандинавського бога Одіна впираєтся в вулицю імені скандинавського бога Тора, а ту, в свою чергу, перетинає вулиця міфологічного велетня Міміра.
І графіті тут відповідні – ясен Іґґдрасілль, що тримає дев’ять світів.
Але це ж Данія. Тому без європейських цінностей – ніяк.
Звичайно, тут є і етнічні кримінальні угруповання, і прояви національної нетерпимості як з боку приїжджих, так і зі сторони корінних данців. Великого розголосу, наприклад, набув випадок, коли група молодиків-мусульман нападала на бари, вимагаючи припинити продаж алкоголю. Але такі події для Норребро зовсім не є чимось звичайним, а скоріше навпаки.
У менших данських містечках, де населення більш закрите і не настільки толерантне, проблем з мігрантами більше, а в Норребро – мир, дружба та жуйка.
Текст і фото Павло МОРКОВКІН
Коментарі