Фронт децентралізації: які баталії позаду і чого чекати

Зараз у Львівській області триває активний процес обговорення другої редакції перспективного плану об’єднання громад. Паралельно – закінчується календарний рік, і разом з ним – друга хвиля об’єднання громад та децентралізації на Львівщині. Закінчується він виборами у шести новоутворених ОТГ, дискусіями про агломерацію навколо Львова і великим знаком питання – що далі.

Друга хвиля децентралізації суттєво відрізняється від першої, яка тривала у 2015 році. Тоді важливо було показати приклад – створити перші громади, знайти відважних. І опір реформі творили, головним чином, сільські голови, які втрачали посади, ставили на кін свій авторитет, ризикували. У другій хвилі – у 2016 році коло акторів у формуванні об’єднаних громад суттєво розширилося. До нього крім громадських активістів та сільських голів, увійшли народні депутати та депутати обласної ради, які розцінили децентарілізацію як момент для формування зручних меж виборчих округів, бізнес, особливо агрофірми, адже так зручніше управляти землями. І саме вплив чиновників з районних адміністрацій – один з суттєвих чинників пробуксовки реформи.

Саботаж об'єднання

Анатолій Ткачук, директор з питань науки і розвитку Громадської організації «Інститут громадянського суспільства»: «Я багато їжджу по країні. Чи є саботажники? Повно. От, наприклад, візьмемо Старосинявську об’єднану територіальну громаду на Хмельниччині. Вона покриває весь район. Відтак всі ресурси – це ресурси громади. То що робити райадміністрації, яка залишилась без нічого?! От вони й бунтують, і страшать людей усілякими міфами, аби тільки повернути зручні старі часи. Або вичікують, як, скажімо, в ситуації під Києвом. Боярка – місто районного значення з бюджетом 41 мільйон. Навколо невеликі села, бюджет усіх – приблизно 10 мільйонів. Якщо вони об’єднаються, то лише надходження від податку на доходи фізичних осіб у бюджеті тільки самої Боярки становитимуть 134 мільйони.  Тобто загалом бюджет громади буде більше 150 мільйонів. Уявляєте різницю? Місто просить: давайте об’єднуватися, всім буде краще. А більшість сільських голів вичікують, мабуть, не всі землі під столицею розпродали».

Особливим викликом для другої хвилі об’єднання громад став фактор добровільності. Об’єднання громад передбачає громадські слухання та згоду громад для об’єднання. З огляду на велику кількість акторів, зацікавлених у конкретному укрупненні, недостатньо інформації серед мешканців громад, здобути згоду громади було досить складно.  Олексій Орловський, директор програмної ініціативи «Демократична практика» Міжнародного фонду «Відродження»: «Тільки у судах сьогодні знаходиться щонайменше 30 справ (від Києва до Краматорська), пов’язаних із реформою децентралізації. Тому, аби хороша ідея не була дискредитована, потрібно більше працювати з людьми, щоб вони знали про нові можливості, механізми їх застосування і переваги та реально відчули якісні зміни у своєму житті».

Разом з тим, відзначимо, що представники Львівської ОДА провели близько 400 зустрічей на місцях аби досягнути згоди громад і сформувати перспективний план, який би поєднував і критерії спроможності і добровільності. Разом з тим, мітинги під ОДА – показують, що досягнути цього на всі 100% не вдалося. Найбільше запитань залишається щодо Дрогобицького, Пустомитівського, Перемишлянського районів. Громади не погоджуються зі запропонованим планом.

Станом на сьогодні утворено 184 об’єднані громади в Україні, на Львівщині 18 грудня буде проведено вибори у ще 6 новоуторених ОТГ. Водночас, ЦВК відмовило у проведенні виборів у Воютицькій об’єднаній громаді на підставі, що до об’єднання пропонуються села з різних районів. Наразі справа перебуває у суді. Разом з тим, досвід вже об’єднаних громад свідчить про те, що головним рушієм змін в громадах і головним факторм успіху – є не земля, а людський фактор. Люди, які щвидко вчаться, організовують управління, будуть нову якість політик та відносин з громадянами стають успішними.

Прес-центр ініціативи «Децентралізація влади»

Експерти констатують, що попри всі складнощі такими темпами, якими йде реформа децентралізації в Україні, не рухалась жодна європейська країна. Принаймні, за останні два роки в Україні зроблено куди більше, ніж свого часу в таких країнах, як Швеція, Бельгія, Латвія, Естонія. Показовим є приклад Данії, якій знадобилось 13 років (від 1958-го по 1971-ий, коли йшов процес добровільного об’єднання громад), аби об’єдналося 4% територіальних громад. А в Україні за півроку 2015-го вже 7%.

Об’єднанні у другій хвилі громади більш впевнені та вмотивовані. Саме вони зможуть показати історії успіху, а наша держава зможе оновитися за наступні два роки. Думаємо, що потрібно ще один – два роки, аби громади мали можливість на прийняття обдуманих рішень, однак важливим є розуміння державної політики – рано чи пізно процес добровільності закінчиться. Громади потребують більшої впевненості у децентралізації фінансів, а також можливостей для розвитку управлінських компетенцій.

Марина БОНДАРЕНКО, Оксана ДАЩАКІВСЬКА, МФ «Відродження»