«Божественна комедія» як синонім подружнього життя. У театрі людей і ляльок вигадали виставу для дорослих (фото)

Хоча насправді сюжет ще більш драматичний, ніж ми собі могли уявити, адже він взятий не з книги, а з самого життя.

На тонкий шнурок, можливо для білизни, ми нанизуємо безліч символічних образів із нашого подружнього життя: колиску, одяг, сковорідку та багато іншого – такий художній прийом використаний сценографом у виставі. Проживаємо своє життя спочатку парубуючи, одружуючись… А потім настає та половина нашого життя, яку проходимо ніби колами, щоб в один момент зрозуміти, наскільки важливо, коли хтось такий рідний поруч, і може погладити сиве волосся, заспівати «Літа минають» чи «Колисала баба діда…». Цей момент настає у самому кінці, коли заходить сонце. Герої вистави говорять-співають в основному, словами чудових українських народних пісень та романсів, саме з них маємо можливість почерпнути усю ту життєву мудрість. Вистава проймає до глибини душі, вона захоплює від перших ноток.

Ми поспілкувалися із режисером вистави Олексієм Кравчуком про «Божественну комедію», та про життя театру, гастролі, майбутні прем’єри.

— Чому власне «Божественна комедія»? Як виникла ідея такої вистави?

Ми вирішили розглянути стосунки між чоловіком та жінкою. Це не стосується самого Данте, адже чоловік та жінка це завжди кумедно. І це дуже добре, що ідею підхопили наш художник та автор ляльок Еля Босович, Люда Зборовська, яка розробляла пісенну частину, Надія Крат, яка написала  етюди. Спочатку грали цю виставу у проекті «Волоцюги і ляльки» по селах.

— Вражає влучний підбір пісень, адже українська пісня має у собі безліч життєвих історій. Як довго працювали над цією виставою?

Кожен над цією виставою працює самостійно, протягом усього свого життя. Це ж подружні стосунки.

— На чому робили акценти? Це доросла вистава?

Ви самі бачили, це можуть дивитися як діти так і дорослі. Дорослі розуміють своє, а  діти своє.

— Як часто буде у репертуарі ця виставка?

Безумовно буде іти, як мінімум двічі в місяць у вечірній час.

— Як виникла ідея запросити журналістів на репетицію?

Насправді, нам дуже бракує інформаційної підтримки, особливо у форматі вечірніх вистав. Денні, дитячі вистави граються з великим аншлагом, а вечірні не мають такої популярності. Серед вистав для дорослих «Божественна комедія», «Півонієвий ліхтар». Готується постановка «Ось та Ась», це унікальна робота, самостійне проект наших дівчат. А у нас дуже потужний жіночий колектив: Людмила Зборовська, Надії Крат, Еля Босович.  Це буде вистава про відносини українця і росіянина, те що наскрізно присутнє у житті, але з нашого такого іронічного погляду.

У розмову включається автор ляльок Еля Босович:

Ці персонажі – символи двох держав, ще є інші символи на плакаті: радіоприймач та рупор. Прем'єра вистави відбудеться 26 листопада.

— Розкажіть детальніше про вашу роботу художника у виставі «Божественна комедія». Ваші ляльки мають виразний народний колорит та свою символіку.

Еля Босович: Взагалі, народження вистави було не таким пафосним. Спочатку виникла вона як ідея вивести щось з мандрівним театром на село, до глядача. Бо, виявляється, частина місцевих мешканців ще жодного разу не була в театрі, з’явилась потреба виїхати туди з якоюсь виставою. Ми  показували її здебільшого на якійсь галявині, що ставило перед художником певні завдання просторової організації.

По-перше лялька має бути яскравою, виразною, помітною у тому інтер'єрі. Це не чорний кабінет, де все  можна роздивитися. Там, на фоні різних предметів, вона мала мати свій яскравий локальний колір. Крім того, що найбільше зрозуміло для людей – це стосунки між чоловіком і жінкою. Звичайно, близькою та рідною для кожного є українська пісня, адже вона має весь спектр людських відносин, якихось життєвих ситуації. Потрошку цей матеріал почав назбируватися.

Спочатку було задумано дві ляльки: чоловік і жінка. Але ми одразу зрозуміли що нам бракує третього персонажа – оцінки, яка буде віддзеркалювати, відтіняти ці стосунки. Не пам'ятаємо хто саме це запропонував, але так з'явився кіт. А потім із пісень доповнювався сам зміст вистави, вона обростала додатковими реквізитами, які наперед не продумувалися, а виникали по ходу роботи.

— Скільки сіл ви відвідали з цим проектом?

Еля Босович: Я вам скажу так, за  один день ми відвідували 3-4, а за три дні, відповідно, десь 10-12 сіл.

— Як сприймала Вас публіка?

Еля Босович: На фото із цих поїздок є всі від старого до малого. Кожен знаходив щось для себе. Підспівували, коли чули знайомі пісні, були і такі, які з якими знайомились вперше. У нас є актриса Людмила Зборовська, яка кожного року їздить у фольклорні експедиції, провозить нові пісні та їхні інтерпретації.

—  Як часто ставите дорослі вистави у театрі?

Еля Босович: Це відбувається часто, кожної суботи, приблизно п'ять вистав у місяць. Будемо співпрацювати із іншими колективами, але вони в свою чергу, також претендуватимуть на суботу, тому, можливо, буде потреба працювати у неділю. Це все буде рахувати директор, і вирішить як буде вигідніше театру.

Ми прагнемо, щоб театр став культурним центром. Хтось потребує пісні, хтось серйозної драматургії, будемо намагатися робити різноманітні та різнопланові вистави, щоб не було дійство однієї руки. Відповідно будемо запрошувати цікавих режисерів, які запропонують інше прочитання вистав.

Олексій Кравчук: А ще у нас є дуже гарна постановка «Колобок Дарії Іванової, режисера із Києва», Еля Босович працювала над сценографією. Ми були у Варшаві на Міжнародному фестивалі «Лялька теж людина», показали виставу «Еклезіаст», і вона отримала відзнаку.

—  Що ще цікавого у Вас буде у цьому сезоні?

Олексій Кравчук: У нас минулого року був прекрасний Вертеп, який будемо показувати цього сезону. Паралельно працюємо над виставою «Гамлет», яку будемо презентувати вже після Нового Року. Наступного місяця у нас ставитиме виставу режисер Оксана Дмитриєва, заслужений режисер Автономної Республіки Крим, головний режисер Харківського театру ляльок.

Еля Босович: Дуже талановитий режисер, входить до десятки кращих режисерів України, при чому єдиний представник від «лялькового світу» у такому високому рейтингу.

Олексій Кравчук: Ми вже привозили її вистави «Антігона», «Матінка Кураж» для дорослих. Минулого року показували за М. Шагалом «Портрет з літаючим годинником…» виставу Полтавського театру, яку вона презентувала. Маємо хорошу нагоду з нею співпрацювати.

Еля Босович: Ще паралельно з нашими режисерами та акторами, працює Володя Борисюк над виставою «Лускунчик», разом із художником з іншого театру. Прем'єра буде ближче до Нового року наступного сезону.

На ранкові вистави у нас завжди аншлаг, але люди мають звикнути що тут відбуваються також вечірні покази. Хочемо розвінчати міф що театр ляльок – це театр тільки песиків та зайчиків. У всьому світі у лялькові театри ходять не тільки діти, а й дорослі на не зовсім дитячі вистави.  Лялькова вистава може бути більш вражаючою та із потужною драматургією, ніж звичайна у драматичному чи оперному театрі. Розвиваємо такі напрямки у театрі: дитячої вистави, вистави для сімейного (спільного) перегляду, і вистави для дорослих. Намагаємося розширити вікові обмеження.

Спілкувалася Мар’яна МАКСИМІВ

Фото з сайту театру, а також Дарії Скрипнюк