дивись.info

Українська Гельсінська Група: 10 фактів про організацію

Українська Гельсінська Група: 10 фактів про організацію

Цими днями Українська Гельсінська Група відзначає 40-річчя з дня заснування. Об’єднання діячів українського правозахисного руху було утворене 9 листопада 1976 року, а згодом, 7 липня 1988 року, на 50-тисячному мітингу у Львові на її основі проголосили створення Української Гельсінської спілки (УГС).

Сьогодні Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ) – найбільша асоціація правозахисних організацій України. Спілка об’єднує 29 правозахисних недержавних організацій. Метою її діяльності є захист прав людини.

ІА Дивись.info зібрала цікаві факти про одну з найпотужніших правозахисних організацій України.

  1. 1 серпня 1975 року уряди 35 держав Європи і Північної Америки, у тому числі і уряд СРСР, підписали Гельсінські угоди, що були покликані закріпити нові відносини в Європі, забезпечити виконання у кожній з них високих принципів демократії та прав людини. Розуміючи, що за умов Радянської України це практично неможливо, 9 листопада 1976 р. група правозахисників об’єдналася для сприяння виконанню Гельсінських угод.
  2. Батьками-засновниками УГГ були Олесь Бердник – письменник-фантаст, Петро Григоренко (він став представником групи у Москві), Левко Лук’яненко, Оксана Мешко, Ніна Строката, Іван Кандиба, Олекса Тихий, Микола Руденко (керівник Групи), Мирослав Маринович, Микола Матусевич.
  3. У Радянському Союзі членів УГГ жорстоко переслідували. Вже за рік після утворення організації, 1977-го, заарештовано й засуджено п’ятьох членів організації: Миколу Руденка, Олексія Тихого, Левка Лук’яненка, Мирослава Мариновича і Миколу Матусевича. Всіх їх було засуджено за статтею 62 Кримінального кодексу УРСР – «антирадянська агітація та пропаганда», яка передбачала покарання у вигляді позбавлення волі терміном від 7 до 10 років і 5 років заслання. Усі засуджені отримали максимальну передбачену статтею кару.
  4. Незважаючи на жорсткі репресії, у 1977-1978 рр. лави УГГ поповнилися новими членами. Ними стали Петро Вінс, Віталій Калиниченко, Василь Стрільців, Петро Січко, Василь Січко, Василь Овсієнко, Юрій Литвин.
  5. А вже 1979 року під репресивну машину потрапили Олесь Бердник, Петро і Василь Січки, Юрій Литвин і Василь Овсієнко. Натомість у цей же період до Української Гельсінсьекої Групи доєдналися В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Зіновій Красівський, Володимир Малинкович, Петро Розумний, Іван Сокульський, Стефанія Шабатура, Ольга Гейко-Матусевич, Микола Горбаль і Йосиф Зісельс.
  6. Навесні 1979 року в Мордовських таборах політичні в’язні створили Групу сприяння виконанню Гельсінських угод у місцях позбавлення волі, до якої ввійшли, між іншими, деякі члени УГГ (Левко Лук’яненко, Микола Руденко, Олекса Тихий), а також інші політичні в’язні з України: Святослав Караванський, О. Попович, Б. Ребрик, о. Володимир Романюк, Ірина Сеник, Данило Шумук, Юрій Шухевич-Березинський.
  7. 1977 року П. Григоренко одержав дозвіл виїхати на лікування до США, після чого його позбавили громадянства СРСР. Виїхати за кордон дозволили також П. Вінсові, Н. Строкатій, В. Малинковичу й С. Караванському.
  8. 1979–1980 в Україні посилено терор, зокрема проти членів Української Гельсінської Групи. Саме тоді вже втретє заарештували В’ячеслава Чорновола, до божевільні відправили Оксану Мешко, заарештували Василя Стуса, Ольгу Гейко-Матусевич, В. Калиниченка, В. Стрільціва.
  9. Деяких з членів УГГ судили не за політичними статтями. Вони отримували терміни за провокаційними звинуваченнями в спробі зґвалтування, незаконному зберіганні зброї, опорі міліції та іншими неполітичними статтями КК УРСР.
  10. Українська Гельсінська Група налічувала близько 40 осіб, з них 24 були засуджені. Усі загалом вони відбули у тюрмах, таборах, закритих психіатричних лікарнях, на засланні понад 550 років. Група розплатилися п’ятьма життями: Михайло Мельник наклав на себе руки напередодні неминучого арешту 9 березня 1979 року. Чотири в’язні табору особливого режиму у селищі Кучино Пермської області загинули: Олекса Тихий, Юрій Литвин та Валерій Марченко 1984 року. 1985 року загинув Василь Стус.
Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.