Сальдо торговельного балансу: як вивести львівських виробників на світовий ринок?

За гучними розмовами про експортний потенціал України і, зокрема, Львівщини часто ховаються неоголошеними кілька деталей. А, як відомо, диявол саме в цих деталях и криється. Тож, ІА Дивись.info вирішила розібратись, чи такі світлі перспективи чекають на український експорт і як почувають себе товаровиробники, коли виходять на світові ринки.

За даними ГУ статистики у Львівській області, місцеві підприємства з січня до серпня цього  року експортували товарів на понад 795 мільйонів доларів. Для порівняння, це 111,6% від минулорічних показників за цей же період. Тенденція виглядає обнадійливо, втім, чи має регіон стратегію і, тим більше, механізми підтримки місцевих експортерів – питання відкрите.

Цьому позаминулого тижня присвятили Міжнародний економічний форум, на який запросили міністрів, обласну владу, бізнес і, звичайно, потенційних партнерів з-за кордону.

Експортна стратегія

«Попри те, що у нас достатньо великий аграрний потенціал, попри те, що ми постійно говоримо про Україну — аграрну державу, ми і досі не маємо національної експортної стратегії. За 25 років незалежності України її ніхто не розробив», — зазначила Наталія Микольська, заступник міністра економічного розвитку і торгівлі — торговий представник України.

Вона наголошує, що міністерство лише зараз працює над стратегією і одне з ключових запитань для українського експорту – це те, що Україна має експортувати більше товарів з доданою вартістю, оскільки нині 80% нашого експорту — це сировина.

[dyvys_blockqoute text="Наше завдання у стратегії – наростити частку перероблених товарів" author="Наталія Микольська"]

Загалом, питання збільшення частки перероблених продуктів стоїть серед пріоритетів українського виробництва та неодноразово піднімалося під час обговорення на Форумі. Обласний очільник Олег Синютка також встиг нарікнути на низьку вартість робочої сили в області та Україні загалом. Втім, чи мають чиновники конкретний план дій?

«Наше завдання у стратегії – наростити частку перероблених товарів, але ми не відмітаємо товари, які дають нам «подушку», - зазначає Наталія Микольська. – Сировинні товари на даний час дають валютні надходження в країну і дають нам подушку, тому ми завжди резервуватимемо місце для них».

[dyvys_blockqoute text="Завдяки рекордним врожаям, які ми зберемо цього року (2015го загальний експорт був на рівні 15 мільярдів), ми перевищимо експортні показники минулого року" author="Ольга Трофімцева"]

«За дев’ять місяців поточного року ми вже експортували аграрної продукції на понад 13,5 мільярдів доларів, – розповіла заступник міністра аграрної політики Ольга Трофімцева. - В основному це завдяки експорту зернових та олійних культур, але поступово відбувається диверсифікація, як за географічними показниками, так і товарними групами. Завдяки нашим рекордним врожаям, які ми зберемо цього року (2015го загальний експорт був на рівні 15 мільярдів), ми перевищимо експортні показники минулого року. Серед пріоритетів є створення продукції із доданою вартістю, це моя особиста позиція і офіційна позиція міністерства, аби наступного року більше експортувати не сировини, а нішевих продуктів, перероблених в Україні. Йдеться про овочі, фрукти, перероблені ягоди, горіхи тощо. Особливо це має значення для малих та середніх виробників. Зараз ми хочемо звертати на них більше уваги з точки зору підтримки розвитку їх бізнесу».

Завоювання світу

«Ми маємо завойовувати нові споживацькі ринки і працювати у тих напрямках, в яких, як відчуваємо, ми недопрацьовуємо», - говорить Наталія Микольська. Вона додає, що за підрахунками міністерства, перспективними є напрямки Африки, Китаю, Німеччини, Японії, США тощо.

Читайте також: «Нам би інвестора»: чи може Львівщина стати найпривабливішим регіоном для іноземного бізнесу

«Пам’ятаймо про дві речі, про які ми говоримо завжди: інвестиції з країн однозначно призводять до росту українського експорту у ці країни. Що ми бачимо, навіть у аграрній сфері? – додає заступниця міністра торгівлі. – Інвестиції з країн ЄС автоматично призводять до росту нашого експорту у ці країни, тому що в європейських компаній добре розгалужені мережі дистрибуційні і мережі поставок. І за ними локомотивом підтягується інший український бізнес. Тому наше завдання – залучення інвестицій у переробні підприємства в Україні, в тому числі, збільшення портфелю міжнародних компаній в Україні».

[dyvys_blockqoute text="Інвестиції з країн однозначно призводять до росту українського експорту у ці країни" author="Наталія Микольська"]

На підтвердження таких слів говорить і Євген Шевченко, генеральний директор Carlsberg Ukraine. Він зауважує, що компанія, яка володіє пивоварнею у Львові, є значним споживачем української сільгосппродукції, до того ж, товар, який виробляється у Львові, має високий відсоток доданої вартості, тому Україна експортує продукт, а не сировину. «Відтак, при експорті цих товарів збільшується податкова база і валютні надходження в країну, - зауважує Євген Шевченко. – Наразі ми експортуємо наш продукт у понад два десятки країн, на черзі плануємо залучити Китай».

За словами Ольги Трофімцевої, Україна регулярно організовує торговельні місії в різні країни і орієнтується тут, в першу чергу, на потреби бізнесу. «Ми у цих місіях орієнтуємось дуже на ініціативи бізнесу. Якщо є зацікавлені компанії, які хочуть кудись експортувати, то вони з нами спілкуються, і, відповідно, ми реагуємо», - додає заступник міністра АПК.

Пошуки надійних партнерів

Втім, якщо з гігантами ринку все простіше (знайти міжнародних партнерів не так важко), то українські компанії мають іноді кілька років готуватися до виходу на світові ринки. Про те, як вийти за межі України, розповідає Ростислав Вовк, директор львівської компанії «Кормотех», яка виробляє харчування для тварин.

За його словами, початок диверсифікації з євроринками відбувся близько 3 років тому, адже компанія зрозуміла, що російський ринок, на який йшло близько 15% продукції, може стати проблемним.

«Фактично, тільки в цьому році ми починаємо отримувати результати, адже лише зараз вийшли на ті ж 15% експорту. І це при тому, що ми були готові до виходу на європейський ринок, були сертифіковані, мали ветеринарний номер, але нас там ніхто не чекав, - зауважує Ростислав Вовк. – Там набагато більша конкуренція та нижчі ціни. Зараз ми продаємо товар не лише у країни ЄС, а й у Марокко, наразі підписується контракт із Іраком тощо».

[dyvys_blockqoute text="Треба чітко розуміти, що результат не буде швидким, це гра у «довго»" author="Ростислав Вовк"]

За словами Ростислава Вовка, основна проблема українських товаровиробників при виході на світовий ринок – знайти партнера. «Крім цього, треба чітко розуміти, що результат не буде швидким, це гра у «довго», там не така висока вигода, ніж у наших країнах, але вона постійна – якщо ти починаєш із кимось працювати, і якщо працюєш без помилок і правдиво, то ти отримуєш партнера надовго», - зауважує керівник львівської компанії.

Цікаво, що за словами експертів проблемою для наших товаровиробників при виході на світові ринки стає…упаковка. «Порівнюючи українські товари з категорії готової продукції з іноземними аналогами, слід зазначити, що наша продукція дещо поступалася за якістю упаковки, маркетинговому поданням продукції», - написав Олексій Олейников, генеральний директор і співзасновник консалтингової компанії PEOL Group Агропорталу після відвідин виставки «SIAL 2016» в Парижі. Таку думку поділяє і Ростислав Вовк, зазначаючи, що маркетингова складова – один із ключових факторів успішного експорту.

Він наполягає, що для виходу на ринок інших країн необхідно постійно себе презентувати, наприклад, на спеціалізованих виставках, а також багато працювати із маркетингом і доводити кінцевим споживачам якість продукту.

«Я не бачу проблеми навіть для маленького бізнесу для виходу на світові ринки, - додає Ростислав Вовк. – Навіть не маючи великої торгової команди, можна їздити на ті ж самі виставки і, якщо не виставлятись, то дивитись, обов’язково підходити і спілкуватись зі своїми майбутніми партнерами і не боятись цього».

Роль держави

Наразі від представників міністерств вдалося лише почути про стратегії, плани та бачення. Втім, як на ділі підтримати українських експортерів? Адже, з одного боку, ринки відкриті, але, з іншого, якість відповідає євро-нормам не завжди, відшкодування ПДВ при експорті доводиться чекати місяцями, а цін з боку України очікують невисоких.

У цьому ключі позитивним зрушенням є, безперечно, активізація процесів із створення зон вільної торгівлі. Наприклад, відповідна угода на ЗВТ із Канадою була підписана влітку цього року.  Водночас, з лютого 2016 року запустився канадсько-український проект «Canada-Ukraine Trade and Investment Support project», покликаний на розвиток збільшення українського експорту. Для забезпечення максимального впливу проект буде спрямований на підтримку українських малих і середніх підприємств (МСП), надаючи пріоритетність МСП бізнесу, керованому жінками, з метою  успішного експорту в Канаду і залучення канадських інвестицій. Проект буде надавати технічну допомогу у п’яти пріоритетних галузях щодо торгівлі та інвестицій, розвитку ділових зв’язків між Україною і Канадою і підтримки впровадження Угоди про вільну торгівлю між Канадою і Україною. Таке бачення проекту має Канадсько-українська торгівельна палата.

«Спочатку ми визначаємо пріоритетні галузі (їх буде п’ять), і вже потім ведемо пошук українських виробників з цих галузей. Дізнаємось, чи рівень їх товарів відповідає рівню, необхідному для Канади, і далі будемо навчати цих виробників, починаючи з сертифікації продукції і виробництва, що треба поправити, до пошуку партнерів в Канаді і надання допомоги в укладенні контрактів на постачання продукції», – каже Емма Турос, виконавчий директор КУТП.

Імпорт технологій

Що першочергово мала би зробили Україна для своїх підприємців, заточених під експорт, ІА Дивись.info розповів Директор Ресурсного Центру Бізнесу Володимир Худо.

«Перш за все, аби вийти на світовий ринок, треба досягнути тої якості продукції, яку вимагає відповідне законодавство країн-імпортерів, для прикладу європейське чи законодавство США. На жаль, для українських підприємців, обладнання для виробництва якісної продукції є достатньо дороге, а без нього, як би вони наполегливо не працювали, не зможуть досягти необхідного рівня якості, - зазначає експерт. – І направду держава не дуже сприяє тому, щоб залучати необхідні технології. Наприклад, ми працювали з німцями, закуповували обладнання не для перепродажу, а для власних потреб,  і за його розмитнення необхідно було сплатити ПДВ, потім ставили його на баланс і включали в податковий кредит. Щоб повернути сплачене ПДВ на розрахунковий рахунок, необхідно було його задекларувати і пройти податкову перевірку. Ця процедура триває, у кращому випадку, від 3 до 6 місяців.

Тобто, таке ПДВ або не повинно сплачуватися при ввозі обладнання для власних виробничих потреб, або автоматично відшкодовуватися підприємству. І ще одне, на мою думку головне. Якщо в Україні  не виробляється аналогічне обладнання, і ми не захищаємо національного виробника в даній ситуації, то навіщо накладати мито і ПДВ на таке обладнання іноземного виробництва, яке дозволить бізнесу виробляти якісну продукцію?»

[dyvys_blockqoute text="Для прикладу: ми відправили продукцію на експорт, ПДВ має відшкодуватись автоматично. А фактично ця процедура значно ускладнена і розтягнута в часі" author="Володимир Худо"]

Водночас, як зазначає Володимир Худо, українська бюрократія нікуди не поділася і бізнес, особливо малий, відчутно від цього потерпає. «Бюрократія як була, так і є, - додає Володимир Худо. – Реформи йдуть, але дуже повільно. А експорт – питання дуже серйозне! Наприклад, ми відправили продукцію на експорт, ПДВ має відшкодуватись автоматично. А фактично ця процедура значно ускладнена і розтягнута в часі. Але ж цим вимиваються обігові кошти у підприємця! І він мусить брати кредити, але чому він має платити відсотки банку за позичені гроші, якщо його власні кошти просто лежать на рахунках казначейства і для підприємця не працюють!

Не зважаючи на все це, я все ж оптиміст, тому сподіваюсь, що ми досягнемо відповідного якісного розвитку підприємництва в Україні».

Валерія ДУБОВА

Фото Микита ПЕЧЕНИК, Юлія СТАРОДУБОВА