Історики, політологи і письменники про те, чи справді схід і захід разом та до чого тут генетика

15218567_552474518277470_1983504497_n

Темою тижня вчергове став медійний скандал. Міністр культури Нищук, напевно, не мав ще такого масштабного цитування у ЗМІ: з контекстом і без, з викривленнями й без них. Особливо болюче це сприйнялось напередодні роковин Голодомору.

То що це все було: обмовка, барк освіти чи роздування скандалу з нічого? І, головне, чи дійсно такий особливий схід, як його малюють українцям чимало російських ЗМІ, ІА Дивись.info розбиралася разом із істориками, політологами, письменниками та іншими фахівцями.

Медійний галас та генетичні теорії

Євген Нищук на ефірі заявив: «Ситуація, яка склалася на сході і півдні країни – це прірва свідомості. Більше того, коли ми так багато говорили про генетику на Запоріжжі, на Донбасі – це ж міста завезені. Немає там ніякої генетики». Аби подати трохи більше про контекст таких заяв, то у міністра запитали, чому на звільнених територіях так мало актуальних українських книжок, у бібліотеках – не відбувається оновлення фонду.

Голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович запевняє, що справа у неправильному формулюванні.

8556_skriabina«З проводу слів міністра Євгена Нищука і таблоїдизації історії, на яку я не втомлююся звертати увагу. Думаю, для дискусії важливо бачити зміст, а не лиш форму, - пише В’ятрович у Facebook. -  Коли невдало побудована фраза міністра, додатково загострена заголовками медіа перетворює обмовку в скандал, це не додає до теми. А тема насильницьких змін складу населення - складна і болюча. І важлива для розуміння злочинів тоталітарного режиму, механізмів соціальних деформацій. Ми всі зараз тут на цій землі - українці. Розумію обурення тих, кого зачепили згадки про генетику. Вони особливо обурливо звучать в інтерпретації медіа. Але не розумію останніх - в погоні за клікабельністю зміщувати фокус замало не до фашизму із того про що говорив Євген: як сьогодні шукати культурну спільність між нами-різними: з різним походженням, історичним досвідом і культурними традиціями.

[dyvys_blockqoute text="Як сьогодні шукати культурну спільність між нами-різними: з різним походженням, історичним досвідом і культурними традиціями. Як шукати порозуміння між нами - майже в 100% нащадками жертв тоталітаризму?" author="Володимир В'ятрович"]

Як шукати порозуміння між нами - майже в 100% нащадками жертв тоталітаризму: або тих, хто тут жив споконвіку, або тих, кого рідко добровільно привезли, «скерували». Ми маємо знайти модель порозуміння (і гострота дискусій цю необхідність підтверджує). Інакше годі говорити про модерну громаду в сучасному глобальному світі».

Невігластво у владі?

Водночас, журналіст і блогер Денис Казанський вважає, що такі висловлювання – невігластво міністра, яке, втім, до відставки не призведе. «Те, що він сказав безграмотну фігню - це факт, - сказав Казанський ІА Дивись.info. -  Потім йому настукали по голові і він став викручуватися. Але спочатку він молов дурниці, які соромно говорити не те, що міністру, а взагалі людині з освітою».

9_main«Не секрет, що в південно-східних регіонах дійсно є безліч людей, які переїхали туди за часів індустріалізації з інших республік СРСР. Багато з них налаштовані проросійськи. Але їхні діти, як правило, вже ні, - додає Денис Казанський. - У Києві є великий мурал з портретом Сергія Нігояна, якого вбили на Майдані. Його батьки теж були за логікою Нищука «завезені» до Дніпропетровської області, але сам Нігоян читав в центрі Києва вірші Шевченка».

Спільний історичний досвід

Водночас, історик Дмитро Білий, що народився на Донбасі, але через військові дії змушений був покинути окуповану територію, впевнений – жодної прірви в історичному досвіді різних частин України немає.

maxresdefault«По-перше, уявіть, що було б з Галичиною, наприклад, якби вона втратила кілька мільйонів населення, як це сталося під час Голодомору в центральній та східній Україні, що було би з традиціями, з культурою. Українці мають спільний історичний досвід, історичну пам’ять, - говорить історик. – Люди у західних регіонах, які знали про Голодомор 1932-33 років, які чули про нього, то вони й створили повстанський рух. Люди дуже чітко усвідомлювали цей досвід східняків, вони чітко усвідомлювали, що не можна нікому за жодних обставин не давати контролювати харчі. Тобто, нація вчилася спільно, на спільному досвіді».

Історичний екскурс

Політолог і історик Станіслав Федорчук, що так само виїхав із окупованого Донецька, розповів про історичні періоди заселення східних земель України, аби пролити світло на етнографічний склад регіону.

stanislav-fedorchuk-e1424517516978«Після тривалої боротьби з ногайськими та іншими кочовими народами на території сучасних Луганської, Донецької, Дніпровської області, найпершими системними колонізаторами 17 століття були українські запорозькі козаки. Саме вони заснували абсолютну більшість відомих нам і донині поселень на території цих областей, - говорить Станіслав Федорчук. - Спроби колонізації Москвою територій Середнього Дінця були неуспішними аж до самого 18 століття. Й то, козацькі сторожі та промисли переважно населялися українськими селянами та козаками. Станом на 1897 рік (за офіційними даними перепису) в Катеринославській губернії мешкало 68,9% українців та 17,2% росіян. Причому, більшість росіян були чоловічої статі, оскільки велика частка була сезонними працівниками.

[dyvys_blockqoute text="Станом на 1897 рік (за офіційними даними перепису) в Катеринославській губернії мешкало 68,9% українців та 17,2% росіян" author="Станіслав Федорчук"]

Більшість населення Катеринославської губернії (варто враховувати, що там був чималий шмат нинішньої Ростовської області) походили з Полтавської, Таврійської, Херсонської губерній та території війська Донського. Зокрема, мій прадід та прабабка по лінії батька походили з Херсонської області».

«Навіть зважаючи на Голодомор 1932-1933 років, 1946-1947 років, немає ніяких достовірних даних про те, що росіян спеціально привозили на Донеччину та Луганщину й у такий спосіб змінювали кількість конкретної етнічної групи, - долає п. Федорчук. - Але, українці, греки, німці і не тільки вони, записували своїх дітей росіянами. Чому, я маю не один приклад. З різних міркувань. Від страшних до огидних. Можна вірити в генетику. Я вірю в відсутність освіти у пана міністра й почуття міри».

Донецький письменник Олексій Чупа також наголошує, що стверджувати, що схід заселяли лише росіянами – маніпуляція.

5utq2sgrob8_0«Теза про завезення всіх із Росії - відверто невірна та маніпулятивна. Людей завозили не тільки з Росії, це ж очевидно, тому що відновлення Донбасу було всерадянським проектом, на нього скеровували людей з усіх куточків СРСР, і українців, які відновлювали Донбас також вистачало, - говорить він. - Історія моє родини така ж, як і у інших - після війни на Донбасі було багато роботи, ось туди мої бабусі і дідусі й поїхали. За тим, щоб заробляти. Особисто мої предки - з нинішніх Львівської, Закарпатської та Дніпропетровської областей».

[dyvys_blockqoute text="Історія моє родини така ж, як і у інших - після війни на Донбасі було багато роботи, ось туди мої бабусі і дідусі й поїхали. Мої предки - з нинішніх Львівської, Закарпатської та Дніпропетровської областей" author="Олексій Чупа"]

Власне, можна говорити про те, що міністру бракує розуміння історико-соціальних процесів. Втім, з іншого боку, він цілком грає на руку супротивнику в інформаційній війні, адже продовжує цю російсько-пропагандистську парадигму про те, що східні регіони України – не така вже й Україна, що населення там – не українське, а культурні надбання тяжіють більше до Росії.

У кого прірва свідомості?

Упродовж років української незалежності чимало політичних сил спекулювали темою протистояння сходу і заходу, штучно утворювали цю «прірву свідомості», про яку згадав міністр. «Скажімо так, міністерства освіти та культури СРСР робили свою справу на порядок краще, ніж відповіді міністерства в незалежній Україні, - говорить письменник Олексій Чупа.  - Тому певна частина населення (визнаємо, доволі значна) досі живе в шкаралупі радянських уявлень про світ. І моя особиста точка зору - на Донбасі експеримент із формування радянської людини досягнув великих успіхів, завдяки багатьом факторам. І ось, з одного боку - у нас важкий для перетравлювання спадок у вигляді патріотів держави, якої більше не існуватиме, але яка є ідеологічним ворогом України, а з іншого боку - безпорадність центральної влади у культурній політиці. Помножити це на зубожіння індустрії, яке сильно вдарило по Донбасу в 90-х - це не тільки голод, а як наслідок, зменшення кругозору, а ще й шалена професійна демотивація, та помножити на шалену криміналізацію регіону, де мешканці були віддані на поталу місцевим князькам - і ось ми маємо ту саму прірву свідомості».

Схід і захід як топ-тема дня

Дискусія у ключі схід vs захід триває в Україні вже не один десяток років і навіть після Революції Гідності і більше як двурічної війни із Росією. Медіакритик Отар Довженко акцентує на тому, що подібні заяви - спроба ввести «фейс-контроль» на вхід до спільноти українців.

104262«Розумієте, хлопці й дівчата, фейс-контроль на вході до спільноти, яка називає себе «українцями», є поганою ідеєю. Контрпродуктивною та безперспективною, - говорить Отар Довженко у Facebook. - Якщо ми в перспективі уявляємо щось краще, ніж є зараз, вхід до цієї спільноти – можливість вважати себе українцем і бути ним – має бути вільним і відкритим для всіх. Вимагати на вході пред’явити етнічне походження, сімейну історію, релігію, рідну мову – шлях в нікуди. Точніше, до консервації російсько-радянської культури, (само)ізоляції її носіїв та, як наслідок, створення майбутніх плацдармів для простягання братньої руки Москви. І буде в нас голова у віночку, а на ногах гангрена. Тоді вже справді доведеться різати, аби ж не по саму шию. Тому говорити людям «ви – наша проблема, бо ваші батьки потрапили сюди в такий і сякий спосіб, тому не навчили вас української мови, культури й духовності» безглуздо і небезпечно. Ось за це варто було перепрошувати, а не за некоректно вжите слово.

Що робити?

Письменник Сергій Жадан, який народився на Луганщині і чимало своїх творів присвятив темі східних регіонів України, вважає, що ситуація є парадоксальною, а вихід із неї – багаторічна кропітка робота.

20150907124041«Ця війна, в силу своєї специфіки і вибірковості, вона ж і людьми сприймається по-різному, - говорить Сергій Жадан у коментарі Дивись.info. -  Ті люди, які за ці 2,5 роки побували на Донбасі в якості військових, чи як волонтери, чи просто там бували, вони для себе відкрили зовсім інший Донбас. Вони зовсім по-новому дивляться на цю ситуацію. А для тих, хто там не був, стіна несприйняття сходу України тільки вивищилася, стала більш міцною. Вони лише упевнилися у своєму ставленні до сходу, своєму несприйнятті сходу. Тому така дивна річ, парадоксальна по-своєму, але можна говорити, що суспільство великою мірою не змінило своєї думки про схід».

[dyvys_blockqoute text="Ті люди, які за ці 2,5 роки побували на сході, для себе відкрили зовсім інший Донбас. А для тих, хто там не був, стіна несприйняття сходу України тільки вивищилася, стала більш міцною" author="Сергій Жадан"]

На питання, чому чимало бід намагаються пояснити «особливістю» певних територій, письменник зауважує: «У такій думці є, безперечно, певний захисний механізм, коли людина спрощує ситуацію, намагається бачити світ виключно в біло-чорних фарбах. І так простіше і так комфортніше, тобто, людина створює невеличку таку зону комфорту і підганяє під свої стереотипи світ. Мовляв, схід є проросійський, чи завезений з Росії, відповідно, жодних протиріч там бути не може і так далі. Це певна захисна модель. А коли людина приїжджає на схід, в зону війни, бачить цих людей, бачить їхні очі, то у неї думка такою бути не може».

[dyvys_blockqoute text="Це важка, кропітка робота, розрахована на багато років" author="Сергій Жадан"]

Щодо вирішення ситуації, Сергій Жадан переконаний – справа за спілкуванням: «Мають бути механізми комунікації. Бо ж з того боку уявлення про захід України не менш стереотипні і не менш шаблонні. Це важка, кропітка робота, розрахована на багато років. Від мас-медіа багато що залежить у цьому плані, від політиків, адже вони мають бути більш відповідальні, більш обережні у своїх висловлюваннях і думати, які наслідки будуть мати їхні слова».

Підготувала Валерія Дубова

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: