Звичайне диво: як українські медики «вирощують» кістки бійцям

Вирок – «ампутація» і статус – «інвалід» – це те, що у подібних випадках пропонує офіційна медицина. Але сім десятків людей змогли скористатися альтернативою, ставши учасниками проекту  «Біотех-реабілітація поранених». Більшість з них вже повернулися до звичайного життя завдяки найсучаснішим технологіям, розробленим українськими вченими, а також завдяки волонтерам і небайдужим українцям, котрі зібрали гроші.

Що таке біотах-реабілітація, кому і як змогли допомогти – про це ІА Дивись.info  розповів генеральний директор медичної компанії ilaya Олексій Шершньов, який також є ініціатором та керівником цього проекту.

– Як з’явився проект «Біотех-реабілітація поранених»?   

– Проект з’явився у часи найтрагічнішого моменту АТО – на початку осені 2014 року. Тоді у медичні установи країни почали масово надходити поранені під Іловайськом, Маріуполем, Донецьком. Багато хто з них мав дефекти кісткової тканини, при яких загальноприйняті методи лікування часто не дають ефекту, тоді як біотехнології допомагають відновити кісткову тканину, а разом з тим – врятувати кінцівку від ампутації. Наш ортопед-травматолог Володимир Оксимець, який має ще «афганський» досвід лікування бойових травм, спрогнозував, що наслідки трагедій такого масштабу  лікарям доведеться долати ще понад десяток років. Водночас у ті часи набирав обертів найпотужніший в Україні волонтерський проект з допомоги збройним силам – «People’s Project», очолюваний моїм давнім другом Давидом Арахамією. Разом з Давидом ми прийняли рішення в рамках проекту розпочати і допомогу пораненим бійцям у нашому медичному центрі. Також до ініціативи долучився БФ «Життя з надлишком» – для допомоги пораненим мирним мешканцям Донбасу.

– Яких успіхів вдалося досягнути на сьогоднішній день?

– За більше як два роки роботи в проект прийнято понад 70 пацієнтів. З них 63 – бійці АТО, на лікування яких «People’s Project» зібрав близько 20 млн гривень, та 7 – поранені мирні мешканці, на лікування яких БФ «Життя з надлишком» зібрав близько 2 млн гривень. Ми отримали велику підтримку суспільства та наукової спільноти. Також є підписаний меморандум про співпрацю з Міністерством оборони України.

– Скільком людям вдалося допомогти?

– Станом на сьогодні більша частина пацієнтів, прийнятих у проект, повністю пройшли лікування та повернулися до повноцінного життя. Інші знаходяться на різних етапах лікування. Але позитивні зміни є в усіх, навіть у найважчих, яким так звана «традиційна медицина» пропонувала ампутації та протезування.

– Який випадок був найскладнішим і водночас найуспішнішим?

– Складно сказати. Основна наша спеціалізація – дефекти кісток (відсутність великого фрагменту кістки). Але водночас доводиться виводити кістки у положення, яке забезпечує максимальне функціонування кінцівки, лікувати остеомієліт, робити пластику, покращувати трофіку м’яких тканин. Найбільший кістковий дефект, який ми відновили у рамках проекту – це 13 см плечової кістки у бійця «Айдару» Олега. Але найважче відновити  функції кінцівки було в іншого бійця – десантника з 25 ОДПДБр Олександра. Йому знадобилося не лише відновлювати частину п’яткової кістки, а й робити кількаетапну пластику, долати гнійні процеси. Зараз є і більш важкі випадки, по яких ми вже виходимо на фінішну пряму. Про них розповімо пізніше.

– Чи були невдалі спроби допомогти?

– Невдалих спроб не було, адже беремося за випадки, де маємо впевненість у результаті. Навіть у бійців, у яких під час лікування виявляються набагато більші проблеми, наші лікарі коригують схему, призначають додаткові етапи, та завжди вдається досягти бажаного результату.

– Чи застосовують схожі методи за кордоном?

– Звісно, застосовують, але не так активно. Поки що ми не маємо інформації про клініки, у яких був би досвід, більший за наш – 11 років. Наприклад, схожі методики в ортопедії-травматології, які практикує Військовий госпіталь ім. Уолтера Ріда (США), були описані в журналі «Regenerative Medicine». Вони застосовують в ортопедії зареєстрований FDA (Адміністрацією з контролю за продуктами і ліками США) клітинний продукт, ідентичний нашому – мезенхімальні стромальні клітини. Але різниця в тому, що джерело клітин в США – це трупний кістковий мозок, а ми використовуємо виключно аутологічні (власні) клітини пацієнта. Отже, наша технологія навіть безпечніше за американську, зареєстровану FDA.

– Зважаючи на сьогоднішні успіхи у біотех-реабілітації, чи визнаний метод традиційною медициною і чи є сприяння з боку Міністерства охорони здоров’я, зокрема щодо фінансування і сприяння у подальшому вивченню і розвитку методу (можливо, пропонувались якісь спільні програми – держава-клініка)?

– Визнання є, але воно іде поступово – з деякими бар’єрами, як і усе нове. Ще кілька років тому нас визнала міжнародна наукова спільнота – наші спеціалісти регулярно представляють доповіді на світових конференціях з регенеративної медицини. Згодом наші досягнення визнала Національна академія наук України та вітчизняна спільнота ортопедів-травматологів. Щодо спільного розвитку біотехнологій – співпрацюємо з Асоціацією ортопедів-травматологів України. Але окремі лікарі та посадовці поширюють різні чутки про недоведеність та небезпечність наших технологій, не заглиблюючись у науку та не зважаючи на наші численні успіхи.

Зараз найгостріше питання – фінансування регенерації бійців  державою, адже таке лікування вимагає значних витрат, а волонтерські ресурси вже закінчуються. Група депутатів Верховної Ради рік тому пролобіювала зміни у законі, які тепер передбачають виділення державних коштів бійцям не лише на протезування, а і на регенерацію. Достатні кошти в бюджеті вже виділені,  Міністерство соціальної політики розробило відповідний механізм та розпочало узгодження з Кабміном. На початку цього року проект узгодило Міністерство охорони здоров’я, але після приходу нового міністра проект було безпідставно заблоковано.

МОЗ вважає, що за допомогою біотехнологій проліковано занадто мало людей, що держава не може фінансувати методи щодо яких не затверджено стандартів та клінічних протоколів. Але вони чомусь замовчують, що клінічних протоколів немає і по всім іншим методам в ортопедії-травматології, які фінансуються державою в госпіталях та лікарнях. МОЗ пропонує залишити все так, як є, ще на кілька років – поки кількість вилікуваних не сягне «кількох тисяч», а метод не «опиниться у підручниках». А що робити з понад десятком бійців, які вже півроку стоять у черзі, щоб потрапити у проект? А якщо лікування кісток кінцівок їм вже буде непотрібне, бо кінцівок не залишиться?

Подібні технології існують з 2000-их років. Є всі закордонні дослідження з віддаленими результатами. Ми працюємо згідно з ліцензіями та локальними протоколами – в Україні свого часу теж провели клінічні випробування і дозволили застосовувати біотехнології. Те, що МОЗ зараз різко «стало у позу», можна пояснити лише протезним лобі. Мабуть, вони зацікавлені в ампутаціях і протезуванні бійців більше, ніж у збереженні кінцівок та заощадженні сотень мільйонів бюджетних коштів на соціальних виплатах. Уявіть: ми вже врятували від ампутацій та інвалідності 60 бійців, що коштувало 18 млн коштів небайдужих громадян. А якщо ці герої стали би інвалідами – держава виплачувала би на їхнє утримання по нашим розрахункам близько 160 млн гривень та ще 60 млн – на придбання біонічних протезів, які, до речі, ніяк неможливо порівняти з власною кінцівкою.

– Чи співпрацюєте із закордонними клініками?

– Ми завжди відкриті до співпраці. Спілкуємося з ними за кордоном, запрошуємо їх представників відвідати наш медичний центр. Вони також готові до співпраці та позитивно сприймають нас. І часто дивуються, що у такій маловідомій державі є інновації, які у багатьох розвинених країнах лише намагаються започаткувати.

– Хто сьогодні фінансує лікування бійців?  

– На лікування бійців і досі збирає кошти Всеукраїнський центр волонтерів «People’s Project». Іноді долучаються великі спонсори – підприємства, об’єднання, навіть музичні колективи та митці. Але волонтерські ресурси швидко вичерпуються, суспільство втомлюється від війни та закликів допомогти. Тому без допомоги держави бійцям не обійтися.

Продовження теми – у наших наступних публікаціях.