У Львові вшанували пам'ять В’ячеслава Чорновола

Керівництво міста та області, громадськість поклали квіти до пам’ятника В’ячеславові Чорноволу, передає прес-служба ЛМР.

З промовами виступили побратими В’ячеслава Чорновола - Ярослав Кендзьор та Михайло Косів.

Також прозвучав Державний Гімн України та пісні національно-патріотичного спрямування у виконанні .заслуженої хорової капели України «Трембіта».

Довідка:

24 грудня 1937 року, 79 років тому, на Черкащині народився В’ячеслав Чорновіл, публіцист, політик, дисидент, політичний в’язень комуністичного режиму, символ боротьби за незалежність України. Засновник та редактор «Українського вісника», член Української гельсінської групи, а згодом Української гельсінської Спілки. Очолив партію Народний Рух України. Герой України (2000, посмертно). 
Народний депутат І-ІІІ скликань, один із лідерів радикального крила демократичної частини Верховної Ради першого демократичного скликання - Народної ради. З квітня 1990 р. до квітня 1992 р. - голова Львівської облради та облвиконкому.

Восени 1991 р. В’ячеслав Чорновіл був кандидатом у президенти України (2-ге місце, 7 420 727 голосів, або 23,27%).
З 1991 р. – гетьман Українського козацтва, з 1995 р. - член української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи. Шеф-редактор газети «Час/Time» (1995-1999).

У 1960-х В’ячеслав Чорновіл став одним з лідерів дисидентського руху в Україні. Разом з Василем Стусом та Іваном Дзюбою узяв участь у прем’єрі фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у вересні 1965-го. Під час якої відбулася акція протесту щодо незаконних арештів української інтелігенції.
1966-го написав дослідження «Правосуддя чи рецидиви терору» – один із найсміливіших зразків тогочасної української політичної публіцистики. Наступного року уклав збірку «Лихо з розуму» (Портрети двадцяти «злочинців»). Тут оприлюднив матеріали про заарештованих 1965-го шістдесятників. Її видрукували за кордоном і заборонили в СРСР. В’ячеслав Чорновіл став лауреатом премії для кращих журналістів світу, що борються за права людини.
За активну журналістську та правозахисну діяльність тричі був ув’язнений та відбув понад 15 років таборів. «Неугомонний» – під таким прізвиськом значився Чорновіл у документах КГБ. Його відправили у найвіддаленішу табірну точку Якутії, далі на схід відправляли лише Василя Стуса.

В одному з інтерв’ю В’ячеслав Чорновіл говорив, що хотів би піти з життя «миттєво, на льоту». Його передбачення справдилося. 25 березня 1999-го він загинув у автокатастрофі на шосе біля Борисполя. Низка питань щодо загибелі В’ячеслава Чорновола та аварії залишаються на сьогодні без відповіді.
Попрощатися з ним прийшло до 200 тис. людей. Труна з тілом стояла в Київському будинку вчителя , а черга бажаючих вшанувати загиблого простяглася аж до Хрещатика.

Поховали В’ячеслава Максимовича Чорновола на Байковому кладовищі.