Політичні підсумки року: Львівщина

Завершуємо підсумовувати 2016 рік політичними подіями на Львівщині. Одразу ж зізнаюсь, що визначити ТОП-5 політичних подій на Львівщині, мені вдалось, але не тому, що цих подій було так багато, а тому що львівська політика стала зовсім нецікавою і безликою.

Крах Садового,

або Чому президентські амбіції опинились на смітнику

Для Львівського мера 2016-ий рік став роком остаточно краху його президентських амбіцій. Я уже писав, що першим тривожним дзвіночком для Садового стала несподівана (для нього ж самого) поразка в першому турі мерських виборів, що відбулись ще 2015 році. Львів’яни показали своєму очільнику, що вони вже втомились від його піар-акцій, але дали ще один шанс зробити врешті щось не для туристів, а для них.

Садовий довго «відходив» від цих виборів і ніби оговтався. Але в середині року сталось те, чого всі боялись, але ніхто з тим нічого не робив. Грибовицька трагедія. Смерть чотирьох людей під тоннами сміття. І після цього в президентській стратегії Садового пішло все шкереберть. Півроку львівська влада намагається якось вирулити з тієї пропасті, куди її загнала сміттєва катастрофа. Але поки що намарно.

Цим активно користається, як Президент Порошенко, який таким чином позбувається можливого опонента на президентських виборах через 2 роки, так і обласний осередок його партії, який ніби-то і не очолює голова ОДА Синютка, але дуже активно дбає за рейтинги президентської партії на Львівщині. Хоча дивно було б, якби таким «подарунком долі» не скористались опоненти Садового. Як ти збираєшся управляти всією Україною, якщо не можеш навести лад зі сміттям на території, якою керуєш вже 10 років? Дуже прикро, що через політичні амбіції, усі забули про імідж Львова, який перетворився із туристичної Мекки в сміттєстворювальну «оазу».

Господар області,

або Як минув другий рік Синютки без Садового

У 2016 році Олег Синютка врешті усвідомив, що він більше не права рука Садового. І у нього одразу ж змінилась риторика по відношенню до свого колишнього шефа. З’явилась публічна критика і непублічний тиск на Садового. Критикує Олег Михайлович Андрія Івановича в основному через згадуваний уже сміттєвий колапс.

З політичної точки зору робить це правильно, бо не лише виконує таким чином «завдання» свого теперішнього шефа Порошенка, але й починає набирати обертів, як політик, який мітить на значно вищі посади. А от непублічний тиск здійснюється через різноманітні громадські організації і рухи, які на замовлення керівника області організовують різноманітні акції протесту і новітні майдани під стінами Ратуші. Більше того, почути критику із вуст місцевих активістів політики голови ОДА, майже нереально. А це лякає, бо проблем в області не менше, ніж у Львові.

Загалом за цей рік Олег Синютка виріс, як політик. Кажуть, що йому тричі вдалось уникнути свого звільнення з посади голови ОДА. Куди його «джерела» тільки не відправляли: і до Києва міністром інфраструктури, і в заслання головою Івано-Франківської ОДА, і навіть замість Саакашвілі в Одеську ОДА. Але він і нині тут. Хоча ті ж «джерела» говорять, що Порошенко все більше і більше не задоволений його роботою. Не задоволений саме в політичному плані, бо фактично Львівщиною керують славнозвісні брати Дубневичі, а впливати на них Порошенкові обходиться набагато дорожче, ніж свого безпосереднього підлеглого.

Але найбільшим досягненням Синютки в політичному просторі Львівщини стало фактичне підпорядкування собі Львівської обласної ради. Депутатський корпус голосує за усі ініціативи ОДА і дискусія у сесійному залі практично відсутня. У цьому йому звичайно посприяв його однопартієць і водночас голова обласної ради Олександр Ганущин, але заслуги Олега Синютки я б теж не применшував. В політичному плані він все зробив правильно, а от чи виграє від цього Львівщина?

Регулювальник депутатів,

або На що перетворився найвищий представницький орган влади на Львівщині

Олександр Ганущин завжди був хорошим політиком місцевого розливу. Таким він і залишився після обрання його на посаду голови Львівської обласної ради. У нього не проявляються амбіції стати політиком загальноукраїнського рівня і саме тому він прагне стати найвпливовішим політиком на Львівщині, але йому бракує ресурсів. Тому він вимушений поки що діяти в тандемі і, я б навіть сказав, в тіні Синютки.

Але це до пори, до часу. Рано, чи пізно, але реформувати адміністративно-територіальний устрій нашій київській владі доведеться, а це, в свою чергу, призведе до ліквідації облдержадміністрацій і створення виконавчих комітетів обласних рад. Ганущин політик терпеливий і він дочекається цього моменту на посаді очільника обласної ради, а тоді вже почнеться зовсім нова історія. Адже йому більше не доведеться домовлятись з керівником виконавчого органу про розподіл бюджетних коштів, а він буде йому наказувати і вказувати, куди і на що витрачати кошти платників податків на Львівщині. Тому звертати увагу на ці всі чутки про те, що у разі звільнення Синютки Ганущин займе його місце, не потрібно.

А от за саму Львівську обласну раду необхідно хвилюватись. Вона стала практично безликим органом, який виконує забаганки двох найвищих посадових осіб в області. Здавалося б, що орган, у якому представлені 9 фракцій різних політичних партій, буде активно та бурхливо проводити свої сесійні посиденьки. Але сталось все навпаки. Можливо, це через те, що туди потрапили люди, які не лише ніколи не були депутатами, але й поняття не мають, що таке влада. Спишемо все на те, що депутати лише вчились протягом цього року, і в наступному році ми побачимо хоча б якісь відрухи в бік їхньої активізації. Але з іншого боку, цікаво буде спостерігати, як такі партії, як «Самопоміч», «Свобода» і «Батьківщина», будуть провадити свою опозиційну політику, не полишаючи своєї активної участі в розподілі бюджетних асигнувань.

Звільнення року

2 звільнення року

Ці два звільнення відбулись в керівництві правоохоронних органів. Спочатку нам прислали нового прокурора області, а під кінець року нам «подарували» нового керівника Нацполіції. Якихось особливих досягнень прокуратури під керівництвом нового прокурора Квятківського побачити особисто мені не вдалось. Навіть «гучне» затримання підлеглого Садового Голеця на хабарі в день запуску Садовим довгоочікуваного трамвая на Сихів здійснювалось представниками військової прокуратури і Служби безпеки.

Зміна керівництва Нацполіції відбувалась трохи гучніше. Дмитро Загарія, який очолював Нацполіцію області, був вигідний усім, а особливо тим так званим активістам, які на Львівщині робили все, що їм хотілося: перекривали дороги, штурмували Ратушу, проводили смітникову люстрацію, ногами відкривали двері усіх чиновників і люстрованих, і нелюстрованих. А поліція в цей час просто возилася Львовом і областю з увімкненими проблисковими маячками, імітуючи забезпечення правопорядку.

Новий очільник львівських полісменів – Валерій Середа, ще нічого взагалі не зміг показати на своїй новій посаді, адже займає її менше місяця. Хочеться вірити, що він хоча б спробує навести порядок із цим розгулом громадськості на Львівщині.

Ось і все, що можна написати про політичну Львівщину в 2016 році. Як на мене, то це сумно і невесело. Сподіваюсь, що 2017 рік принесе нам лише позачергові парламентські вибори, але й активізацію партійного життя в області. Хочеться знову побачити партійну палітру Львівщини у всьому різноманітті і різнобарв’ї.

Дмитро ПОСИПАНКО