2017 рік стане визначальним для України, бо може відбутись повне перезавантаження правлячих еліт на Заході, - Басараб

Чим зумовлена активізація дискусії про повернення територій, що чекати від року, який почався і хто матиме ключовий вплив на ситуацію, ІА Дивись.info розповів політолог Михайло Басараб.

Пане Михайле, чи має нас дивувати факт активізації у медіапросторі теми повернення і реінтеграції тимчасово окупованих територій України?

— Активізація цієї дискусії не з’явилась на порожньому місці. Цьому сприяла зовнішньополітична кон’юнктура. У світі почалися досить серйозні зміни. Передовсім це обрання ексцентричного президента США. Дискурс навколо Донбасу, довкола окупованих територій та російської агресії є невід’ємною складовою актуальної міжнародної полеміки. І хочемо ми чи ні, але на обговорення наших проблем з Росією впливають пертурбації серед західних еліт.

Тому в питанні щодо можливих варіантів розвитку ситуації, особливо що стосується питання силової відсічі російській агресії і питань санкційної політики, ми безумовно повинні шукати союзників і партнерів. Від того, хто очолюватиме ключові західні держави, безумовно, залежатиме і міцність української позиції. При тому, що важливо розраховувати на власні сили, ми повинні усвідомлювати, що солідарний консолідований тиск на Російську Федерацію неможливий без рішучої та послідовної позиції західних держав.

Актуалізація теми окупованих територій зумовлена сходженням на посаду нового президента США. Усі в передчутті зміни позиції Америки на ще більш лояльну до Кремля. Тому й не дивно, що розмови на цю тему активізувалися саме напередодні інавгурації Дональда Трампа.

В контексті Дональда Трампа, чи може така активізація бути пов’язана із його пропозицією послаблення санкцій у бік Росії в обмін на зменшення ядерного озброєння?

— Заява Трампа про скасування санкцій в обмін на скорочення ядерних озброєнь пролунала лише напередодні, а дискусія щодо варіантів розвитку подій на Донбасі активізувалась наприкінці минулого року. Заяви Трампа є дотичними, але лише побіжно впливають на дискусію, яка розгортається в країні. Звичайно, уже є реакції України на такі заяви, але вони не були каталізатором дискусії.

Цій заяві Трампа передували інші його висловлювання ще за часів передвиборчої кампанії, і уже після фактичного обрання його новим президентом США. Вони викликають занепокоєння, безумовно, серед українських політиків та експертів.

Поки що виглядає так, що Україна може стати інструментом для торгу між США і РФ, може стати майданчиком для пошуку компромісів між Сполученими Штатами і Кремлем, і це неприпустимо та заохочує нас до актуалізації розмов і дискусій про те, куди ми маємо далі рухатись. В тому числі в питанні окупованих територій.

2016-й став роком паузи в реалізації Мінських домовленостей (в силу різних об’єктивних та суб’єктивних обставин). Взагалі, я вважаю це одним із найбільших досягнень у 2016-му році. Але, з огляду на те, що 2017-й – це рік входження на посаду Трампа, обрання нового президента Франції, це рік виборів у Німеччині, рік виборів у кількох інших європейських державах, це позначатиметься на обговоренні українського питання в рамках ЄС і НАТО. І Україна буде  якщо не одним з пріоритетів зовнішньої політики для США, то принаймні одним із важливих питань, яким намагатиметься «грати» адміністрація Трампа. І дуже зле, якщо вона спробує використати Україну як розмінну монету в перемовинах з Путіним.

Відчуваючи це, відомі українські політики, експерти, бізнесмени зазначають важливість теми окупованих територій, збройного протистояння з РФ, і, виходячи з цього, висуваються різні ідеї у «яструбів» і умовних «голубів». І це тому що 2017-й рік стане у багатьох аспектах визначальним, бо може відбутися серйозне перезавантаження західних еліт і, імовірно, воно вже почалось з обранням Трампа, і можливо завершиться ротацією правлячих еліт у Німеччині, а також у будемо мати нового президента Франції.

На Вашу думку, який сценарій імовірніший – нові еліти західного світу будуть більш прихильні до України, чи все ж Україна стане розмінною монетою?

— Чи станемо ми розмінною монетою, врешті-решт залежить від нас, і не лише від української влади. Українським громадянам надважливо розуміти, що саме ми є кінцевими тримачами акцій у цій ситуації. Найбільш дієвим запобіжником від капітуляційних намірів, пропозицій чи ініціатив є позиція українського суспільства, позиція жорсткого несприйняття будь-яких поступок агресору.

По-перше, це сигнал для української влади, а повірте, вони регулярно роблять соціологічні дослідження і заміри суспільних настроїв, і це багато в чому впливає на формування їхньої позиції. Окрім того, жорстке неприйняття капітулянської політики щодо агресора може стати дієвим козирем в руках української влади на міжнародних перемовинах. Вони завжди матимуть змогу сказати, що це або на інше не підуть, бо отримають революцію в Україні. Це також справлятиме враження на ЄС, наприклад. Хіба їм хочеться масштабного громадянського конфлікту в Україні, на кордоні з Євросоюзом? Ні.

Водночас, ця «програма заходів, спрямованих на реалізацію державної політики на окупованих територіях», яку Ви вже аналізували, містить такі формулювання, наче мова йде про внутрішній конфлікт, без жодної участі іншої країни-агресора. Але не було активної реакції суспільства на те, що у державних документах влада, фактично, «дає задню» і уникаємо питання агресії Росії. Це наразі не стало ані топ-темою у Фейсбук, ані на багатьох українських телеканалах. Чи можемо говорити, що суспільство «проковтнуло» оцю нову програму?

— Суспільна дискусія розгортається за певним алгоритмом. Зрозуміло, що влада не надає додаткового резонансу своїм небезпечним ініціативам. Експерти виловлюють такі рішення влади, надають їм публічності через соціальні мережі, через свої блоги. Потім у цю дискусію втягується дедалі більше коло експертів, журналістів, тема виходить на телеканали, далі підуть заяви політиків і тема набирає дедалі більшого масштабу.

Думаю, поки що рано говорити про те, що суспільство проковтнуло це або змирилося з цим. Маю сумніви. Тема війни є однією з найбільш актуальних і дражливих для українських громадян, про це говорять результати соціологічних опитувань. Близько двох третин громадян категорично не сприймають капітулянтських сценаріїв у будь-яких форматах.

Думаю, що владі буде дуже важко «продати» цю ідею. Наслідки матимуть жахливі і сумні, Такі ініціативи неминуче розпалять серйозне громадянське протистояння у центрі Європи.

Спілкувалась Валерія ДУБОВА