Україна має засвідчити, що не мінятиме ставлення до свого минулого в залежності від бажань сусідів, – В’ятрович

-Вятрович 23_1

Ніхто, ні на заході, ні на сході, не має права змушувати українців відмовлятися від свого історичного минулого, змінювати його на угоду певним політичним силам. А особливо сьогодні, коли країна веде війну за свою незалежність так, як це робили вояки УПА у минулому столітті.

Про це в інтерв’ю Дивись.info сказав історик, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

– Чи має Польща право вимагати від України відмовлятися від свого історичного минулого, «коригуючи» його?

– Ні Польща, ні будь-яка інша держава не має права від іншої держави вимагати якось узгоджувати своє розуміння історії чи тим паче відмовлятися від частини своєї історії. Такого роду заяви нагадують дуже те, що ми вже чули від нашого східного сусіда. А українці мають важкий досвід того, що слідом за заявами про те, як має виглядати наше минуле, ідуть спроби корегувати чи впливати на наше сьогодення чи майбутнє. Відповідно, я вважаю, що це було дуже некоректно з боку одного з провідних польських політиків робити таку грубу заяву.

– Чому поляки сконцентрувалися саме на темі УПА, адже у наших взаєминах були й інші трагічні сторінки, такі як Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького?

– Думаю, що давніші періоди українсько-польського протистояння вже перестали бути актуальними власне в політичному полі і вони вже не збурюють такого роду емоцій. У Польщі наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття великою популярністю користується гурт під назвою «Гайдамаки». Це означає, що це питання вже давно стало питанням якоїсь глибокої історії. На жаль, питання українського-польського конфлікту середини ХХ століття було під табу і не обговорювалося за комуністичного режиму і тільки після його падіння про це почали говорити. Постійно наростала потреба якихось громадських дискусій. І зараз бачимо, що бажання Польщі проговорити цю тему використовують для здобуття політичних дивідендів окремі політичні сили, зокрема та політична сила, яку очолює пан Качинський.

– Попри все, тривалий час Польща та Україна вели діалог на дражливі історичні теми у цивілізованому руслі. Що зараз змінилося і хто за цим стоїть?

– Мені здається, що все, що треба було зробити політикам у контексті польсько-українського примирення щодо конфліктів, які мали місце усередині ХХ століття, було зроблено – спільна заява, ухвалена обома парламентами, зустрічі президентів, чимало правильних жестів з боку церков і громадськості – пробачаємо і просимо вибачення. І на цьому етапі участь політиків повинна була завершитися. Натомість вони знову відновили нікому непотрібні дискусії, знову почали говорити про якесь поновне вибачення. Думаю, якби такі самі процеси почалися по відношенню до польсько-німецького примирення, то це б теж не сприяло нормальним стосункам між сучасною Польщею і Німеччиною. І поставило б питання про існування концентраційних таборів, які були у Польщі до 60-их років минулого століття. Думаю, тут є бажання окремих політиків спробувати сформувати для польського суспільства зручний образ народу-жертви, образ, який похитнувся за останні 10-20 років, зважаючи на ту інформацію, яка поширювалася про участь поляків в антиєврейських погромах. Цей образ похитнувся, коли поширилася інформація з німецької сторони у повоєнний період. Так от, з цією насамперед суспільно-політичною дискусією про Волинь окремі політики грають на бажанні польського суспільства повернути собі статус виключно жертви і на цьому власне здобувають собі політичні дивіденди.

– Який Ви бачите вихід із ситуації? Як змусити сусідів ставитися з повагою до нашого історичного минулого?

– Насамперед, мені здається, мусить бути дуже принципова позиція з боку української держави, що історичне минуле – це не те, що дається для якихось політичних торгів, компромісів тощо. Тобто Україна в обличчі своїх найвищих керівників повинна засвідчити, що не збирається міняти своє ставлення до свого минулого в залежності від того, як цього вимагають наші сусіди зі сходу чи заходу. Надзвичайно важливо поширювати інформацію і в Україні про Українську повстанську армію для того, щоб зростав консенсус у сприйнятті УПА як частини української історії і частини українського визвольного руху. Очевидно, що дуже важливо працювати і з польськими медіа, і з польським суспільством, намагаючись пояснити, чому для українців є настільки важливою сторінкою історії Української повстанської армії і чому вона важлива саме зараз. Адже сьогодні українці знову борються за свою свободу. Такі заяви, як ми почули від пана Качинського буквально вчора, дуже насторожують. Як можна українців змушувати відмовитися від спогадів проте, як ми за боролися за свободу в минулому. Ті політики, які артикулюють цю вимогу, не бачать Україну справді незалежною у майбутньому.

Нагадаємо, лідер польської правлячої партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський в інтерв’ю «Радіо Ряшів» заявив, що майбутнє українсько-польських відносин залежить від того, яким буде ставлення України до своєї історії.

«Досі неясно, чи Україна піде у напрямку, який для Польщі є неприйнятним, тобто підтримки своєї історичної легітимності на традиції УПА, на традиції організації, яка вчиняла жахливі злочини проти поляків або ж відмовиться від цього шляху», – сказав польський консервативний політик.

У липні минулого року Сейм Польщі услід за Сенатом встановив 11 липня днем пам'яті жертв геноциду, «здійсненого українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої у 1939-1945 рр..».

У відповідь Верховна Рада засудила дії польського парламенту, заявивши, що вони «спрямовані на перегляд результатів співпраці, які були досягнуті під час конструктивного українсько-польського діалогу за останні десятиліття».

Оксана ДУДАР

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: