У середу, 1 березня, о 19.00 год. у Театрі Лесі Українки, що на вул. Городоцька, 36 відбудеться медіавистава «Розділові: щастя не оминеш». «РоздІловІ» — це поезія Сергія Жадана, візуалізація Олі Михайлюк, музика Олексія Ворсоби і Влада Креймера.
Ідея такого поєднання належить Олі Михайлюк. Проект представляє Агенція АртПоле. Виступи відбудуться у восьми українських містах — від Щастя до Львова. Львів стане завершальним містом подорожі «роздІлових» через усю країну.
Ця подорож є також промо-туром першого альбому «Розділові: Щастя не оминеш».
«Звісно, «Розділові» — проект живий, він твориться щоразу по-новому, що й робить його унікальним. Але, разом із тим, проект існує вже тривалий час і має свої усталені обриси, зокрема музичні. Це самодостатній матеріал, який містить у собі все, що потрібно справжній музиці — щемкість, гіркоту, пронизливість і надію. Тепер у цьому можна буде переконатись, просто увімкнувши запис»,- Сергій Жадан.
Важливим етапом «Розділових» були репетиції в садибі Мсциховського — старовинній віллі неподалік Алчевська. Саме там була написана частина музичних композицій, зокрема, Вальс Алчевськ (таку назву має і документальний фільм, знятий Вадимом Ільковим). З того часу «Розділові» були представлені на найбільших літературних фестивалях у Львові й Чернівцях, а також неодноразово в Києві, Харкові та Одесі. Навесні 2016 року відвідали східні міста поблизу зони бойових дій. До завершального виступу в київському планетарії народилися нові композиції.
Між виступами проект продовжує існувати у віртуальному вимірі rozdilovi.org, який також наповнений метаморфозами, дозволяє гратися зі словами, складати з віршів щоразу інші історії, створювати листівки з фрагментів поезій та малюнків і дарувати їх друзям.
Довідка
«Роздlловl» — це мультимедійне дослідження любові — словом, звуком, зображенням. Від публіки очікується здатність сприймати усіма органами. Розділові — знаки — наповнюють текст інтонаціями й почуттями. Розділові — лінії — направляють і позначають кордони й відстані на земній кулі. Крапка. Виникає з НІЧОГО, щоб стати безкінечністю. НІЧОГО є головним словом проекту. Але чи лишається воно нічим, перетворившися в шість літер на папері? За що триматися в порожнечі (може, саме за ці літери)? Що важливіше — слово чи поверхня, на якій воно написане, інтонація, з якою воно сказане, адресат? Об’єктами проекту-дослідження стають також слова «ніжність», «війна», «ніч» і «любов».
Коментарі