Секрет Полішинеля, або Чому Захід полює на Фірташа

Дмитро Фірташ – одна з найзагадковіших і найтемніших постатей в українському політикумі. Він жодного разу не був народним депутатом, тим не менше саме з його схвалення приймалися не просто важливі рішення. Чого варта його заява у суді Відня: «Ми домоглись, чого хотіли: Порошенко – президент, Кличко став мером». Тоді ж Фірташ повідомив, що фінансово підтримував партію УДАР Кличка через розчарування у Януковичі. Сам Кличко відреагував доволі в’яло, мовляв заяви Фірташа про його підтримку на виборах некоректні.

Під час засідання суду Дмитро Фірташ також повідомив, що мав декілька таємних зустрічей з Юлією Тимошенко, на яких вона просила підтримки, пропонуючи натомість вирішити його проблеми.

Сам Фірташ лише раз робив спробу потрапити до парламенту і це було 2002 року за списком Всеукраїнського політичного об’єднання «Жінки за майбутнє». Але з 2,11% політсила не змогла здолати прохідний поріг. І схоже, для олігарха парламент не був самоціллю, а лише інструментом, яким він користувався за допомогою інших важелів – насамперед фінансових, координуючи роботу групи депутатів, яка і лобіювала інтереси Дмитра Фірташа.

Дмитру Фірташу приписують причетність до фінансування виборчої компанії екс-президента-утікача Януковича, політичного блоку «Острів Крим» та проросійської організації «Російська єдність».

Чи вплине арешт і можлива екстрадиція Дмитра Фірташа до США на політичні розклади в Україні, ІА Дивись.info поцікавилася у політолога Олексія Полторакова.

– Я думаю, що український політикум до таких кроків, як те, що Фірташ так чи інакше буде зданий, готовий вже давно. Зрештою, це давня традиція українського політикуму перестраховуватися – це по-перше. По-друге, ті секрети, які знав Фірташ і якими може поділилися публічно, для українського політику є такими собі секретами Полішинеля. Тобто, всі, кому треба, знали, але ніхто, кому треба, про це не говорили. Тому фактор Фірташа я насамперед не став би переоцінювати.

– Чи стане арешт Фірташа певним сигналом для України?

– Я б на проблему Фірташа подивився з іншого боку. Полювання на Фірташа – це насамперед знак Заходу Україні і передусім українській владі та олігархам. По-перше, Захід  принципово невдоволений тим, що Україна не бореться з корупцією, не займається процесами деолігархізації, принаймні не вводить олігархів у демократичне русло і демократичні стандарти, тому для Заходу Фірташ, умовно кажучи, – перший у списку. Можливо, не самий перший, згадаймо Лазаренка і декого іншого, тим не менше це такий собі меседж, що для Заходу в українські політиці недоторканних немає. Думаю, що справу розглядати з саме з цієї точки зору буде більш правильно.

– Як вплине вибуття Фірташа з активного політичного життя на розклади у парламенті, зокрема у фракції Опозиційного блоку, в якому олігарх контролює певну групу народних депутатів?

– Опоблок нещодавно, нехай і напівофіційно, і так розколовся. Я б сказав, що групи Ахметова, Фірташа та інших формалізувалися. Думаю, принципового розколу на підгрупи чи на яскраво виражене міжгрупове протистояння у подальшому не буде. Хоча б тому, що з дня на день активізується,  загостриться і посилиться проблема дострокових виборів. І вся парламентська гра не тільки на рівні Опоблоку чи союзників-противників, дедалі більше заточується під ймовірність виборів у найближчій перспективі, попередньо восени. І якщо не станеться нічого екстраординарного, не буде нової великої угоди про збереження парламенту, то будуть вибори. І цій події підпорядкована вся парламентська діяльність, насамперед Опоблоку, в якого зараз більш-менш стійкі позиції і більш-менш стійкий електорат не тільки на сході, але й в інших регіонах. Тому групи всередині Опоблоку будуть боротися за нього і об’єктивно будуть змушені йти на компроміси один з одним.

Нагадаємо, 21 лютого Вищий земельний суд Відня ухвалив рішення, що екстрадиція Дмитра Фірташа в США є допустима.

Як відомо, ФБР звинувачує Фірташа у корупції при отриманні дозволу на розробку титанового родовища в Індії. Нібито олігарх і його співробітники заплатили індійським чиновникам 19 мільйонів євро.

Перший запит про видачу Фірташа був відправлений американцями до Відня 30 жовтня 2013 року. Однак через кілька днів цей запит був відкликаний. Другий аналогічний документ надійшов вже 27 лютого 2014 року, ордер на арешт Фірташа був виданий 12 березня, і в той же день олігарха затримали.

Потім бізнесмен вніс заставу – рекордні для Австрії 125 мільйонів євро, і був випущений під зобов’язання не залишати Відень. Справа була розглянута тільки через рік. 30 квітня 2015 року Суддя Крістоф Бауер відмовив у видачі олігарха Штатам.

Зараз адвокати Дмитра Фірташа шукають спосіб звільнити свого підзахисного, якого заарештували після засідання суду і уникнути екстрадиції.

Оксана ДУДАР