Як живуть мешканці єдиного у Львові притулку «Милосердя» (фото)

– Пуля, фу!!! – миттєво реагує на чорного безпородного пса пані Наталя.

– Пуля реагує на крик жінки і не встигає вкусити незнайомця, ховаючись за дерев'яними будками. Так відбулося наше знайомство з одним з мешканців благодійного притулку для тварин «Милосердя». За ввесь час перебування на території притулку Пулі ми так і не побачили.

– Кожен з них має свій характер. Вони, як потрапляють сюди, то спочатку налякані, але потім адаптуються, пристосовуються, стають деякі дружніми, а от Пуля таким і залишився, несподіваним, – продовжує розповідати про тварин директорка притулку пані Наталя.

На вулиці помітно сутеніє, стає все холодніше. У повітрі змішалися запах свіжозрубаної сосни, диму та страху. Страху тварин перед незнайомцями, страху людей перед більше ніж сотнею пар наляканих недовірливих очей. Утім, напруження зникає і поступається довірі, коли до мене підбігає коричневий песик і починає облизувати і підстрибувати.

– А, це наша Циркачка, – каже пані директорка. Кожен песик у притулку має ім'я і кожного Наталя пам'ятає. Кожна тваринка пройшла стерилізацію, має свою картку з історією. І ці історії Наталя знає на пам'ять. Переважно вони сумні. Справа у тому, що до притулку потрапляють тварини, які втратили господарів, яких знайшли на вулиці. Над багатьма сильно знущалися люди, був песик, якому розрубали голову, але тварина вижила. Іншому – повідрубували 4 лапи. На щастя, знайшлися спонсори і тварині виготовили протези.

«Чим старша тварина, тим менша ймовірність, що її хтось забере. Всі хочуть породистих і маленьких», – розповідає Наталя. Відтак, у притулку доживають свій вік собаки-довгожителі.

У вольєрах, які розкинуті по всій території притулку, сидять собачки з найбільш виразним характером, які не можуть вжитися між собою, тому їх розділяють, аби не кусалися.

Мою увагу привертає великий чорний кудлатий собака, який найбільш агресивно спочатку реагував на появу незнайомців. Потім сів і поважно вдивлявся у ліс, вдихаючи холодне повітря та запах вареної каші. У Палкана епілепсія, коли був цуценям, розповідає Наталя, його певно били, відтоді і почав хворіти. На відмінно від інших собак, які бігають по території, весело махаючи хвостами, у Палкана немає надії на те, що у нього з'явиться господар. Довгожитель доживатиме свої дні тут.

Наталя та Марина прийшли у притулок у 2006 році. «Милосердя» став частиною їхнього життя, щодня після роботи жінки лишають всі свої справи і навідуються сюди.

Притулок знаходиться за декілька кілометрів від Львова, біля смт. Брюхлвичі. Навколо – ліс і тиша, яку порушує постійний тривожний гавкіт тварин.

– А чому Ви цим займаєтеся? – цікавлюся. – Бо я люблю тварин, у мене вдома всі тварини з притулку, – здивовано відповідає жінка і ніби ображається.

«Є велика потреба у робочій силі: тваринам треба зварити кашу, вичистити у вольєрах, нагодувати, вигуляти. Це все потребує часу та робочих рук. Волонтери допомагають, але постійних робітників, які готують їсти, лише двоє. Ми з Мариною приїжджаємо лише ввечері», – розповідає пані Наталя. Розмову жінки перериває гарчання собак, які щось певно не поділили і вступили у свою собачу суперечку. Наталя швидко їх розбороняє.

«Це нормальне явище, коли тварини починають показувати, хто тут хазяїн», – сміється жінка. «У вольєрах також є свій ватажок. От у цьому, наприклад, головний він», – показує на чорного пса бійцівської породи.

Доки нам роблять екскурсію, під відкритим небом вариться у великому обгорілому казані вечеря. Чоловік у синій куртці підкидає у вогонь дрова. Каша парує, наганяючи апетит на тварин. Це Михайло, один з постійних працівників, який приходить сюди щодня. Запитую, чи йому не буває страшно залишатися із більше, ніж сотнею голодних тварин самому. «А що їх боятися, хм..», – сміється Михайло, продовжуючи мішати кашу. Приготування їжі відбувається просто неба допоки ведеться будівництво нової кухні, попередню знищила пожежа.

Читайте також: У Брюховичах горів притулок для собак (Фото)

«Грошей, які виділяє влада на притулок, вистачає лише на півроку, наступні півроку живемо за рахунок спонсорів, благодійників. Утім, тварини не голодують. Є проблема лише з робочою силою», – наголошує Наталя.

Тварини й справді виглядають досить вгодовано.

Напруження так і не вдається подолати повністю, тому обійти всю територію притулку та наблизитися до кожного вольєру не вистачає сміливості. Тварини дуже добре відчувають, що на території хтось чужий. Біля однієї клітки помічаю вже літню жінку, яка навіть не дивиться нашу сторону. «Це пані Ірина. Вона сумлінно три рази на тиждень навідується сюди, обходить лише один вольєр. До того ж, не лише годує, вичищає, а й вигулює собачок у ліс», – розповідає мені про працівницю Наталя.

Періодично до песиків навідується фотограф, яка знимкує «новеньких», рекламує у мережі, таким чином собачки знаходять собі господарів. Сьогодні фотографують двох сіреньких цуценят, яким вже давно пора б бігати, але перебувають вони тимчасово у дерев'яні будці, подалі від дорослих собак.

Довідка:

Притулок для тварин «Милосердя» — притулок для бездомних тварин Львівського товариства захисту тварин, що розташований у смт. Брюховичі на межі Львова. Притулок заснований в 1992 і є першим в Україні, створеним за підтримки Міжнародного фонду захисту тварин.

Як допомогти притулку:

Львівське Товариство Захисту тварин
притулок «МИЛОСЕРДЯ»
тел.: 032 243 41 53
79491, м. Львів, Брюховичі,
вул. Незалежності України, 58, а/с 8646
Філія Львівське обласне управління АТ” Ощадбанк”
МФО БАНКУ 325796
код ГДРПОУ органиізаціі 13807804
Рахунок № 26000300205345

Підготувала: Олександра Багач