Провокації і російський слід: куди нас приведе «війна на могилах»

hq720
Зруйнований вандалами пам'ятник у Гуті Пеняцькій. Фото: з соцмереж

Днями на Львівщині знову розгорівся скандал довкола плюндрування меморіалу полякам вандалами. Ба більше — майже на українсько-польському кордоні 12 березня затримали цілий автобус провокаторів з неоднозначними плакатами.

Про те, що такі дії означають, як із цим жити і боротися ІА Дивись.info говорила з істориками, політологами та дипломатами.

Початок січня 2017. Вандали у Гуті Пеняцькій Бродівського району Львівської області підірвали пам’ятник полякам, які загинули під час Другої світової. Таблицю ж, на якій були викарбувані імена загиблих, замалювали синьо-жовтою фарбою.

8 лютого невідомі розмалювали цегляну огорожу і будівлю Генерального консульства Республіки Польща у Львові написами і червоними плямами.

Минулого тижня у Львові та у селі Підкамінь, що на Львівщині, вчинили одразу два акти вандалізму щодо польських пам’ятників.

Так, 10 березня у Львові на Вулецьких пагорбах невідомі облили червоною фарбою і написали «Смерть ляхам» на пам’ятнику польським науковцям.

12 березня вандали на кладовищі у селі Підкамінь обмалювали червоною фарбою та написали «Смерть ляхам» на польському меморіалі.

Того ж 12 березня поліція затримала автобус з кількома десятками невідомих осіб. Вони мали з собою плакати з провокативними гаслами, написаними польською мовою, і прямували до українсько-польського кордону, аби влаштувати там акцію протесту.

Як пізніше розповів голова Львівської ОДА Олег Синютка, учасники даного дійства були напідпитку і спочатку взагалі не знали, на яку акцію протесту їх везуть.

Ці події миттєво стали надбанням громадськості та набули широкого розголосу. Директор інституту національної пам’яті охрестив акти вандалізму «війною пам’ятників», а українське Міністерство закордонних справ наповну заявляє про те, що ці події вигідні, у першу чергу, третій стороні.

І хоча усі пам’ятники вже відновили, осіб з автобусу встанвили та відкрили кілька кримінальних проваджень, негативний присмак і відчуття того, що це ще не кінець, залишилися.

Поляки не вірять у вину українців

Офіційний дискурс польської сторони демонструє, що сусідня країна аж ніяк не звинувачує українців у скоєному. Принаймні, про це вони заявляють у своїх виступах.

До прикладу, Консул Республіки Польща у Львові, перший радник консульства Мар’ян Орліковський 10 січня відвідав пошкоджений меморіал у Гуті Пеняцькій.

«Безперечно — це провокація. Мені тяжко говорити. Не розумію того, хто, в який спосіб і навіщо вчинив це. Тим займуться відповідні служби. Натомість можу висловити справді велике задоволення від присутності тут стількох осіб, особливо зі Львівської ОДА, що свідчить про те, що це всіх схвилювало», — зазначив Мар’ян Орліковський.

Радник глави МЗС Польщі, професор Пшемислав Журавський вел Граєвський вважає, що за пошкодженням польського пам’ятника у Гуті Пеняцькій на Львівщині стоїть Москва.

Радник глави МЗС Польщі, професор Пшемислав Журавський вел Граєвський. Фото: ukr.media

«Свій інтерес і проблеми з виконанням провокації однозначно вказують на те, що джерелом цього всього є Москва. Підтвердженням цього є також факт, що першими про цю подію поінформували російські ЗМІ», — заявив Журавський вел Граєвський у коментарі агенції Укрінформ.

Радник звернув увагу, що відео підписано українською мовою з росіянізмами. Він нагадав, що впродовж 2015–2016 років при знищенні українських пам’ятників у Польщі вандали так само залишали там польські написи з помилками.

За його словами, знищення пам’ятника у Гуті Пеняцькій є свідченням того, що «триває інтенсивна спроба посварити народи нашого регіону, яким загрожує Росія».

Більше того, відома польська дослідниця Ева Семашко, яка переконана, що українські повстанці вчинили геноцид поляків у часи Другої світової війни, заявила, що до руйнування меморіалу в Гуті Пеняцькій причетні російські провокатори.

«Усі знаки на небі й на землі вказують на російські «лапки». Сьогодні вранці я слухала радіо «Внет», на якому Павел Боболович говорив, що відеозапис тої події з’явився на You Tube з підписом, що це зробив «Правий сектор». Натомість «Правий сектор» відхрестився від того. Що цікаво, у згаданому підпису, що вказує на Правий сектор, була орфографічна помилка, якої українець не зробив би. Помилка вказувала на зв’язок із російською мовою. Більше того, я довідалася, що перша інформація про знищення пам’ятника з’явилася на російському урядовому порталі», – сказала Семашко в інтерв’ю польському виданню «Wpolityce», пише «ІП».

Всьому виною Кремль або звичайні ідіоти

Україна, а точніше її офіційні представники, в усіх перерахованих подіях бачать «руку Кремля». Так, міністр закордонних справ України Павло Клімкін.

«Засуджую чергові акти вандалізму на Львівщині щодо польських пам’ятників. Відомий почерк третьої сторони, якій ми спільно даємо рішучу відсіч», — написав він у своєму Твіттері.

Тої ж позиції він дотримувався і у ситуації з Гутою Пеняцькою.

Глава Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович підтримує цю думку.

Володимир В'ятрович, глава Українського інституту національної пам'яті

«Моя позиція така: це провокація сторонніх сил, спрямована на стосунки між українцями і поляками. Очевидно, що завданням такого роду дій, є спровокувати «війну пам’ятників», щоби продовжилися аналогічні дії, які, на жаль, мали місце минулого року на території Польщі. Тоді це вилилося у взаємні політичні звинувачення з українського і польського боку, які призвели до непорозуміння між поляками і українцями не тільки на політичному рівні», — зазначив у коментарі Дивись.info Володимир В’ятрович.

У свою чергу, політолог Станіслав Федорчук переконаний, що зараз Росія робить все для того, аби зруйнувати взаєморозуміння між Україною і Польщею, як на найвищому рівні, так і серед звичайних громадян.

Станіслав Федорчук, політолог. Фото: Громадське радіо

«У сучасній війні Росія використовує абсолютно всі доступні їй засоби. І, по суті, ми бачимо, що українсько-польське історичне порозуміння, більше того, українська історична пам’ять перебуває під дуже сильним пресом російської машини пропаганди. Росія зрозуміла, що саме завдяки тій політичній конфігурації, яка наразі склалася в Польщі, саме завдяки тому, що там є політичні сили, які апелюють до відверто реваншистських ідей, з’явився добрий ґрунт для просування такого роду дій. Відтак, російські спецслужби напряму починають фінансувати не тільки фільми а-ля «Волинь» або окремих науковців, які намагаються в односторонньому порядку показати волинську трагедію. Вже іде процес вербування людей для того, щоби вони демонстрували, що, мовляв, в України з Польщею є величезні проблеми, — каже експерт. — Певною мірою росіяни дуже зацікавлені у тому, аби той рівень взаєморозуміння, який був між політичними елітами Польщі і України, був розбитий, і щоби українське і польське суспільство дивилося один на одного, якщо не всуціль вороже, то з негативом і підозрами».

Крім того, Станіслав Федорчук каже, що сьогодні дійсно немає чіткого розуміння того, хто насправді є ворогом. У приклад політолог наводить ситуацію, коли польська влада не виділила жодних коштів на роковини трагічної операції «Вісла», у якій свого часу постраждало чимало українців і поляків. За його словами, це сталося вперше за часи існування незалежної Польщі.

«І все одно, коли українська громада у Польщі звернулася до поляків із проханням добровільно скласти пожертви на заходи, пов’язані з ушануванням жертв операції «Вісла», частина польського суспільства відгукнулася. Можливо, навіть ця неприємна для нас історія обернеться конструктивним діалогом на рівні громад. І він буде дієвіший, ніж діалог між якимись представниками влади», — додав Станіслав Федорчук.

Також експерт наголошує: є підозри вважати, що і сьогодні у Польщі діють російські спецслужби. Більше того, за його словами, окремі громадяни республіки добровільно воюють не тільки на стороні української армії, а й на боці «ДНР» та «ЛНР».

«Ці люди не переслідуються законом. Я не знаю, з яких причин їх не оголосили у міжнародний розшук, але такі люди є і організації, які вони представляють, відверто говорять про свою антиукраїнську налаштованість, підтримку «ДНР» і «ЛНР» і досі функціонують у Польщі. Це, певною мірою, ставить під загрозу відносини наших держав. Більше того, це може бути причиною для подальших конфліктів на міжнародному рівні», — каже експерт.

Натомість український дипломат Богдан Яременко заявив, що немає значення, хто псує об’єкти історії і пам’яті, але зрозуміло, хто цим буде користуватися.

Богдан Яременко, дипломат. Фото: Інформаційний акцент

«Ідіотів вистачає і в Україні, і в Польщі. Потрібно, щоби влада демонструвала бажання долати ці проблеми, а не грала на них. Будь-яке знущання над місцями культури, пам’яті, це річ поза політикою. Це кримінал, який повинен переслідуватися, і з цим, до речі, з покаранням винних, в української сторони великі проблеми. Винні мають бути покарані, незалежно від того, чи вони платні агенти Росії, чи вони ідіоти самі по собі», — переконаний дипломат.

Говорити, ловити порушників і ще раз говорити

Правоохоронні органи відкрили кілька кримінальних проваджень за фактом вандалізму на Львівщині. Однак поки що реальних результатів ані наша сторона, ані польська не побачили. І це, на думку Богдана Яременка, чи не найбільша проблема.

«Це кримінал, який повинен переслідуватися, і в української сторони тут великі проблеми. Про це потрібно говорити. Ким би винні не були, вони повинні бути покарані, незалежно від того, чи вони платні агенти Росії, чи вони ідіоти самі по собі», — підсумовує експерт.

Голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович зазначає, що тільки дуже чітка позиція громадян з обох сторін щодо засудження такого роду кроків, може зробити їх неможливими.

«Тут не вистачить діяльності правоохоронних органів, тут потрібне засудження на всіх можливих рівнях, щоби такі дії були неможливими і непотрібними, — відзначає Володимир В’ятрович. — Якщо не будуть затримані ті, хто чинив такого роду акції раніше, якщо не буде якогось жорсткого засудження з боку суспільства, можливості зростання провокацій до якихось прямих дій звичайно будуть».

[dyvys_blockqoute text="Ми піддаємося на провокації, а цього робити не потрібно. Необхідно зосередитися на тому, що принципово важливо і взагалі менше говорити на політичному рівні про питання історії, історичної пам’яті" author="Богдан Яременко"]

Володимир В’ятрович наголошує, що такі події потрібно обов’язково максимально розголошувати і аж ніяк не замовчувати.

Богдан Яременко ж каже, що громадськість сьогодні і так достатнім чином залучена і до догляду за пам’ятками, і до розвитку відносин. Саме звичайні люди відіграють важливу роль у знятті напруги. Утім, подальший розвиток ситуації залежить від того, як ми будемо далі на все реагувати.

«Ми піддаємося на провокації, а цього робити не потрібно. Необхідно зосередитися на тому, що принципово важливо і взагалі менше говорити на політичному рівні про питання історії, історичної пам’яті. Це дорога в нікуди. Минуле потрібно знати, шанувати своїх героїв, тут не може бути ніяких вказівок ні з польської сторони, ні ще з якоїсь на рахунок того, кого нам шанувати і як. До правди повинні докопуватися історики, — наголошує дипломат. — І тут як політики, так і громадськість повинні спокійно реагувати на будь-які нові повідомлення, тому що історичні події ніколи не бувають однозначними».

Його позицію у плані реакції на історичні відкриття підтримує і Станіслав Федорчук. Але політолог найбільшу роль тут відводить все ж таки громадськості. Натомість, експерт зазначає, що немає сенсу впроваджувати «згори» якісь додаткові суспільні акції, націлені на примирення двох сторін.

«Я би жодним чином не хотів нікого образити, давати оцінки, але я скажу одну річ, яка мене непокоїть. Дуже часто прикордонне співробітництво зводиться до того, що, по суті, ініціатива цілком перекладається на польську сторону. Бо українська сторона зазвичай не дуже багата і вона, в принципі, орієнтована на те, щоби їздити на закупи рано чи пізно. Тому говорити про те, що у нас на рівні прикордонного співробітництва вирішуються якісь питання, пов’язані саме з місцевим населенням, просвітницькими акціями, не зовсім можна», — зазначає політолог.

Більше того, експерт занепокоєний тим, у якому ключі сьогодні впроваджується прикордонне співробітництво через постійне використання концепту Галичини, як окремої землі.

[dyvys_blockqoute text="Громадянське суспільство зараз мусить бути дуже сильним і не піддаватися на провокації" author="Станіслав Федорчук"]

«Громадянське суспільство зараз мусить бути дуже сильним і не піддаватися на провокації, намагатися чітко розуміти, що яка би політична влада не прийшла у Польщі до урядування, рано чи пізно, внаслідок виборів, вона зміниться, і ми все одно залишимося сусідами, яким доведеться вирішувати безліч питань. І будувати їх треба на повазі, завдяки якій ми дотримаємося цивілізованих рамок спілкування», — переконаний Станіслав Федорчук.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: