Михайло Басараб: Об’єднання праворадикалів може стати потужним політичним гравцем
Лідери ВО «Свобода», «Правого сектора» та «Національного корпусу» підписали Національний маніфест, яким задекларували свою єдність.
Також документ підтримала ОУН на чолі з Богданом Черваком, Конгрес українських націоналістів під керівництвом Степана Брацюня, організація «С14» (лідер – Сергій Мазур).
Учасники заявили, що об’єднують свої зусилля для категоричних дій і подальших спільних політичних рішень. «Ми не просто координуємось, а об’єднуємо свої зусилля», - заявив лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок. Лідер «Національного корпусу» Андрій Білецький заявив, що підписання маніфесту стане початком «хрестового походу проти влади».
Чи зможе це об’єднання зцементувати правий фланг українського політикуму, чи піде це на користь українській політичній системі і кому з політичних конкурентів слід його остерігатися, ми розпитували у політолога Михайла Басараба.
Чи дійсно це об’єднання можна розглядати як консолідацію правого флангу в Україні?
Після цього об’єднання експерти мали б уважніше придивитися до цього середовища. Був тривалий період часу, коли праві радикали відповідно до соціологічних досліджень користувалися відносно невисоким рівнем електоральної підтримки. Зокрема «Свобода» демонструвала рейтинги 3-5%, Національний Корпус і Правий Сектор мали значно нижчі показники.
У випадку об’єднання цих сил в одну партію чи блок, якщо це буде дозволено законодавством, безумовно може вималюватися достатньо потужний гравець. Водночас, я б не перебільшував їхній вплив. Це радикальні партії, які навіть попри високий показник протестних радикальних настроїв в суспільстві є доволі специфічними, на мою думку вони мають певний ліміт електоральної підтримки. Я б його дуже приблизно окреслив в межах 7, максимум 10%, і це за найкращих обставин.
[dyvys_blockqoute text="Багато буде залежати від ідеологічного, політичного, медійного контекстів, в яких відбуватиметься кампанія" author="Михайло Басараб"]
Багато буде залежати від ідеологічного, політичного, медійного контекстів, в яких відбуватиметься кампанія. На це все треба зважати, тому думаю, що праві радикали можуть розраховувати на підтримку в цьому діапазоні, але це не означає що вони обов’язково досягнуть такого результату об’єднавшись. Це може бути і 3% і 5% і залежатиме від багатьох факторів. Але все ж таки об’єднання цих політичних, які окремо мали скромні показники підтримки, по-перше підвищить інтерес до них, а по-друге вони можуть розраховувати на синергетичний ефект.
Чи може статися так, що відбудеться посилення «Свободи» за рахунок інших учасників об’єднання?
«Свободі» доведеться враховувати інтереси усіх учасників процесу. Якщо вона почне «перетягувати ковдру» і явно домінувати в цьому тріо, це може призвести до демаршів, конфліктів і можливо до припинення діяльності цього альянсу. Тому час покаже, але об’єднання можливе лише за доброї волі всіх учасників. Якщо врахувати, що йдеться про радикальні сили, фактично парамілітарні структури, то я не думаю, що це те товариство, де «Свобода» може диктувати свою волю, стратегію, політичні рішення, квоти. Якщо у когось буде бажання перехитрити інших - це може погано закінчитися.
[dyvys_blockqoute text="Такі об’єднання створюються напередодні виборів, або в принаймні в передчутті близьких виборів" author="Михайло Басараб"]
Наскільки може бути тривалим такий союз, враховуючи те, що про вибори найближчим часом не йдеться?
Зрозуміло, що такі об’єднання створюються напередодні виборів, або в принаймні в передчутті близьких виборів. Якщо дочасних виборів не буде і нинішня Рада діятиме до завершення своєї каденції, безумовно це буде дуже тривалий забіг. Зважаючи на особливу вдачу представників радикальних політичних сил, тривалий процес співіснування без виборів може розхолодити бажання об’єднатися, або зумовити конфліктні ситуації. Тому очевидно, що ця декларація про об’єднання зроблена у розрахунку на вибори в перспективі найближчого року.
Кого Ви бачите серед можливих конкурентів, як на правому фланзі так і загалом?
Я сумніваюся, що комусь вдасться створити потужну силу, яка б могла на рівних конкурувати з цим об’єднанням в праворадикальному сегменті. Якщо це об’єднання трьох збережеться і буде ефективно функціонувати, воно буде основним суб’єктом чи репрезентантом в цьому сегменті, хоче це не виключає участі інших організацій праворадикального спрямування. Але це об’єднання є конкурентом не лише для інших радикальних політичних утворень, воно буде конкурувати за голоси виборців більш поміркованих політичних сил, для яких базовими будуть ті ж регіони. Це і БПП, «Батьківщина», Народний фронт, «Самопоміч», «Громадянська позиція», або наприклад об’єднання партії Гриценка, Демальянсу і партії Саакашвілі.
[dyvys_blockqoute text="Це об’єднання є конкурентом не лише для інших радикальних політичних утворень, воно буде конкурувати за голоси виборців більш поміркованих політичних сил, для яких базовими будуть ті ж регіони" author="Михайло Басараб"]
А як щодо Радикальної партії Ляшка і УКРОПу, які позиціонують себе як радикальні сили. Наскільки вони можуть скласти конкуренцію націоналістам?
РПЛ це насамперед лівий, соціальний популізм. Звичайно, що у правих партій теж не без цього, але у Ляшка конкретний фокус на аграрних регіонах Центральної України. Типовий виборець партії Ляшка - це мешканець сільської місцевості Черкащини, Чернігівщини, Київщини, Житомирщини, областей цього регіону, тому навряд чи Ляшко може бути прямим конкурентом правих радикалів. УКРОП – можливо більше ніж інші політичні сили може скласти конкуренцію для «трійці». Це проект близький, скажемо так, до Ігоря Коломойського і виходячи з самої назви теж є представником радикального сегменту, але все залежатиме від того з якими гаслами УКРОП піде на вибори. Не можна також виключати спроби об’єднання зусиль з «трійцею». Такий варіант теж теоретично ймовірний, але поки що УКРОП безумовно це конкурент. Пори все, я б все ж таки не робив особливий акцент і поставив УКРОП в загальну лінійку тих партій, про які ми говорили раніше. В умовах загальної політичної невизначеності всі партії говорять про одні й ті ж проблеми – війни, Донбасу, і тому всі працюють на одному електоральному полі. Так чи інакше вони будуть боротися за тих самих виборців у тих самих регіонах.
Назагал для української політики структуризація правого флангу є позитивом, чи радше негативом?
Все буде залежати від того, яким буде стиль цього об’єднання, чи будуть їхні дії відверто деструктивними, провокативними - аби лише привернути до себе увагу. Якщо це об’єднання діятиме в певних рамках політичного етикету, дотримуватися розумних меж в політичній боротьбі, допустимих політичних інструментів, то це добре явище. Якщо ж вони діятимуть аж надто радикально і інспіруватимуть конфлікти і громадянське протистояння - тоді навряд чи це можна буде вважати позитивним явищем.
Володимир ГАЛЕЧИК