Яна Зінкевич – медик-доброволець, яка у 18-річному віці пішла в АТО і спромоглася створити  медичний батальйон, яким керує досі попри те, що через важку травму прикута до візка.

Вона розповіла про історію створення батальйону «Госпітальєри» та його сьогодення.

Батальйон «Госпітальєри» народився в підвалі у Пісках

«Починаючи з 2014 року, коли в нашу країну прийшла війна, я зрозуміла, що сидіти на місці не можна, і записалася у лави добровольців, в ДУК «Правий сектор». Мене скерували у Дніпропетровську область – готуватися до виїзду на передову. Тоді я зрозуміла одне: на передовій ти робиш не те, що хочеш, а те, що треба. Проте ми помітили, що медицини ЗСУ тоді не було взагалі: немає фінансів, людей, медикаментів, абсолютно нічого. Тому я вирішила зайняти свою ланку – почала розвивати медицину», – розповідає Яна Зінкевич.

На передовій ти робиш не те, що хочеш, а те, що треба
Яна Зінкевич

«У Пісках, ми ховалися в підвалі під час сильних обстрілів, і так трапилося, щоя опинилася поруч із капеланом. Він розповів про лицарський орден «Госпітальєри», який надавав допомогу пораненим та хворим. Тоді я вирішила, що якщо переживу цю ніч, то займуся створенням медичної служби і назву її на честь цього ордену. Ніч я пережила і почала створювати медичну службу з двох-трьох осіб та однієї машини» – згадує Яна Зінкевич.

Яна Зінкевич у Львові. Фото зі сторінки у Фейсбук

Через наш батальйон пройшло понад 2000 поранених

За три роки війни батальйон надав допомогу понад 2000 пораненим.

«З фронту та прифронтової території ми евакуйовували військовослужбовців ЗСУ і воїнів добробатів, і волонтерів і цивільне населення. Ми й до сьогодні знаходимося у найгарячіших точках – Авдіївці, Мар’їнці та секторі «М». Через батальйон  пройшло понад 300 осіб. Це – лікарі, парамедики та водії. Вік добровольців – від 18 до 75 років. Серед них є мешканці окупованих територій, також було декілька чоловік з Росії та Білорусі. Дуже багато людей з Києва та Івано-Франківська. Зараз на передовій перебуває 60 «госпітальєрів». Ще близько ста – в резерві. Це люди, які живуть мають свою роботу, сім’ї. На передову вони їдуть раз на кілька місяців – на ротацію», – розповідає медик.

Фото: прес-клуб Львів

Попри це і досі батальйон не отримує жодного фінансування від держави. Все необхідне надають небайдужі, значна частина з яких з діаспори. «Найчастіше виникають потреби в автомобілях, дизпаливі та продуктах харчування. Також добровольцям потрібні вакуумні ноші, бандажі, джгути», – каже Яна Зінкевич.

Місцеві ставляться до нас двояко

Ставлення місцевих мешканців до «госпітальєрів» неоднозначне. «У зоні АТО місцеві ставляться до нас досить двояко. Останній приклад – за кілька годин в Авдіївці ми мали 13 поранених. Наші допомагали лікарям, потім транспортували до госпіталю. Після цього наші стомлені йдуть до магазину купити щось поїсти. І тут йде місцевий мешканець і плює в їхній бік. З одного боку, місцеві можуть нам посміхатися, особливо коли хочуть попросити про допомогу, а за спиною плюватися. Є й такі, які підтримують, закликають не здаватися, хочуть щоб повернулася українська влада», – розповідає Яна Зінкевич.

Щоб стати «госпітальєром» треба пройти серйозний вишкіл

Щоб потрапити в батальйон потрібно заповнити анкету яку можна знайти на сторінці батальйону в соцмережі. На всіх претендентів чекає вишкіл.

«Це тижневий курс для бійців-парамедиків. Ми набираємо всіх – цивільних, лікарів, військових.  Група з 30-ти осіб проходить максимально складні навчання, які тільки можна створити в Україні. Ми навчаємо фактично «нуля» – від того, як себе потрібно поводити в зоні АТО, на блокпостах, на позиціях, як потрібно діяти бійцю, як парамедикові, як працювати з автомобілем. як проводити евакуацію, як лікувати та допомогти бійцю проти психологічну адаптацію на фронті та вдома», – розповідає керівник батальйону.

Ми набираємо всіх - цивільних, лікарів, військових. Група з 30-ти осіб проходить максимально складні навчання, які тільки можна створити в Україні
Яна Зінкевич

Набирають на вишкіл групами по 30 осіб. При цьому 5 місць безкоштовні  – це люди, яких рекомендують керівники добробатів. Половину вартості курсу – 750 гривень сплачують нацгвардійці та військовослужбовці. Для них у групі зарезервовано 10 місць. Решта 15 тримають для цивільних, які платять повну вартість 1500 гривень.

Обмеження щодо прийому є по віку та стану здоров’я. Мінімальний вік – 16 років, максимальний – необмежений. Не беруть на вишкіл з деякими хворобами, зокрема такими як серцево-судинна недостатність та гепатит «В».

«Зазвичай, після вишколу на стажування залишаються добровольці, які готові служити у медичному батальйоні. З ними проводять співбесіди, під час яких питаємо чи мають родину, дітей, батьків, ким працювали раніше, чи мають  волонтерський або бойовий досвід. Після останнього вишколу до нас приєдналося 13 молодих курсантів, дехто з них вже поїхав на передову», – розповідає Яна Зінкевич.

Володимир ГАЛЕЧИК

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.