дивись.info

Агломерації: панацея чи зайва ланка

Агломерації: панацея чи зайва ланка

Тема агломерації вигулькнула на Львівщині наприкінці минулого року, коли Львівська міська рада запропонувала створити об’єднання сусіднім населеним пунктам. Паралельно з цим народні депутати від «Самомопочі» почали активно проштовхувати у Верховній Раді  закони, які б надали таким утворенням юридичного статусу.

Цей план був фактично «похований» в облраді, з прийняттям перспективного плану утворення ОТГ у прилеглих до Львова районах, але тема агломерацій і не лише львівської залишається актуальною.

Дрогобицька агломерації: реальність чи ілюзія  

Аналіз можливостей та потреб співробітництва територіальних громад в межах Львівської міської агломерації та Агломерації «Дрогобиччина» провели у ГО «Європейський діалог». «Якщо говорити про Дрогобиччину, то маємо фактично агломерацію, бо є бо є група міст, які є близькі і які комунікують між собою», – каже аналітик організації Тарас Баранецький.

Є наприклад Борислав, який знаходиться на нафтовому родовищі і є Східниця, яка є відомою здравницею. Якщо одне з міст почне активно розвиватися в напрямку промисловості, то для іншого міста чи селища може бути перекреслений подальший розвиток
Тарас Баранецький

«Є 4 великих міста, 3 з яких мають статус міст обласного значення. Є дві так звані «матрьошки» – Дрогобич, який має у своєму складі Стебницьку міську  раду і Борислав, у складі якого є Східницька селищна рада. Є міста на відстані  10-15 км, вектор розвитку яких протилежний. Є наприклад Борислав, який  знаходиться на нафтовому родовищі і є Східниця, яка є відомою здравницею.  Якщо одне з міст почне активно розвиватися в напрямку промисловості, то для іншого міста чи селища може бути перекреслений подальший розвиток. Це все вимагає узгодження. За нашими даними з 10 людей  працездатного віку, які живуть у Дрогобицькому районі, 9 працюють в Дрогобичі, Бориславі Трускавці. Є щоденна маятникова міграція, коли люди з районів їдуть у місто.

Межі визначити складно але приблизно можна говорити  про приміські території чотирьох населених пунктів. Це 18 органів місцевого самоврядування – 25 населених пунктів, з кількістю населення 187-190 тисяч,  що становить  майже 80% населення регіону. Якщо проаналізувати низку територій які задіяні у  водопостачанні, транспортних потоків, вивозі сміття, то  можна окреслити певну територію, яка може бути зоною впливу цих пунктів. Є також спірні території – Підбузька і Меденицька. Є питання – чи вони в зоні впливу цих міст чи це самодостатні території», – каже Тарас Баранецький.

«Великий Львів»

Щодо львівської агломерації, то ще у 2009 році була прийнята містобудівна система «Великий Львів». «Пропонувалося  включити туди 14 органів місцевого самоврядування. Це мало бути 30 населених пунктів. Ми проаналізували систему водопостачання, доїзд трудової сили. Якщо від цього відштовхуватися, бачимо, що в зону впливу потрапляє 90 органів місцевого самоврядування – біля 270 населених пунктів, а населення становить трохи більше мільйона осіб. При цьому щільність  населення втричі більша ніж в середньому по області. В цю зону крім Львова потрапляють 5 міст – Винники, Городок, Дубляни, Жовква, Пустомити. Сфери співпраці – поводження з ТПВ, громадський транспорт, водопостачання. До речі у схемі яка в нас вийшла 95% територій вивозили сміття на Грибовичі».

Фото: Інститут громадянського суспільства

Що заважає?

«У Франції вже 30 років проводять децентралізацію і не можуть провести. Якщо все буде добре, через 2 роки ми зможемо їздити і розказувати їм, як це треба робити. Залишаючи величезну кількість комун, вони придумують якісь надбудови і в тих самих агломераціях-метрополіях, в кожній комуні є своя рада, свій мер, потім є рада агломерації зі своїми повноваженнями, депутатами, тобто є класична «матрьошка». Закон про співробітництво громад дає багато можливостей, але це не працює через тотальний популізм, політиканство і недовіру один до одного. Агломерації або є, або немає. Це не залежить від наших дебатів, їх не можна створити нормативними актами.

У Франції вже 30 років проводять децентралізацію і не можуть провести. Якщо все буде добре, через 2 роки ми зможемо їздити і розказувати їм, як це треба робити
Анатолій Ткачук

Якщо є системи розселення – місто і сільські території за 20 кілометрів, хоч 20 законів приймай це не буде агломерацією, бо не буде тяжіння. Класична агломерація  складається навколо Києва: є чітко домінуюче місто, міста супутники великі, навколо цих міст є системне розселення – все зав’язане на цьому. Щось подібне  складається в Одесі. Як варіант можна створювати зони добросусідства, коли населені пункти зберігаючи свої повноваження, йдуть на узгодження інтересів. Якщо ми це почнемо – далі буде легше.

Потім треба зробити якісь перші спільні органи – наприклад архітектурно-будівельний нагляд. Простіше домовитися між собою сильним ніж сильними із безліччю слабких. Слабкий скаже – не дозволимо, ми бідні але горді, ви будете коло нас і процес зупиняється», – каже директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук.

Фото: Інститут громадянського суспільства

«Якщо б була агломерація, то в моєму рідному селі вже було б кладовище для Львова і ніхто б мене на запитав, чи я цього хочу, бо мої інтереси захищає один народний депутат а у Львова їх скільки? Є закон про добровільне об’єднання громад, давайте його реалізуємо і отримаємо рівних з рівними, які між собою будуть будувати агломерацію,  метрополію – що завгодно і на яких завгодно засадах», – каже директор департаменту економічного розвитку Львівської ОДА Роман Филипів.

Законодавство дає можливість створити об’єднану громаду або започаткувати  добровільне співробітництво, але одна форма стимулюється, а інші ні, тобто  адекватної альтернативи немає. «90% сільських територій є збитковими, вони не мають власних бюджетів. Їх дотує держава і вони не можуть укладати угоду про співробітництво, бо не мають коштів – адміністрація ділить бюджети. Начальник фінвідділу РДА – це цар», – каже депутат Львівської обласної ради Михайло Задорожний.

Добровільно чи примусово?

Депутат переконаний – співпраця між містами і прилеглими територіями не складається, бо є ще РДА, які мають вагомі повноваження, і сільські ради не є самостійними одиницями. «Якщо наприклад біля Дрогобича буде створена ОТГ, то цей процес може легше піти, бо за 20 років між районом і містом не можуть вирішитися питання  функціонування медичної галузі. Одна територія паразитує за рахунок іншої. Років 5 тому ми запросили міських голів на обговорення, хто яким повноваженням може поступитися. Жоден не був готовий до цього. Тому на сьогодні ми можемо лише апелювати до народних депутатів, щоб вони врахували це в законодавстві – якщо буде йти питання про прийняття закону про агломерації передбачили покарання для території, яка не погоджується входити – мають бути штрафні санкції.

Якщо територія не вступає, вона має надати альтернативу. По іншому не вийде. Наприклад Дрогобич, Трускавець, Борислав, Східниця, Стебник – це самодостатні міста, ніхто не готовий поступитися повноваженнями тим більше якщо є буде фінансового ресурсу», – каже Михайло Задорожний.

«У Франції, території, які не входять в об’єднання, не отримують дотацію від держави. Але якщо б у нас наприклад 4 міські ради ухвалили документ про спільну стратегію розвитку то вони б отримали доступ до проектів ДФРР міжрегіонального характеру, до західних фондів і це могло б бути першим кроком до системи багаторівневого урядування. Це міг би бути дуже «крутий» проект але реалізувати це дуже складно», – каже Анатолій Ткачук.

Фото: Інститут громадянського суспільства

Що робити з «матрьошками»?

Міський голова Винник Володимр Квурт має питання до законотворців – що буде з такими містами, як Винники, якщо утвориться львівська агломерація.

«Винники опинилися у дуже прикрій ситуації – ми є прикладом тої самої «матрьошки». Ми поза законом. Якщо ми створюємо ОТГ зі Львовом то наша доля – жек, тобто ми зникаємо з карти. В мене 70% мешканців працює у Львові. Законодавець забрав інструменти, за рахунок яких я маю розвивати територію,  практично поставивши у безвихідь. Для мене законодавча агломерація – це дуже добрий підхід. Але треба думати чим це можна наповнити.

Винники опинилися у дуже прикрій ситуації - ми є прикладом тої самої «матрьошки». Ми поза законом
Володимир Квурт

Ресурсом розвитку громад всі ці 20 років були майно і земля. Не працювала модель, коли міський чи сільський голова був би зацікавлений в економічній діяльності на його території. Продав землю – поклав в кишеню, поділився з депутатами, вирішив з прокурором. Закінчився цей ресурс. Створюють ОТГ – в мене питання за скільки років і там закінчиться цей ресурс?» – запитує мер.

ОТГ і політика проти агломерації

«Перспективний план об’єднання громад Львівщини передбачає, що  Львів залишається в старих межах а навколо буде створено 14 ОТГ. З них 3 вже створені і одна з них – Давидівська безпосередньо межує зі Львовом. Ще 3 ОТГ отримали позитивні висновки ЛОДА.

Перспективний план об’єднання громад – це було політичне рішення з обох боків – і тих хто просив не приймати в частині прильвівських районів і тих хто дуже поспішав прийняти», – каже  Тарас Баранецький.

Як це може позначитися на розвитку Львова прогнозує Володимир Квурт:«Можна Львів затиснути  з усіх боків. Львову буде цікаво розвивати транспортне сполучення з прилеглими територіями? Можливо вибірково. Тоді Львів відкидає сусідні території і починає рости не в ширину а догори. Розбудовувати відносини з Тернополем, Луцьком, будує швидкісні траси, підтягує ресурс людський цієї території. Тобто зовсім інший напрямок розвитку. До яких пір буде війна між містом і областю? Будуть ОТГ – почнеться війна між ними та Львовом, вона вже закладена. Подивіться яка проблема з транспортом» – каже мер. «А як мені поводитися з Давидівською ОТГ, коли на одній вулиці з одного боку одна громада а з іншого інша, і всі вони в мене в школі, поліклініці, і я для всіх роблю світло, дорогу».

Фото: Інститут громадянського суспільства

«Підберізцівська ОТГ створюється. 6 сіл і жодної адмінспоруди. Де вони будуть здійснювати адміністрування території, і за рахунок чого? 600 гектарів землі, які належать інституту? Давайте цю землю поділимо і не будемо робити з усіх клоунів», – додає Володимир Квурт.

«Закони розвитку економічні прості і логічні, але як тільки туди  включаються політики – все ламається. Я був проти добровільного об’єднання з  самого початку – це політична гра, яка свідомо або несвідомо була розіграна. Якщо б хоч на 90% та карта ОТГ яка лежить у Києві була реалізована, вона б дала формулу ефективного використання ресурсів. А сьогодні ми одним  зробили преференції, а іншим проблеми, і тішимося  з того, що ми йдемо шляхом об’єднання. Ми кажемо, що знизу не можемо домовитися, але в Києві теж не дотримуються принципової позиції. ДФРР створювався щоб стимулювати процеси об’єднання, а зараз пішов на школи садочки – соціальні стандарти, і під дерибан депутатських побажань. А хоч один проект в області   профінансований, де б громади домовилися про сміття, воду, транспорт, виписали стратегію. Тому ця ідея вихолощується, якщо ми не повернемося до  цього в Києві то тут можна багато говорити, але ресурсу не буде», – підсумовує  колишній заступник Львівської облради Валерій П’ятак.

Володимир ГАЛЕЧИК

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.