дивись.info

Як львів’яни-пластуни вітали із 105-ю річницею Дня Першої Пластової Присяги

Як львів’яни-пластуни вітали із 105-ю річницею Дня Першої Пластової Присяги

До 105ї річниці Першої пластової присяги редакція Дивись.info розпитала відомих львів’ян-пластунів про те, що їм дала організація і що би вони хотіли побажати Пласту.

Ми вчимося життєвим цінностям

Анастасія Сохацька, львів’янка, активістка Євромайдану, організаторка таборів для дітей учасників АТО

«Я є учасником Пласту майже 10 років. Належу до цієї організації з 2008 року. З самого початку це була цікава пригода. Ця пригода включає навчання основним способам виживання. Але окрім цієї цікавої завуальованої гри ми вчимося дуже важливим життєвим цінностям. Пласт – це маленький макет реального суспільства.

Там ми маємо всі елементи суспільства. Потім ця модель суспільства працює назовні. Ми вчимося комунікувати між собою, працювати у малих групах, працювати у більших групах. Всі ці елементи потім працюють у житті. Принцип, за яким у «Пласті» виховують дітей впливає на їхні зміни.

Мені 22 роки і моє коло спілкування – це переважно пластуни. Я все таки намагаюся брати у свою команду людей, які були якось дотичні до Пласту. Я впевнена, що на цих людей можна покладатися і кожна моя робота буде приносити результати.

Пласт впливає на суспільство, ми це чітко бачимо на прикладі таборів, які «спартанки» роблять для діток, батьки яких загинули у АТО. Останні роки ми акцентували увагу не на західних областях, а на центральних і східних. Коли дітки приїжджали, вони були одними, а потім змінювалися, ставали більш свідомими і самостійними з більшим розумінням своєї ролі в суспільстві і рівнем національної свідомості. І це було дуже видно збоку.
Коли мене запитують, що дає Пласт. Я відповідаю, що він дає альтернативу, можливість поглянути на світ з інакшого боку

Майбутнім пластунам я б побажала, аби вони трималися основної ниточки, по якій ми вже йдемо 105 років. Аби вони трималися тих цінностей, які були закладені нашими предками. Оскільки кожна організація і структура повинна зміцнюватись і рости, але основний фундамент повинен залишатися незмінним».

Пласт – це потужне середовище людей, в яких ти впевнений

Роман Лозинський, політик, колишній заступник і в.о. голови станиці Львів Пласту

«Пласт – це потужне середовище людей з конкретними цінностями, в яких ти впевнений. Впевнений в  їхній дружбі, підтримці, надійності, справжності.

Коли ти працюєш з пластунами, вони тебе не підведуть. Якщо вони повинні щось зробити то вони це зроблять якнайкраще. Це я відчув за 16 років, які я провів в організації. У нас є чіткі правила, обов’язки, Пластовий Закон.

Серед головних обов’язків – бути вірним Богові і Україні,  допомагати іншим, жити за Пластовим Законом,  слухатися нашого проводу. Це є основні наші засади, і це постійно мотивує ставати кращим, працювати над  собою. І з такою командою це дуже приємно робити. Також це великий  практичний досвід роботи в команді, організації певних заходів, а це формує відповідальність.

В Пласті кожен має свою ділянку роботи, свої обов’язки.  Навіть в першій віковій групі – «новацтво», з 7 до 11 років – вже є певні обов’язки. В «юнацтві» – з 11 до 18 років – вже досить велика відповідальність. Це організація певних заходів – похід в гори, спортивні чи мистецькі акції. Тобто на кожному етапі ти чітко відчуваєш відповідальність і це дуже відчутно потім, в дорослому житті.

Це  дуже важливо, бо зараз люди схильні перекладати відповідальність на когось іншого, а пластуни в критичних ситуаціях беруть відповідальність на себе і ні  на кого не чекають, об’єднують навколо себе людей, мотивують і надихають їх досягати спільної мети. Пласт формує такі риси як чесність – ці люди не є лукавими, не можуть підставити,  цілеспрямованість – ставлять перед собою високі цілі і намагаються їх досягнути і робити все максимально добре, з такими людьми дуже приємно  працювати.

Пластуни в критичних ситуаціях беруть відповідальність на себе і ні на кого не чекають, об’єднують навколо себе людей, мотивують і надихають їх досягати спільної мети

Пластовий Закон каже, що пластун має бути словний, тобто дотримуватися даного слова, сумлінний, точний, ощадний, справедливий, ввічливий, доброзичливий, врівноважений, корисний, слухняний пластовій старшині, пильний, дбати про своє здоров’я, любити красу і дбати про неї, не розгублюватися і не впадати у розпач, бути відважним у небезпеці.

Це стержень Пласту, навколо якого будується вся наша організація. Щодо мене особисто, то Пласт вплинув на вибір моєї  освіти і кар’єри. Там є дуже серйозне патріотичне виховання – відчуття того,  що ти повинен робити все що можеш для того, щоб покращити свою країну. На основі цього я вибрав свою спеціальність – політологія, яку я вивчав в університеті, і зараз в УКУ вивчаю публічне управління. Пласт сформував у мене цілеспрямованість – навіть коли є важко і ти не впевнений чи йдеш у правильному напрямку і можеш досягнути своєї мети, то тобі ці відчуття не заважають, ти це перемагаєш і намагаєшся йти до кінця, не здаватися і ставати кращим кожного дня.

Одна з найголовніших цілей, які зараз ставить перед собою Пласт - це поширення активної діяльності по всій Україні

Одна з найголовніших цілей, які зараз ставить перед собою Пласт – це поширення активної діяльності по всій Україні. Зараз більшість пластунів є на Західній Україні і в Києві. Я б хотів побажати Пласту, щоб він максимально  широко розгорнувся і активно діяв на Сході. Там вже започаткована певна діяльність, особливо після революції Гідності. Якби на Сході було більше  пластунів, там напевно б не було тих подія, які сталися.

Я бажаю Пласту, щоб  він ставав сильним по всій Україні і виховував якомога більше молодих українців і щоб вони брали на себе відповідальність, об’єднувалися і робили  добрі справи».

Пласт дав мені найкращих друзів

Ірина Вовк, львів’янка, волонтерка АТО, журналіст

«Того року Пласту – 105, а моєму Пласту – 10, бо рівно 10 років тому у день Першої Пластової Присяги я офіційно стала пластункою і вступила у курінь 32 «Степові Відьми».

Пласт навчив мене планувати свій час, завершувати почате і ніколи не зраджувати найближчих – рідних і друзів. Зрештою, Пласт дав мені і найкращих друзів. Пласт навчив мене не боятися, допомагати тому, хто поруч і давати першу медичну допомогу, мабуть, саме тому майже три роки поспіль я їздила на війну волонтером і журналістом.

А найбільшою фінансовою і моральною підтримкою у цьому для мене були друзі-пластуни, які в будь-яку мить, нехай і посеред ночі, могли приїхати допомогти вантажити берці і генератори або ж організувати масовий збір коштів чи листів на фронт.

Пласт своїх не залишає: ми з честю згадуємо загиблих пластунів і допомагаємо їхнім сім'ям, стаємо горою, коли хтось із нас у біді

Пластуном був і мій товариш Вітя Гурняк, який героїчно загинув під Щастям і став для багатьох із нашої пластової родини прикладом не сидіти на місці, коли приходить біда. Пласт своїх не залишає: ми з честю згадуємо загиблих пластунів і допомагаємо їхнім сім’ям, стаємо горою, коли хтось із нас у біді. Для мене ж стало честю і великою відповідальністю отримати одну із найвищих нагород пластунів – Орден Вічного Вогню у бронзі за допомогу військовим під час АТО.

Такі речі надихають робити щось далі!»

Редакція Дивись.info

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.