Еротичні жінки та тонкий життєвий гумор: у Львові відкрилась виставка Анни Атоян (фото)

Легкість матеріалів також підкреслює невимушений сюжет, короткі драматичні історії, видіння, сни – у них своя філософія та тонкий життєвий гумор.

Загадкові персонажі зі спогадів, звабливі жінки та фантастичні натюрморти дивляться на нас із картин Анни Атоян. Здається, що вони не з нашого світу, такі ніби близькі і не зовсім реалістичні, можливо із наших сновидінь, із «закапелків» нашої пам’яті. Анна Атоян, без сумніву, вміє інтригувати сюжетами своїх картин.

Про містичний реалізм, про те, що надихає, про жінок і чоловіків у творчості, Дивись.info розпитало пані Анну.

- У чому філософія «Дотику» і Ваших робіт? Чому, власне, так називається виставка?

Можливо тому, що в мене дуже романтичний настрій останнім часом. Причина всього цього саме настрій. Чому «Дотик»? Спочатку була запланована трохи інша назва, але у зв'язку з тим, що перед моєю виставкою, тут було «Проникнення»… А в мене була ідея назвати виставку «Без проникнення», подумала, що це буде занадто.

Хоча, я Вам скажу, у мене більше «проникнення» ні ж тих роботах, що тут були раніше. Так з’явилася назва «Дотик», ніби щось таке легке, але у той же час дуже помітне, деколи серйозне, і багато про що говорить.

- За який період були створені ці роботи?

В основному, за останні пів року. Тільки, буквально, є дві роботи, які створені рік тому. А так, так це останні кілька місяців.

- У вас дуже цікаві образи. Як вони народжуються і звідки черпаєте натхнення?

Деякі – це мої сни про життя, але стараюсь свої кошмари не відображати, лише таку романтичність життя. Або є речі, які просто бачила, але подала на свій манер. Вони не реалістичні, адже ми можемо й так у вікно подивитися, тому немає необхідності так зображати.

- Ваші персонажі дуже цікаві та загадкові. Між ними відбувається діалог? Це одна особисті чи вони різні?

Тут вже хто кого побачив… Я не хочу нав’язувати комусь напрямок для роздумів хто є хто. Стараюся, щоб кожен побачив себе в тих роботах, знайшов свої почуття, якісь випадки в житті, і здивувався чому я про це згадала.

- Розкажіть про сюжети окремих Ваших робіт, наприклад, чому робота називається «Дослід», і що ви в ній досліджуєте?

Всі знають як себе поводить шампанське, коли витікає з бокалу, і як його зупиняє палець, якщо його притулити до краю цього бокалу. Або цей з пальцем в крані. Я з’ясувала, що всі пхали пальці в кран, думала що я одна цього ще не робила, вирішила поцікавитися, а виявилося – більшість це вже робили…

- У Ваших роботах є різні сюжети пов’язані з уявою, снами, спогадами, дослідами, а також еротикою. Чого у  цих спокусливих картинах більше еротики чи романтики?

Скоріше, більше еротики…

- Ви досить тверезо показуєте стосунки між чоловіком і жінкою. У вашому триптиху зображена дівчина на розірваній фотографії…

Так, це розірвана фотографія. Так закінчилася ця коротка, але романтична історія.

- Розкажіть про образ жінки у Вашій творчості.  

Багато хто вважає, що у моїй творчості жінки некрасиві. Я вважаю їх красивими і досить спокусливими, не знаю як їх сприймають, але для мене вони дуже еротичні, сексуальні та мають приваблювати чоловіка. То так на мій погляд, якби я була чоловіком, мені б така жінка сподобалась.

- А яка роль чоловіка у Вашій творчості, яким він має бути на полотні і у реальному житті?

Взагалі, чоловік має бути розумним, а все інше – єрунда. Він має мати почуття гумору, бути достойним, любити жінок, в ідеалі жінку. Але той, хто любить одну жінку – взагалі любить жінок. А у моїх роботах чоловік, скоріше посідає другоряне місце, він на задньому плані.

Дуже рідко знаходяться такі роботи. До цієї виставки готувала одну роботу, де зображено чоловіки з жіночими ногами на плечах. Я туди закладала одну думку, але вийшла така досить агресивна робота, тому вирішила цього не виставляти. Ну вона така… навіть не буду пояснювати, головне, що її тут нема. Можливо, я цю картину колись зроблю в іншому настрої.

- А ще що Вас надихає? Яка музика, книги, фільми?

Я люблю слухати Тома Вейтса, Ніка Кейва, ящо говорити про музику, у них дуже цікаві тексти пісень. Що стосується книжок, то дуже люблю читати Габрієля Гарсіа Маркеса. Щодо фільмів, то дивлюся Ларса фон Трієра, Федеріко Фелліні, люблю містичний реалізм, а мої роботи, я сподіваюся, саме такі. Це не реалізм, але якщо роздивитися, то це і не фантастика, а щось більш близьке до містики.

- Чого у Ваших роботах більше позитивного чи негативного?

Я схиляюсь до позитиву, адже негативу у нашому житті дуже багато, тому краще хай у роботах буде так.

Підготувала Мар’яна МАКСИМІВ

Фото: Микита ПЕЧЕНИК