Львівщина очима ізраїльських журналістів: що вразило закордонних гостей (фото)

Попри дощ, вітер та холод, який пробирає до кісточок, перед входом до міської ратуші Дрогобича зранку збирається гамірливий натовп. Вони туляться один до одного, накидають на голови капюшони, дехто — квапливо ховається під парасолькою, утім всі, як один, не забувають уважно слухати чоловіка з мікрофоном, попутно роззираючись довкола.

— Це наші гості з Ізраїлю, — пояснює Наталія Табака, начальниця управління туризму та курортів Львівської облдержадміністрації. — Двадцять чотири тамтешніх журналісти відвідують Львівську область у рамках промоційного туру, аби потім популяризувати місцеву культуру у своїх краях. Дрогобич — це друге місто, де вони мають екскурсію та зустрічі з муніципальною владою. До того був Львів, на черзі — Трускавець, Східниця та Шепільське урочище.

У цей час ані екскурсовод, ані перекладач з української на іврит, не припиняють працювати і вже ведуть медійників усередину ратуші. Крокуючи, дізнаємося історію будівлі та зв’язок єврейського народу з Дрогобичем. Журналісти купкуються на сходинках і коцентруються на доповіді, бо ж, виявляється, єврейська громада Дрогобича досить тривалий час відігравала значну роль у житті міста. Гучний голос перекладача заповнює кожен куточок і навіть ті, хто змушені стояти біля самого входу, чують, що, наприклад, перший із засобів масової інформації у Дрогобичі видавався у друкарні єврейського підприємця Арона Жупника й була виразником інтересів іудейської еліти міста.

Вражені новою інформацію, євреї вдоволено всміхаються, а їх очі наповнюються повагою до своїх пращурів. Дехто нотує лекцію у блокноті, хтось — знімає на відео. Згодом — настає час для фото та селфі: один дотик і задоволені обличчя застигають на екранах смартфонів. Та все припиняється, коли медійників до себе на розмову запрошує міський голова Дрогобича.

— Ми даємо можливість журналістам поспілкуватися з владою, аби вони краще розуміли, куди рухаються міста і Україна загалом, могли розпитати їх про проблеми і досягнення у тих чи інших сферах. Що цікаво, тут присутні представники як соціально-політичних, так і господарських видань, культурних і туристичних, — пояснює Олеся Коваленко, спеціалістка відділу маркетингу та промоції управління туризму облдержадміністрації.

Після короткої промови мера, у натовпі одразу виростає ліс рук — чи не кожен другий журналіст прагне поставити питання. Мер схвально киває та надає слово по черзі кожному.

«Чи маєте ви брошури з туристичними маршрутами англійською мовою?», «Які найбільші проекти плануєте реалізувати у своєму місті?», «Чи всі багатоповерхові будинки пристосовані для людей з інвалідністю? Не всі? А коли ж змінять ситуацію?», «У вас на вулицях дуже багато жебраків, людей, які просять милостиню, із чим це пов’язано і як ви працюєте з такими верствами населення?» і ще сила-силенна питань. Відтак, запланована на 15-20 хвилин зустріч перетворюється чи не у годинне спілкування та навіть дискусію.

— Те, що відбувається у вашій країні, дуже нагадує нашу ситуацію з точки зору безпеки, розвитку, — зауважує головна редакторка творчого мистецького журналу в Ізраїлі Ханна Барак Енгель. — Я не політична людина, але, мені здається, що тут дуже складна політична ситуація. Відтак, цікаво і важливо знати, чим живуть українці.

Зрештою, усі лишаються задоволені почутим і сказаним, а туристи навіть не збираються щось критикувати — занадто ввічливі для цього та й зауважують, що не пробули в Україні так довго, щоби повністю вникнути у її проблеми.

— Я не бачила достатньо Україну, щоби дати глибоку відповідь про проблемні зони тут. Але можу сказати, що ізраїльтяни дуже люблять подорожувати. І якщо буде більше звернення до ізраїльської спільноти, тут буде велика кількість туристів. Ця країна дуже красива і тут неймовірно смачна їжа, — додає Ханна Барак Енгель.

Журналістка охоче ділиться своїми враженнями та зауважує, що у Львівській області єврейська спадщина у дуже хорошому стані.

— Ми вдячні Україні за вихідців із неї, які нині проживають на території нашої країни. Я вірю, що у майбутньому буде серйозна співпраця між нашими державами.

Утім, відзначає, що українцям варто обов’язково вчити англійську, бо це — туристична мова всього світу, яка необхідна для обміну думками і досвіду.

Крокуючи центром Дрогобича, ізраїльтяни продовжують невпинно записувати усе, що чують і бачать, перемовляються між собою. По поверненні додому вони мають важливу місію — написати про все, що дізналися у своїх виданнях.

Але ізраїльтяни — не єдині іноземці, які прагнуть глибше дізнатися історію України, познайомитися з ї сучасністю. Вже за кілька місяців до Львівщини мають прибути журналісти з Польщі, Литви та Естонії. І вже вони будуть висвітлювати на сторінках своїх медіа українські будні.