Сучасний світ – це світ наростання депресій і тривоги, – Олександр Фільц

Про психологічний портрет сучасного суспільства, систему цінностей та міжлюдських стосунків у часи змін, а також актуальність ідей Зігмунда Фройда ІА Дивись.info розпитали у психіатра, відомого у Європі фахівця психотерапії, професора Олександра Фільца.

Про роль психіатрії у глобалізованому світі

Я сказав би, що психотерапевт - це достатньо специфічна професія, мета  якої - допомагати людям через стосунки, через слово, самопізнання і підтримку. Були періоди в історії сучасної психотерапії, якщо розглядати її початок від ХХ століття, коли Фройд почав розвивати психоаналіз, як окрему дисципліну, то за цих сто років були спроби психотерапевтів подивитися на культуру та процесі у світі.

Але ті спроби є достатньо спекулятивними, скоріше роздуми людини про те, що відбувається у світі. Я б не сказав, що психотерапія має можливість оцінювати культурологічні процеси у світі, вона не має для цього понятійно-інструментального апарату. Ми говоримо про індивідуальні переживання людей, які не можна перенести на соціум.

Людина і деструкція класичного ціннісного світу

Після 60-тих років минулого століття стався постмодерний злам всього, що відбувалося і люди на сьогоднішній день є розгубленими у сенсі системи цінностей, але мусимо виходити із сфери психотерапії і мислити іншими категоріями. Мені здається, що ми маємо справу з дуже високим темпом змін у структурі стосунків: економічних, культурних, політичних, міжлюдських, які є дуже тісно пов'язані із технологічним прогресом і швидкість цього прогресу є такою високою, що розуміння того, що відбувається відстає від самого процесу.

[dyvys_blockqoute text="Ми можливо вперше маємо ситуацію, що люди не встигають осмислити того, що відбувається навколо. Це призводить до посилення тривоги. Виникає розгубленість. На рівні психотерапевтичному можна сказати, що рівень тривоги у населення дійсно зріс," author="Олександр Фільц"]

Розладів тривоги є більше, ніж будь-коли. У якому сенсі тривожні розлади поєднувальні із депресивними? Є таке загальне твердження, що сучасний світ - це світ наростання депресій і тривоги. Щодо самогубств, то статистика не виросла, адже це переважно пов'язано більше не з соціальними, а особистісними моментами.

Про психічне здоров'я нації у часи війн

Психічне здоров'я нації – це достатньо фіктивні поняття. Адже як ви собі уявляєте можна окреслити психічне здоров'я 40 мільйонів людей. Є досить багато людей, які повернулися із війни із викривленим сприйняттям реальності, але це не є для України унікальним явищем. Війни були і в Балканських країнах, і в Іраку, і у В'єтнамі.

Постмодерна Україна

Україна створилася тоді, коли зародилася постмодерна філософія. Світ жив у уявленнях, що немає ніяких панівних теорій, немає панівних цінностей, всі цінності та концепції є приблизно однаковими, а ієрархічні уявлення можуть бути шкідливі для суспільства. А це означає, що ми не маємо орієнтирів, де шукати правильних підходів до розуміння. Коли сформувалася Україна, вона мусила втягнути цю філософію.

Отже, Україна сформувалася, як постмодерна, де всі цінності піддаються релятивізму і це призвело до того, що у нас не сформувалася чітка система соціальних стосунків. Це означає, що Україна була однією з наймодерніших країн. Бо вона з нуля стала постмодерною, а іншої традиції вона не мала. Також суспільні відчуття були найсучаснішими. За рахунок того, що ми утворилися у такій ситуації, ми мали дуже загострене відчуття до різних соціальних потреб і виходів із ситуації, чого не мали країни, які традиційно живуть і втягнули у себе всю традицію: раціоналістичну, модерну тощо. Оскільки постмодерн закладав, що всі напрямки рівноцінні, то ми і думали, у який напрямок піти. Я думаю саме тому в Україні і сталося два Майдани. Україна була однією з найчуттєвіших соціальних країн.

Про Європу

Те, що сталося зараз з Європою, це сильна атака на традиційні устрої. Немає рецептів правильного виходу. Європа, на мою думку, перебуває у пошуку інструментів. Це не означає, що вона є м'якою, вона просто не має вирішення. Тому вона захиталася від того удару.

[dyvys_blockqoute text="Західний світ є у позиції пошуку нової системи орієнтирів. Мені здається, що ми до цього світу належимо," author="Олександр Фільц"]

Те, що сталося в Америці, я називаю назад з 70-ті. То залишок модерного світу. Я не знаю до чого призведе ця політика. Те, що у Франції переміг Макрон, означає, що Франція повертається у модерний світ. А рівність - це також не нове гасло, це у якомусь сенсі видозмінене гасло Французької революції: свобода, рівність і братерство.

Світовий дух як інформація

Ми зараз повернулися до піфагорівського світу. Піфагор вважав, що в основі світу лежить число, а світовий дух - це число чисел. Він наділяв числом світовий дух. А ми зараз живемо в епоху інформації, яка в своїй основі має числа. Ми все переводимо у числовий варіант.

[dyvys_blockqoute text="Інформація керує світом, це повернення у світ, де інформація стала світовим духом," author="Олександр Фільц"]

Піфагор казав, що дух - це те, що посиляється у тіло, а світовий дух живе через матеріальний світ. Ми, самі не розуміючи цього, живемо у епоху містичного сприйняття інформації. Інформація має своїх живців. Відтак, маніпуляції будуть іти з інформаційного боку. Інформаційні технології шукатимуть все нові й нові способи впливати.

Фройд для нас нині

Фройд у одній із своїй праці запропонував тезу про те, що релігія, як інституція, яка задає морально-етичні цінності, перестає виконувати свою роль і мусить відмирати. Він зауважив, що людство постійно живе у стані невдоволеності існуючою культурою, адже вона несе у собі природу людських конфліктів. Конфлікту задоволення і реальності. Ми живемо задля того, аби змалечку діставати більше задоволення, а коли стаємо дорослими, то заради того, аби уникати страждання. Принцип задоволення конвертується в уникання страждань. І культура є інструментом того, аби людям допомагати уникати страждань. Уникнути їх ми ніяк не можемо, тому постійно є незадоволені культурою. Основна теза Фройда - щоб ми не робили, ми будемо незадоволені тією культурою, в якій ми живемо.

Розмовляла Олександра Багач