Сьогодні Європейський Союз серйозно лихоманить, – політолог Михайло Басараб

З 2003 року, в третю суботу травня, в Україні відзначається День Європи. Це день спільних цінностей та спільної історії націй контингенту. Сьогодні Європейський Союз переживає не найкращі часи: Brexit, активізація праворадикальних сил, євроскептичні настрої під соусом російської пропаганди.

Про перспективи Євросоюзу та його роль для безпеки та свободи у найближчому майбутньому ІА Дивись.info поспілкувалася з політологом Михайлом Басарабом.

– Чи готовий сьогодні Європейський Союз до викликів, які стоять перед ним?

– Сьогодні Європейський Союз серйозно лихоманить. Він переживає явну інституційну кризу. Цей факт визнаний лідерами європейських держав. Відбувається пошук оптимальних механізмів взаємодії між членами Європейського Союзу. Дуже серйозно обговорюється питання субординації у ЄС або ж ідея Європи «різних швидкостей», чи інші варіанти такої парадигми, коли йдеться про те, що держави-члени ЄС об'єктивно різняться між собою за потенціалом, рівнем цивілізаційного розвитку, у питаннях своїх економічних та політичних перспектив. Це не обговорювалося б, якби у Євросоюзі все було гаразд.

Такі події, як Brexit не лише відображають напругу у ЄС, але й додатково загострюють полеміку у Європейському Союзі. Тепер тема виходу з ЄС стала невід'ємним компонентом передвиборчих дебатів у провідних державах Європи. Це ми бачили, наприклад, недавно і у Франції, і у Нідерландах.

– З чим тоді пов'язане напруження та непорозуміння всередині європейської сім'ї?

– Навіть у шлюбному житті є періоди криз у взаєминах, які відбуваються не лише на початку, а циклічно упродовж всього життя подружжя. Те ж саме може стосуватися і Європейського Союзу, оскільки після зародження ЄС у повоєнній Європі був тривалий період відносно замкненого і комфортного співіснування під парасолькою Америки. Потім відбулося серйозне перезавантаження Європейського Союзу, коли до нього вступили нові східноєвропейські члени – колишні держави соціалістичного табору. Тоді Європейський Союз доволі легко пережив таке розширення. Була ейфорія від розпаду СРСР. Це був своєрідний «медовий місяць», коли на багато проблемних питань заплющували очі.  Також Євросоюз мав пройти період адаптації нових членів. Дискусія про інституційну спроможність нового ЄС перенеслася на майбутнє. У період «медового місяця» всі були задоволені. ЄС – розширенням своїх меж і географічним дистанціюванням від зони російського впливу. Нові учасники спільноти були раді втечею з російського авторитарного табору.

«Медовий місяць» рано чи пізно закінчується. Доросла розмова щодо субординації і взаємодії у новому ЄС після розпаду соцтабору була неминучою. Ця дискусія про формат взаємин всередині ЄС не була б такою гострою, якби в цей процес не почала втручатися кремлівська пропаганда. Якщо не враховувати низки інших проблем, які, до прикладу, потягла за собою легковажна міграційна політика західних держав.

– Яким чином?

– Розуміючи слабкі місця демократичного устрою й передчуваючи неминучу інституційну дискусію у рамках ЄС, трохи відсвіжіла з Путіним Росія почала відверто втручатися у цей процес. Для цього за допомогою медіа і своїх публічних агентів було наведено фокус на проблемні питання, чим було збільшено резонанс конфліктних тем. Західних політиків «саджали» на корупційні схеми, почалася масова маніпуляція «корисними ідіотами» серед журналістів, експертів, науковців і активістів, яких використовують у темну, надаючи їм медіа-майданчики, а можливо, й інші ресурси. Росію не так цікавить, під якими прапорами діють їхні агенти і «корисні ідіоти» на Заході. Для неї важливо, щоб вони генерували додаткову конфліктність у дискусії про майбутнє та сьогодення ЄС. Усіх їх можна навіть зіштовхувати лобами. Працює ціла машина для вигадування міфів і створення реальних провокацій, а часом мабуть і терактів. Таким чином, до об'єктивних передумов було додано серйозний додатковий каталізатор. На виході ЄС отримав підсилену зовні конфліктну ситуацію, що мала об’єктивні передумови. Практично така ж ситуація, до речі, створюється Кремлем і в Україні.

– Розширення меж Європи та нові виклики перед нею, можна провести аналогію із Римською імперією, яка розпалася через те, що нові землі все важче піддавались управлінню...

– Це загалом стосується не лише Європи, а всієї західної цивілізації. Золота доба, яка тривала впродовж другої половини минулого століття, безпечне і сите життя, безумовно, сприяли зниженню імунітету західних держав тощо. А особливо це стосується Західної Європи, яка відчувала потужне заступництво з боку США. Після розпаду СРСР наступило додаткове розслаблення. Відтак, європейські держави почали ігнорувати засадничі питання власного захисту і безпеки. Життя видавалося настільки убезпеченим і заможним, що така уява призвела до явного перекосу в дискурсі західних інтелектуалів. Основна увага приділялася гуманітарному аспекту, питанням особистого комфорту і розвитку, забезпеченню мислимих і немислимих прав та свобод громадян. Горизонт гуманістичних устремлінь західної людини розширився далеко за межі Європи. Підтримка проектів розвитку за межами Європи ставала дедалі більшою. Все це відбувалося за рахунок зменшення уваги до питань національної безпеки та інституційної спроможності західних держав давати відповідь на серйозні виклики у себе вдома. Цей період тривалого заможного і безпечного життя призвів до загального інституційного ослаблення. Це якщо говорити в загальних рисах.

– Які цінності сьогодні сконсолідують Європу?

– В умовах масштабних криз завжди загострюється конкуренція у головній ціннісній пропорції – свобода і безпека. Точиться дискусія про те, що має бути головним для держави у даний момент. В золоту добу для Заходу свобода плекалася як головна цінність. Захист комфорту окремого громадянина призвів до непомітного вибуху загроз для суспільства, внаслідок чого неминуче постраждає й комфорт цього громадянина. Якщо держава і суспільство не будуть здатними захистити себе, то про яку персональну свободу може йтися? Завжди потрібно пам’ятати про баланс між свободою і безпекою. Знайти такий баланс зараз, хоч і з певним запізненням, – це головне завдання для відповідальних західних політичних еліт.

Період тривалого гарантовано безпечного розвитку на Заході був настільки тривалим, що вплинув на світоглядну деформацію як еліт, так і пересічних громадян. Бачимо, наскільки складно їм переорієнтуватися на те, що тепер питання безпеки потребують значно більшої уваги.

– А можливо, Європейський Союз зможе сконсолідувати харизматичний лідер?

– У будь-які складні часи існує запит на авторитетних лідерів з сильною волею. Такі мають суспільний аванс на схвалення часом непопулярних, але необхідних рішень.

Якщо ми говоримо про серйозну корекцію світоглядних підходів у західному суспільстві, то це безумовно залежить від харизматичних особистостей.

Розмовляла Олександра Багач