Не Грибовичами єдиними: як Львову й Україні вийти зі сміттєвої кризи

30 травня виповнюється рік трагедії на Грибовицькому полігоні. За цей час ситуація із вивезенням побутових відходів у Львові стала критичною, а регіон так і не отримав нового сміттєзвалища чи заводу.

27 квітня у Львові пройшов екологічний форум, на якому представники влади, фінансових установ та екологічних організацій обговорювали способи вирішення проблеми твердих побутових відходів в Україні. Ми занотували найцікавіше.

Для початку — стратегія

Представниця Європейського банку реконструкції і розвитку у Києві Олена Борисова зазначає, що відсутність стратегії поводження з ТПВ експерти ідентифікували як один з основних бар’єрів співпраці.

«Відсутність бачення того, що робити з відходами, яку комбінацію заходів та інструментів запропонувати тощо не дозволяє залучити інвестиції. А без них майже неможливо вирішити проблему поводження з ТПВ», — наголошує експертка.

Її підтримує і народна депутатка Альона Бабак, яка працювала разом з іншими обранцями над розробкою стратегії поводження з відходами в Україні. Вона переконана, що така стратегія має базуватися на основі економіки замкненого циклу. За її словами, у грудні 2015 року Європейська комісія прийняла план дій для країн ЄС по переходу до економіки замкненого циклу. Її суть полягає у мінімізації кількості захороненого сміття на полігонах та максимізації повторного використання ресурсів як сировини для нового виробництва.

Експертка зауважує, що у 2016 році українські переробні компанії імпортували вторсировини на 60 мільйонів доларів у той час, як у нас на полігони скидається чимало скла, паперу та інших відходів.

«Треба починати з роздільного збирання відходів через запровадження розширеної відповідальності виробника товарів в упаковці і надавати кінцевому споживачу економічний стимул платити менше через зменшену норму накопичення побутових відходів там, де є роздільне збирання», — наголошує Альона Бабак.

Відповідальність виробника — один зі стовпів нової стратегії

Стратегія, яку разом з колегами пропонує впровадити Альона Бабак, передбачає розширену відповідальність виробника — саме він відповідатиме за продукт після завершення його життєвого циклу. Працювати це має наступним чином: виробники товарної продукції об’єднуватимуться в неприбуткову організацію розширеної відповідальності. Після вони укладуть угоду з Міністерством екології та природних ресурсів на п’ять років, яка передбачає виконання встановлених законом орієнтирів щодо утилізації конкретних видів відходів упаковки. Також виробники повинні укласти угоди з органами місцевого самоврядування щодо співпраці з перевізниками на їх території та визначення місць для роздільного збирання відходів.

Читайте також: У Львівській міськраді офіційно зареєстрували «сміттєвий» департамент

«Укладуть угоди безпосередньо з тими перевізниками, яких виберуть органи місцевого самоврядування, відповідно до тендерних процедур», — уточнює Альона Бабак.

Виробники товарної продукції в упаковці також відповідатимуть за інформаційну кампанію для забезпечення максимального збору відходів упаковки. Якщо ж вони не виконають цього, то платитимуть штраф у розмірі подвійної вартості утилізації упаковки.

[dyvys_blockqoute text="У Львові ще п’ять років не буде потужності для переробки сміття. Значить, по периметру міста треба облаштувати маленькі перевалочні сміттєсортувальні станції" author="Голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко"]

За такої стратегії, до 2030 року в Україні повторно будуть використовувати 65% побутових відходів і 70% упаковки. І максимально — до 10% — залишатимуть на полігонах, переконує народна депутатка.

«Депутати вже напрацювали законопроект, який можна виносити у залу Верховної Ради. З цього у будь-якій країні починається процес поводження з побутовими відходами», — додала Альона Бабак.

Без роздільного збору не обійтися

Голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко також виступає за те, що державі необхідна стратегія поводження з ТПВ. Але вона наголошує: починати можна і треба з таких простих кроків, як роздільне збирання сміття, оскільки сьогодні сміттєзвалища у Тернопільській, Вінницькій, Київській областях переповнені і вивозити на них відходи не можна.

Читайте також: Наступного тижня у Львові стартує екологічний квест «21 день до Zero Waste». Як взяти участь

«Настав момент, коли кожен сільський голова, міська рада мають на місці, не чекаючи президента і прем’єра, впроваджувати роздільний збір. Як тільки з’явиться сировина, будуть малі підприємства, які почнуть це переробляти. З’являться додаткові робочі місця, гроші», — упевнена Тетяна Тимочко.

Утім, експертка переконана, що нічого цього не буде, якщо не проводити інформаційну роботу з населенням.

«Треба показати, що влада не просто укладає договори з банками. Треба піти у кожну школу, дати там роздатковий матеріал і працювати так кожен день — роз’яснювати людям переваги. До прикладу, ОСББ, які збирають сміття роздільно, потім його легально продають. А це додаткові гроші», — зазначає Тетяна Тимочко.

[dyvys_blockqoute text="Якщо ми не згодні платити за поводження з ТПВ, ситуація буде залишатися незмінною і надалі" author="провідний банкір представництва Європейського банку реконструкції і розвитку в Україні Дмитро Гайовий"]

Далі, на думку голови екологічної ліги, вже стоятиме питання, що потрібно: полігон, сміттєпереробний завод чи спалювання.

«Сміттєспалювальний завод, за всього бажання, швидше, ніж за п’ять років, не збудують. Отже, у Львові ще п’ять років не буде потужності для переробки сміття. Значить, по периметру міста треба облаштувати маленькі перевалочні сміттєсортувальні станції», — каже Тетяна Тимочко.

Полігони, тарифи і політична воля

Асоційований директор та провідний банкір представництва Європейського банку реконструкції і розвитку в Україні Дмитро Гайовий каже, що працював над темою сміття з львівською владою ще п’ять років. Він зазначає, що з того часту місто не просунулось у вирішенні проблеми. Утім, три позиції, які були визнані важливими для зменшення кількості ТПВ тоді, і досі лишаються актуальними:

1. Полігони потрібні.

Полігони, на переконання експерта, необхідні і вони будуть залишатися навіть у таких країнах, як Данія, де 90% сміття переробляється. Питання полягає лише у тому, скільки відсотків сміття там захоронюватимуть: 90 чи 20.

Читайте також: Хто, як, коли і за скільки планує збудувати на Львівщині сміттєпереробний завод

2. Тарифи

Тарифи в Україні економічно несприятливі для вирішення проблеми ТПВ, запевняє Денис Гайовий.

«Якщо ми не згодні платити за поводження з ними, ситуація буде залишатися незмінною і надалі», — переконаний експерт.

3. Політична воля.

На думку Дениса Гайового, у багатьох випадках саме відсутність політичної волі, необхідної для початку робіт з ТПВ, продовжує бути найслабшою ланкою у системі вирішення проблеми.

Французький досвід у Львові

Зараз Львів співпрацює з французькою інженерно-проектувальною компанією «Engis», яка займається розробкою проекту рекультиваціє Грибовицького сміттєзвалища і будівництва сміттєпереробного комплексу. Керівник проекту Крістофер Раунд наголошує, що вирішити проблему зі сміттям в один рік неможливо. Згідно з планом, який пропонує компанія, робота має складатися з 4 етапів:

• удосконалення системи збору з ТПВ
• об’єкти утилізації відходів
• рекультивація полігона в с. Грибовичі
• розробка нового полігона

За словами Крістофера Раунда, «Egis» з березня працює над техніко-економічним обґрунтуванням для об’єкту з утилізації ТПВ. Воно фінансується французьким урядом технічної підтримки і повинно відповідати стандартам міжнародних фінансових установ. Це дослідження розбите на кілька компонентів, включно з дослідженням сортування сміття, проектуванням об’єкту утилізації ТПВ, проектуванням рекультивації сміттєзвалища в Грибовичах, а також пошуком нових полігонів на довготривалу перспективу.

«Рекультивація ж повинна проводитися тривалий період у кілька етапів, — пояснює Крістофер Раунд. — Ми враховували такі аспекти, як стабільність сміттєзвалища, фільтрати, наявність газів на цьому полігоні, остаточний вигляд сміттєзвалища та довготривале спостереження за ґрунтовими водами. Необхідно наголосити, що на даному етапі ми нічого нового не винаходимо. Ми використовуємо методи, які вже перевірені та завжди наводимо приклад колишнього сміттєзвалища біля Марселя у Франції».

Усі процеси мають реалізовуватися паралельно. При цьому, і будівництво заводу, і рекультивація полігону завершаться не раніше 2021 року.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО

Фото: Микита ПЕЧЕНИК