Нова диктатура на українському кордоні. Політичний огляд тижня

Нова європейська диктатура

В Європі може з’явитись нова диктатура і вона теж матиме спільний кордон з Україною. Мова, звичайно ж, іде про Республіку Польща з її праворадикальною і схибленою на своїй історії владою Качинського та його маріонетки – президента Дуди.

Окрилена своїми успіхами у відносинах з новою адміністрацією Сполучених Штатів, влада Польщі вирішила не лише стати одним з лідерів об’єднаної Європи, але й «навести лад» у внутрішніх питаннях. Перші дзвіночки про те, що Польща рухається не в тому напрямку, були на початку цього року, коли влада намагалася урізати права засобів масової інформації. Тоді це викликало обурення в суспільстві, але вони ні до чого не призвели і все тихенько зам’ялось.

Тепер уже ПіС (правляча партія «Право і справедливість») взялась за реформу судової системи, від якої отримали шок не лише працівники цієї системи і пересічні поляки, але й колишні президенти Польщі Лєх Валєса, Алєксандр Квашьнєвскі та Броніслав Коморовскі.

Читайте також: Під польським Сеймом розгорнули наметове містечко, у країні може статись «майдан» через реформи

Останні з кількома десятками громадських та політичних діячів навіть написали відкритого листа до своїх співгромадян, у якому висловили свої побоювання, що у Польщі може розпочатись етап «необмеженої тиранії і диктатури нинішнього уряду». І поляки знову вийшли на багатотисячні акції протесту. До чого вони призведуть, покаже час. Але хочеться вірити, що польська громадськість та політична еліта, яка має відмінні від хворобливих пісівців політичні погляди, зможуть відстояти демократичний уклад у своїй країні і Україна не отримає ще одного голодного на наші землі сусіда.

Капітальний ремонт країни від Гройсмана

19 липня на засіданні Кабінету Міністрів України відбулась досить таки пересічна подія – Прем’єр Гройсман презентував свій План пріоритетних дій Уряду до 2020 року. Здавалося б нічого особливого у цій презентації немає, але на кількох речах треба зробити наголоси.

Найголовніше це те, що Гройсман найімовірніше отримав індульгенцію від Порошенка і так званої коаліції у Верховній Раді до кінця 2019 року (часу, коли мають відбутись чергові парламентські вибори). Саме тому він так упевнено готує такі документи на середньострокову перспективу.

План дій Гройсмана добре структурований і має 5 стратегічних цілей: «Економічне зростання», «Ефективне урядування», «Розвиток людського капіталу», «Верховенство права і боротьба з корупцією» та «Безпека і оборона». Він також передбачає зосередження зусиль на п’яти масштабних реформах: реформі медицини, реформі освіти, пенсійній реформі, земельній реформі та остаточній приватизації державних підприємств.

Особисто мене дуже потішило, що цей план передбачає лише ті реформи, які безпосередньо належать до сфери діяльності Кабміну, і ми там не побачили наприклад реформи законодавчої гілки влади, судової реформи, реформи прокуратури чи конституційної реформи. І це, звичайно, позитиви. Але є кілька речей, які мають нас насторожити.

Читайте також: Рік без Павла Шеремета: 10 цитат журналіста

В Плані передбачене реформування аж 10-и з 18-и міністерств, тобто найімовірніше ми отримаємо аж 10 нових міністрів. Що це за міністерства і як вони будуть реорганізовуватись, поки що загадка. Але найцікавіше не це. Найцікавіше це те, що Кабмін уже підготувався до конкурсу на залучення 1000 нових державних службовців! З цього можна зробити висновок, що про адміністративну реформу і скорочення чисельності державних службовців наша влада більше не говорить. Навпаки, вони знову збільшують кількість чиновників на 1000 штатних одиниць. І це тільки на загальноукраїнському рівні.

Скоріш за все, таке збільшення у міністерствах призведе до серйозного збільшення службовців і регіональному рівні. Тобто про завершення реформи децентралізації на найближчі 3 роки ми забуваємо, а це означає, що обласні ради і далі будуть неповноцінними органами місцевого самоврядування без своїх виконавчих структур, а чиновники в ОДА і РДА можуть ще 3 роки собі спокійно відсиджуватись у своїх потертих кріслах.

Збільшення планується не лише серед чиновників, але й в органах внутрішніх справ. Найближчим часом відбудеться набір майже 2600 поліцейських, з яких утворять аж 324 автопатрулі і 68 стаціонарних постів на основних українських магістралях. Тобто і тут ми уже не говоримо про оптимізацію структури МВС, а постійно збільшуємо карально-репресивний апарат.

Досить цікавими виглядають антикорупційні ініціативи нашого Уряду. Виявляється нам мало тих органів, яких за останні 3 роки понастворювали і які імітують боротьбу з корупцією, тепер у нас ще з’явилась якась Міжвідомча робоча група з питань координації антикорупційної реформи. Ба більше, в Україні вже стартував проект «Антикорупційна ініціатива ЄС» (цікаво чи хтось чув, що це за проект і яка його мета?) і уже розробляється проект Стратегії антикорупційних комунікацій! Ну все!

Якщо вже у наших борців з корупціонерами з’являться координація, комунікація і ініціатива (та ще й не звичайна, а з самого Євросоюзу), то може врешті всі, кого беруть на взятках перестануть виходити через кілька днів волю? Ну і на останок. Як ви розумієте, стратегії і плани у нас люблять писати, особливо, якщо донори на це щедро виділяють кошти своїх платників податків. У Плані Гройсмана таких стратегій, про які я уже тут згадував, теж багато. Але особливу посмішку викликала Стратегія інформаційної реінтеграції Донбасу.

Це, мабуть, саме цей документ 3 роки писав кум Порошенка Стець разом зі своїм славнозвісним міністерством інформаційної політики? Ми уже пережили масовану інформаційну кампанію «Крим наш» і якось не дуже відчулось, що він став хоч трішечки нашим. Тепер страшно собі уявити, що ми побачимо згідно з цією стратегією.

Танково-сухопутні пристрасті

Минулий політичний тиждень на Львівщині завершився візитом Президента Порошенка. Приїхав він на Львівський бронетанковий завод, щоб оголосити про те, що цей завод отримає замовлення на 72 танки Т-72 і 20 дозорів для Збройних Сил України, на загальну суму понад 920 мільйонів гривень. Це той меседж з яким гордо мав виступити Порошенко у Львові.

Мав, але йому все зіпсували працівники НАБУ та САП, які цього ж дня зранку затримали там керівництво цього заводу за підозрою у зловживаннях на 28,5 мільйонів гривень. За повідомленням НАБУ, суть схеми полягала у тому, що замість нових двигунів для танків Т-72 насправді було закуплено двигуни, які раніше були у використанні.

Читайте також: Афера в стилі Остапа Бендера, або Як на бронетанковому «торгували» двигунами

До того ж ці вживані, а інколи й неробочі, двигуни у 2008-2009 роках вже були реалізовані підприємствам на внутрішньому ринку, як надлишкове майно Міноборони. Взагалі уся ця клоунада із затриманням виглядає дуже дивно і особисто у мене логічних пояснень цього всього дійства поки що немає. Але спробуємо в цьому всьому трохи покопирсатись.

Те, що директора бронетанкового заводу Романа Тимківа затримали саме 14 липня напередодні приїзду Порошенка виглядає повністю логічним, адже до цього дня він перебував чи то у відпустці закордоном, чи то у закордонному відрядженні і повернувся на завод лише тому, що за протоколом мусів там бути у день приїзду Президента. Те, що його затримали саме перед приїздом Порошенка, а не після нього, теж логічно, бо, як я уже писав, Президент приїхав туди із майже мільярдним державним замовленням і затримання директора заводу, якому Гарант привіз такий подарунок, кардинально б вдарило по іміджу першої особи держави. А от далі починаються незрозумілі дії.

Роман Тимків – це креатура голови Львівської ОДА Олега Синютки, який його всіма своїми силами і впливами пропхав на цю посаду, хоча той взагалі ніколи не був дотичним до оборонної справи, а займався пивоварінням. Але затримання людини Синютки не вплинуло на відношення до останнього Президента, який впродовж свого візиту дуже мило спілкувався з головою Львівської ОДА, хоча логічно було б почути з вуст Порошенка хоча б якусь критику у його бік.

Далі відбувся судовий процес з метою обрання запобіжного заходу затриманим, під час якого з’явились 5 нардепів (4 від БПП і 1 від Батьківщини), які дуже хотіли взяти затриманого Тимківа на поруки. Теж якось все нелогічно виглядає, адже коли Президент коментував це затримання, то обіцяв, що нікому не дозволить розкрадати державні кошти. Але якось його однопартійці не послухались і вирішили, що слова Президента – це лише слова і вони можуть поручитись за того, хто на думку НАБУ і САП все-таки розкрадав державні гроші.

Але суд врятував цих бепепешників і встановив заставу у 2 мільйони гривень. На наступний день ця застава була одразу ж сплачена і Тимків вийшов на волю. І не просто вийшов на волю, а повернувся до виконання обов’язків директора Львівського бронетанкового заводу! І не просто повернувся до виконання своїх обов’язків, а ще й скликав прес-конференцію на заводі, де намагався пояснити, чому він ставив на Т-72 вживані мотори замість нових.

Читайте також: Пристрасті на бронетанковому: директор заявляє про невинуватість, а у НАБУ йому інкримінують розтрату майна

Тепер він уже чекає цього мільярдного замовлення від Порошенка і ми можемо лише здогадуватись, скільки він планує на цьому заробити.

Але повернемося до приїзду Порошенка. Насправді приїжджав він до Львова зовсім не для того, щоб відвідати бронетанковий завод. Основним його лейтмотивом візиту було заспокоєння ситуації, яку розбурхали на Львівщині у зв’язку з можливим переформатуванням (яке мало усі шанси перерости і в розформування) Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Хто що б не говорив, але цей візит став перемогою для цього вишу, адже Президент в повний голос і публічно пообіцяв його не рухати (ані курсантів, ані викладачів, ані факультети). Так, Президент помахав пальчиком усім, хто активно розкручував цю тему: тут навіть дісталося і нардепам Юринець та Васюнику, і голові Львівської облради Ганущину за той галас, який вони здійняли навколо Академії. Але основна мета була досягнута – публічна обіцянка Верховного Головнокомандувача не рухати Академію.

Що важливо, це було зроблено за участі міністра оборони Полторака. Так, Полторак у цій ситуації не програв, адже основне його завдання – створити Інститут танкових військ у Харкові, все-таки виконане (таке рішення уже цього тижня було прийняте на засіданні Кабміну). Для нього важливою була не сама суть створення у Харкові такого вишу, а фінансова частина цієї справи, адже тепер можна клопотати про виділення сотень мільйонів гривень на облаштування навчальних корпусів, гуртожитків, навчальних майстерень, полігону, тренажерів і інших речей, які просто необхідні у такому Інституті.

Але це вже питання до харківської громадськості і харківських правоохоронців, чи вони зможуть проконтролювати цільове використання таких коштів. Ми свою справу зробили, адже навіть те, що питання перетворення кафедри військової підготовки Кам’янець-Подільського національного університету у факультет міністр Полторак сам зняв з порядку денного і зазначив, що тепер він розгляне питання про передачу цього факультету до складу Академії, а у Червонограді відкриє ліцей, який теж стане частиною Академії, означає, що Академії сухопутних військ у Львові бути!

Дмитро ПОСИПАНКО,

політичний оглядач, спеціаліст, який займається комунікаціями, доступом до публічної інформації та демократією участі. Ведучий суспільно-політичної програми «Фракція» та перших телевізійних громадських обговорень «Право на вибір» на телеканалі «Перший Західний». Освіта: вища, магістр державного управління, випускник Національної школи публічної адміністрації у Варшаві. Хобі: політика, журналістика, піар і кінематографія про ці речі.

Усі матеріали автора читайте тут.