Вкрадена історія. У Росії забули, кого хрестив князь Володимир

Кремль використовує День Хрещення Русі як ще один привід нагадати Україні про свої претензії на історичну спадщину київських князів, пише Espreso.tv.

28 липня в Україні відзначається День Хрещення Київської Русі. Останніми роками навколо цієї дати виникало певне напруження, оскільки проросійські сили проводили масові акції, які нагадували добре сплановані провокації.

Минулого року на Київ йшли дві хресні ходи, організовані православною церквою Московського патріархату. Одна вирушила з заходу країни, а інша зі сходу, і зустрілися вони в Києві напередодні святкування дня Хрещення Київської Русі. Тоді вдалося уникнути конфліктних ситуацій, хоча певна небезпека відчувалась.

Російська Федерація використовує День Хрещення Русі як ще один привід нагадати Україні про свої історичні претензії на спадщину київських князів.

Російська копія українського свята

Слід зазначити, що у Росії характер вшанування пам'яті князя Володимира суттєво змінився після анексії Криму.

Недарма президент РФ Володимир Путін у одному зі своїх послань до Федеральних зборів порівняв Херсонес з Храмовою горою в Єрусалимі. Таким чином створюється емоційний фон для розмов про "сакральний для Росії характер Криму", а Херсонес, де князь Володимир прийняв хрещення, чомусь пов’язується з Москвою, а не з Києвом.

День Хрещення Київської Русі як державне свято з’явився в Україні в рамках святкування 1020-річчя хрещення. Згідно з указом президента Віктора Ющенка від 25 липня 2008 року "Про День хрещення Київської Русі-України" свято було встановлено у день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира. Така назва указу наголошувала на тому, що саме Україна є спадкоємцем історичних традицій Київської Русі.

28 липня вважається днем смерті київського князя Володимира, а саме хрещення за різними припущеннями відбулося 14 серпня (за новим стилем).

День хрещення Русі став офіційним святом у Росії в 2010 році. Перші пропозиції зробити його державним святом були подані у Росії ще в 2008 році. Як бачимо, такі пропозиції стали з’являтися у Росії після того, як відповідне державне свято було запроваджено в Україні.

Собор Російської православної церкви, що зібрався 2008 року, звернувся до тодішнього президента РФ Дмитра Медведєва з пропозицією зробити день пам'яті князя Володимира державним святом.

У листі відзначалося, що хрещення Русі було нібито "найважливішою подією в історії слов'янських народів", що мешкають на території Росії, України і Білорусі.

Згодом відповідний документ був ухвалений російським парламентом і 31 травня 2010 року Медведєв підписав закон, що встановлює 28 липня як День хрещення Русі.

Задовго до князя Володимира

За даними з різних джерел, християнство на землях Русі з’явилося задовго до Володимирового хрещення. Хрещення, яке відбулося у 988 році, було продовженням тривалого і складного процесу християнізації Київської Русі.

Зокрема, історики згадують як ймовірне хрещення київського князя Аскольда у 860 році під час походу на Константинополь. Є припущення, що тоді Аскольд намагався хрестити і мешканців Києва, бо привіз єпископів для створення церкви. Проте у 882 році його вбили, а впровадження християнства було неможливим через сильний спротив язичників.

Договір Русі з Константинополем, укладений князем Ігорем у 941 році вказує, що християнські спільноти були в тогочасному Києві. Нова спроба християнізації Русі розпочалася при святій княгині Ользі, яка також визнана рівноапостольною.

На західноукраїнських землях християнство поширилося у ІХ-Х століттях з Моравії, що пов’язано з діяльністю рівноапостольних святих Мефодія і Кирила.

Наявні дані про різні спроби християнізації Русі пов’язані з сучасною українською територією. Християнство потім рухалось на північ разом з поширенням князівської влади. Сучасна російська територія практично не згадується у розповідях про перше хрещення Русі. Навпаки, за різними даними, саме на цій території довго зберігалися язичницькі культи.

Зокрема, восени 990 року розпочалася християнiзацiя Суздальщини. На березi рiчки Клязьма закладено мiсто Володимир, яке в майбутньому стало важливим церковним центром. У сферi його впливу опинилися племена словен, кривичiв, в’ятичiв i мерi.

В 991 році відбулася християнiзацiя населення Новгородської землі. Символом змін стало зруйнування язичницького капища, повалення-побиття статуї Перуна та його потоплення у рiчці Волхов.

Опір християнству

У першiй половинi ХI століття завершився процес навернення до християнства мешканцiв Мурома та Ростова. У межирiччi Оки й Волги успiхи християнізації спочатку були незначними. Місцеві мешканці тікали по лiсах i дiбровах, зберігаючи архаїчні звичаї. Цей край залишався язичницьким до кiнця ХII столiття.

Після введення християнства становище язичницьких волхвів змінилося. Їхне місце за княжим столом зайняв священик. У відповідь на це волхви намагалися перехопити ініціативу.

Літописи під словом "волъхвъ" позначали язичницьких жерців, що протиставлені християнському духовенству, а волхванням називали ритуальні дії, відмінні від християнства.

У різних районах Київської Русі з’являлися осередки опору запровадженню християнства. Часто такими осередками ставали саме північні райони держави.
Один такий виступ мав місце у Ростовській землі у 1070-1071 роках. Повстання очолили волхви. Воно проходило під релігійними гаслами, заколотники захищали язичництво проти силоміць нав’язуваного їм християнства.

Також у літописах збереглося повідомлення про заколот мешканцiв Новгорода, яких підбурив місцевий волхв.

Наслухавшись його проповідей, натовп роздiлився на дві частини. Менша частина — купка дружинникiв на чолi з князем Глiбом підтримала християнського єпископа, а більша частина людей пiшла за волхвом. Тiльки пiсля того, як волхв був вбитий князем Глiбом, натовп заспокоївся i заколот було припинено.

Тобто, на півночі Київської Русі ще наприкінці одинадцятого століття волхви мали велику популярнiсть у народному середовищi і могли очолювати помітні виступи проти християнства та князівської влади.

З того часу минуло багато століть і у Росії потім встигли забути, які саме землі хрестив київський князь Володимир.

Джерело: Espreso.tv