дивись.info

Вижити тут можуть хіба ті, хто тут народився, – українка про життя у Конго (фото)

Вижити тут можуть хіба ті, хто тут народився, – українка про життя у Конго (фото)

7 місяців киянка Анна Авузяк прожила в одній з найнебезпечніших країн Африки – Конго. Своїм досвідом перебування у місті Гома, світовій «столиці» згвалтувань та найбільшої гуманітарної катастрофи дівчина поділилася із редакцією ІА Дивись.info

Наразі Анна шиє сукні в місцевому ательє та вирощує базилік і руколу – про існування цих трав в Конго мало хто підозрює. А з недавніх пір планує групові пригодницькі маршрути для тих, хто хоче побачити фантастичну природу цієї країни та головні її цікавинки – гірських горил, найбільших в світі приматів та вулкан із найбільшим лавовим озером у світі. 

«Причина, чому я наважилася відвідати саме Африку, досить проста: мій хлопець отримав досить цікавий контракт у Республіці Конго, і знаходиться там вже понад два роки. Тож в один день я вирішила приєднатись до нього, та переїхала на цей загадковий континент», – розповідає Анна про своє несподіване рішення.

– Як відбувалася підготовка до подорожі? Ти досліджувала цю країну?

Першого разу я потрапила в Конго на місяць. Враження були такими шокуючими, що я вирішила більше ніколи туди не повертатись. Але коли шок пройшов – я зрозуміла, що це неймовірно цікавий дослід, і мені хотілося б його повторити.

– Був страх?

Він є до сих пір – все ж таки умови безпеки в країні далекі від комфортних, тож часто я просинаюсь серед ночі від різких звуків, та мені здається, що вони нагадують постріли та зриви.

Фото: Анна Авузяк

– Назви 5 найпоширеніших стереотипів про життя в Африці та людей.

  1. В Африці кругом спекотно.
  2. Люди ліниві і не хочуть працювати.
  3. В Африці кругом повно небезпечних мух Цеце та малярійних комарів.
  4. Бегемоти – це такі милі та безпечні тваринки.
  5. В Африці всі країни крім ПАР, Кенії та Танзанії живуть, як в середніх віках.

Читайте також: Від Чопу до першого блок-посту на сході: як представники театру досліджують Україну (відео)

– Правда, що при в’їзді в Конго треба зробити щеплення від «жовтої
лихоманки»?

Так, причому не тільки в Конго, але й в інші країни Африки, а ще країни
Піденної Америки та Азії.

– Який рецепт щастя місцевих мешканців?

Живи сьогодні, бо завтра може трапитись війна, голод або виверження
вулкану.

– А яке становище жінки у Конго?

Це дуже болюче для мене питання, бо крім іншого, Гома вважається ледь не світовою столицею зґвалтувань. Словом, доля жінки тут нічого не важать, все що вона може – сидіти вдома, виховувати дітей та задовольняти потреби свого чоловіка, який її ще й частенько б’є. Але, на щастя, навіть у Конго починають з’являтись жінки, які воліють
вирішувати свою долю самостійно, заробляти на життя та освіту своїх дітей.

– На скільки безпечно у Африці білій жінці?

Білим тут в цілому майже нічого не загрожує. Виключення становлять країни, де небезпечно знаходитись усім – і жінкам, і чоловікам. Але навіть в Конго білу людину можуть максимум викрасти задля викупу у дуже віддалених від цивілізації районах. Вдень я спокійно пересуваюсь по місту сама, без водія.

– На твою думку, скільки часу потрібно цій країні, аби стати економічно
стабільною і побороти бідність?

На жаль, політичні обставини у Республіці Конго такі, що конкретно цьому регіону потрібно дуже, дуже багато часу, щоб прийти хоч до якоїсь стабільності. Конфлікт у східному Конго вигідний занадто високій кількості впливових людей.

– Який вплив на повсякденне життя мешканців Конго має війна?

Безпосередній. Військові вдираються до поселень та грабують місцевих,
збройні групи забирають дітей воювати та працювати на шахтах. Про жінок я вже згадувала. Кожна родина тут травмована цією війною, і потрібно пройти багато років, щоб в жителів Конго змінився світогляд та ментальність.

– Назви причину, чому б ти не залишилася жити у Конго?

Причина одна, але вона дуже важлива. У експатів у Конго є два шляхи: співчувати усім драмам, які вони бачать навколо і повністю вигоріти психологічно та емоційно, або ж стати циніком та закритись, живучи у примарному світі дорогих ресторанів та вечірок. Вижити тут можуть хіба що ті, хто тут народився, або пастори протестантських церков. Я ж хочу залишитися звичайною людиною.

Розмовляла Олександра БАГАЧ

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Загрузка...