Чотирилапі безхатченки: чому тварини опиняються на вулиці і як це виправити

ІА Дивись.info поспілкувалася з зоозахисниками з різних куточків України та дізналася, чому чотирилапі стають безпритульними, чи справді вони небезпечні та яка в Україні тенденція щодо зміни їх кількості.

«В Україні немає глобальної проблеми з тваринами, більше проблем у нас з людьми»

19 серпня щорічно відзначається як Міжнародний день безпритульних тварин. У 1992 році його започаткувала Міжнародна спільнота прав тварин (англ. ISAR, — авт.ред.). Наразі цей день відзначають у понад 50 країнах і 6 континентах. Україна — одна з них.

Про те, скільки саме сьогодні в Україні безпритульних тварин, говорити важко. Наразі немає даних щодо їх кількості у кожному куточку. Натомість у 2014 році Washington Post зібрав інформацію про кількість домашніх собак і кішок, які проживають в 54 країнах світу, щоб дізнатися, де і які тварини проживають. За цими даними Україна входить в десятку країн-лідерів за кількістю собак взагалі і бездомних — зокрема. Однак поки що можна говорити лише про кількість безпритульних тварин лише в окремих містах України.

Так, за даними міжнародної організації Animal ID (Міжнародна система ідентифікації тварин, — авт.ред.), яка рахує безпритульних тварин, найменша їх кількість у Трускавці — 183, а найбільша у Дніпрі — 4963.

За словами представниці українського осередку Міжнародної системи ідентифікації тварин Марти Копач, в Україні немає глобальної проблеми з тваринами, більше проблем у нас з людьми, бо вони не розуміють, що означає бути відповідальним власником. Через це дуже часто тварини губляться, їх дарують тим, кому вони не потрібні тощо.

«Якщо брати загальну картину, рухатися у західну частину України, у бік Європи, ми побачимо, що безпритульних тварин буде менше. Але якщо ми рухаємося у бік Росії, на Схід, там більше проблема: і з кількістю тварин, і з жорстоким ставленням до них», — ділиться спостереженнями Марта Копач.

Представниця Animal ID вважає, що це пов’язано зі свідомістю людей та спадком, який їм дістався від СРСР. Тоді було прийнято збирати безпритульних тварин і масово вбивати.

«Через це сьогодні досить важко пояснити, що методи «забрати в машину і десь вивезти або вбити» не працюють, бо це екосистема — за певний період часу тварини знову повертаються, — наголошує Марта Копач. — Але приходять вже зовсім інші. Наприклад, якщо у місті працюють над вирішенням проблеми безпритульних тварин, то вони стерилізовані, вакциновані, соціалізовані — вони не агресивні, не кидаються на людей. І якщо забирати їх з вулиць, то прийдуть не стерилізовані, не вакциновані і агресивні».

Марта Копач каже, що зараз дуже важко донести до муніципалітетів, що є нові методи роботи, адже старі не працюють. Утім вона переконує: кожного року помітна позитивна тенденція — все більше міст намагаються вирішувати питання гуманним шляхом.

Львів — з претензією на першість

Львів — це одне з міст України, у якому Animal ID проводила підрахунок безпритульних тварин. Тут їх рахують вже втретє. До цієї ініціативи долучаються волонтери, які за допомогою смартфонів у реальному часі не просто фіксують місцезнаходження собаки, а й фотографують її, миттєво завантажуючи усі дані.

Відповідно до результатів підрахунку, у Львові 412 безпритульних собак, серед яких майже 41% — тварини, які пройшли вакцинацію від сказу та стерилізацію.

Для порівняння: у 2015 році було більше 600 собак, у 2016 році — 590.

«Львів виглядає як зразкове місто на фоні інших в Україні, — каже Марта Копач. —Тут невелика кількість тварин. Наприклад, збоку є Дрогобич, там кількість собак більша, ніж у Львові (509, згідно з даними Animal ID — авт.ред.). Порівняно з минулими роками ми бачимо скорочення. Крім того, дуже добре працює адопція — Львів дійсно дружній до тварин, їх тут люблять і поважають, власники більш відповідальні. Не в кожному місті України є окреме комунальне підприємство, як у Львові (ЛКП «Лев», — авт.ред.), яке б займалося тваринами. Переважно це просто ЖКГ, яке і газони косить, і сміття вивозить, а відтак на тварин не має часу».

Крім підрахунку безпритульних тварин, Міжнародна система ідентифікації тварин також має дані щодо кількості домашніх собак у Львові. Відповідне дослідження проводила соціологічна агенція «Фама», яка передала дані Animal ID. За словами Марти Копач, у Львові є понад 41 тисяча домашніх собак. Організація планує детальніше вивчити ці дані, запустити соціальний ролик про необхідність чіпування тварин та безкоштовно надати 5 тисячам псів мікрочіпи, аби тварини були зареєстровані.

Як зазначає адміністраторка ЛКП «Лев» Ірина Шевченко, сьогодні в регіоні зареєстровано лише 8703 собаки, з них 5179 тварин мають жетони, які свідчать про те, що собака зареєстрований, вакцинований від сказу, інші ж три тисячі — чіповані.

Практика реєстрації домашніх улюбленців через жетони почала діяти у Львові з лютого 2017 року. Так, особа, яка придбала та утримує тварину, зобов’язана зареєструвати її протягом 10 діб з моменту придбання. Реєстрацію (перереєстрацію) та облік тварин здійснюють ЛКП «Лев» та установи ветеринарної медицини. Реєстрацію тварин також можна проводити і безпосередньо за місцем проживання власника. За задумом, це має допомогти підвищити відповідальність власників чотирилапих, адже тих, хто не реєструє свого улюбленця або безвідповідально до нього ставиться, мають штрафувати. Поки що, за словами Ірини Шевченко, у Львові не оштрафували жодного власника, утім поліція і муніципальна дружина виносили попередження щодо необхідності реєстрації тварин.

Адміністраторка ЛКП «Лев» переконана, що причина появи на вулицях міста безпритульних собак — люди.

«Зазвичай — це безвідповідальність господарів. Коли вони не можуть утримувати тварину або вона їм набридає, собаку або кота вивозять з одного району, в інший, вивозять за межі міста. Також у нас проблема з цуциками — їх підкидають, знаходять у смітниках. Через це ми намагаємося стимулювати господарів до стерилізації своїх улюбленців. Ми пояснюємо, шо якщо немає можливості прилаштовувати потомство, краще провести цю операцію. Це один з напрямків роботи нашого центру і загалом собачників».

За перше півріччя 2017 року ЛКП «Лев» прилаштувало 148 песиків та 24 кота.

Прифронтові проблеми безпрритульних собак і їх рятівники

На сході України, у прифронтовому містечку Добропілля на Донеччині (населення до 30 тисяч осіб, — авт.ред.) Animal ID не проводила підрахунок собак. Наразі у місті немає і комунального підприємства, на кшталт ЛКП «Лев», комунального притулку для безпритульних тварин, але при цьому діють два приватних міні-притулки для собак і один — для котів. Тут усе своїми зусиллями роблять волонтери. Здебільшого покинутими чотирилапими займається товариство захисту тварин «Вірність». Нещодавно саме вона розробила петицію про визнання котів екосистемою міста. Результат — позитивний.

«Наша організація існує вже п’ять років, — розповідає один з волонтерів «Вірності» Андрій Клімов. —До того, як ми з’явилися, ніхто у місті тваринами не займався — було дуже багато безпритульних. Зараз же їх кількість помітно зменшилася. Одна з основних причин — стерилізація, яку цього року ми проводитимо вже втретє. За перші рази нам вдалося простерилізувати понад 100 тварин».

Наразі у команді «Вірності» не більше п’яти постійних учасників. Вони збирають гроші на ініціативи організації, лікують тварин, намагаються їх прилаштовувати.

«Ми неодноразово зверталися до влади з проханням виділити землю під притулок, дати грошей на стерилізацію, запустити програму реєстрації домашніх улюбленців, але так нічого і не домоглися, — пригадує Андрій Клімов. — Їм простіше замовити вбивство — приїде харківська служба і все вирішить, для них це буде ідеально і люди будуть раді, що тварин немає, але ніхто не думає про наслідки».

Під наслідками волонтер розуміє те, про що казала Марта Копач з Animal ID — на місце вбитих тварин прийдуть нові, які будуть не стерилізовані та, імовірно, агресивні.

«Будівництво притулку обійдеться десь у два мільйони гривень, але потрібна також земля, якої у нас немає. Утім ми і не хочемо суто притулок. Ми хочемо центр перетримки з випуском: потримали 10 днів після стерилізації, зробили уколи потрібні і відпустили. Це найбільш оптимальний варіант», — зазначає Андрій Клімов.

Олександра Куліненко (ім’я змінено на прохання інтрев’юєрки, — авт.ред.), волонтерка організації захисту тварин «Вірність» має у місті власний притулок, у якому живуть 30 собак. З ними активістка здебільшого порається самостійно, подекуди допомагає родина: тут чотирилапих годують, вигулюють кілька разів на день, доглядають за вольєрами, лікують та намагаються по можливості віддавати у добрі руки.

«Ситуація з безпритульними тваринами завжди була, є і буде проблемою №1, поки у людей не зміниться свідомість, доки вони не припинять викидати маленьких тваринок, бо виявляється, що домашні улюбленці теж хочуть їсти, гуляти, у туалет — вони як діти!», — каже Олександра Куліненко.

За її словами, негативно на ситуацію з кількістю безпритульних тварин у місті вплинула війна. Переселенці приїжджають до Добропілля з тваринами, але їдуть далі вже без них: просто на вулицях лишають кішок, собак, криси та навіть рибок.

Крім того, у місті, каже волонтерка, гостро стоїть проблема шкуродерства, особливо серед підлітків. Минулого року у Добропіллі двоє таких зґвалтували кішку палицею. Ще двоє чоловіків  побилися об заклад на те, за скільки помре собака, якому вони дадуть отруту: вони годували нею стерилізованих псів і засікали час. І таких прикладів Олександра Куліненко може навести з десяток, але на жоден з них поліція не відреагувала і винних не покарали.

«Вони вважають, що це проблема, яка нічого не варто. Вони не розуміють, що сьогодні кіт, а завтра людина», — підсумовує волонтерка.

«Агресивнішого звіра, ніж людина, немає»

В українському суспільстві також побутує думка, що безпритульні тварини агресивні і часто вони без причини нападають на людей. Із цим категорично не погоджується Олександра Куліненко. Активістка і кінологиня, «собачниця», як вона сама себе називає, переконана, що ситуації бувають різні і часто люди самі винні у тому, що постраждали від тварини.

«Це міф, що безпритульні тварини агресивні. І він має кілька витоків. По-перше, не кожна людина, яку вкусив її домашній улюбленець, зізнається, що це зроби він. У нас люди і досі вважають, що у такому випадку їм доведеться везти собаку на експертизу абощо. Їм простіше сказати, що на нього напали безпритульні. Після цього ж з’являються плітки, яким суспільство охоче вірить», — каже волонтерка.

Також вона переконана, що люди іноді самі провокують безпритульних собак. Олександра Куліненко наводить приклад, коли у Добропіллі така собака вкусила дитину. Однак під час з’ясування обставин вдалося встановити, що дівчинка намагалася відібрати цуценя у годуючої собаки. Це їй порадили зробити батьки, мовляв, піди, візьми собі цуценя.

«Або ж згадайте випадки, коли юди кажуть, що бояться безпритульних собак, і при зустрічі з ними тут же хапаються за камінь чи ціпок. Звісно, якщо ви бачите зграю чотирилапих, які в’ються за однією собакою, яка зараз «гуляє», це може налякати. Але якщо я боюся цих собак, якого біса я на них піду? Коли ви починаєте на них кидатися із палицями, вони реагують відповідно. І хто винен? Я у цьому випадку виправдовую собак», — каже волонтерка.

Крім того, вона переконана, що чималу шкоду приносять сюжети по телебаченню, у яких розповідають, що пес вкусив когось. Як правило, каже Олександра Куліненко, там не вказують, що це домашній ротвейлер вкусив, що це домашній пітбуль напав — там просто констатують факт, що собака був агресивний.

«Нагнітання того, що пес вкусив, у людини виникає страх. Люди самі собі все вигадують. Так, кусають тварини, але кожен випадок індивідуальний. І агресивнішого звіра, ніж людина, немає», — переконана волонтерка.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО