Українські бійці були позбавлені шансу на спротив, – Бутусов про Іловайську трагедію

Головний редактор Цензор.НЕТ Юрій Бутусов тривалий час займається власним розслідування Іловайської трагедії і причин, що призвели до неї. ІА Дивись.інфо поспілкувалася із журналістом чи погоджується він з результатами розслідування Генпрокуратури.

– Я погоджуюся з результатами розслідування, а ось висновки там були неповні, принаймні подані у прес-релізі. Розслідування було набагато ширше і торкалося вивчення усіх військових аспектів цієї операції. Там згадано лише кілька з них. Але у цілому це достовірні факти.

– Можна трохи детальніше…

– Мені здається, що все ж таки треба було наголосити про перемовини між генеральними штабами Російської Федерації та України, у ході яких керівник Генерального штабу України, керівник Антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях Віктор Муженко повідомив російське командування про час, маршрут, бойовий порядок виходу українських підрозділів з Іловайська заздалегідь.

Довідково: «Слідством підтверджено, що упродовж 26-28.08.2014 лише між керівником АТО В. Муженком і заступником начальника ГШ ЗС РФ М. Богдановським відбулося 12 телефонних розмов, за результатами яких російська сторона надала гарантії безпечного виходу українських військових з оточення у не бойовому порядку за узгодженими маршрутами».

І саме це дозволило росіянам розвернутися на шляху виходу, абсолютно точно знаючи що і де буде відбуватися, висунути нереалістичний ультиматум українським військам – скласти зброю. І через це противнику вдалося створити сприятливі тактичні умови для себе і, навпаки, вкрай несприятливі для наших бійців, яких позбавили практично шансу на організований збройний спротив. Так, вбивали росіяни, але якби наше командування не вчинило цю кричущо ганебну дію через власну паніку, некомпетентність, слабкість, боягузтво, здавши росіянам, по суті, власні підрозділи, чесно кажучи, якби не це, то таких би втрат не було.

– Це тільки один момент із цілої низки. Які ще фактори призвели, зрештою, до утворення Іловайського котла?

– Були інші втрати, але їх можна було списати на звичайні помилки, звичайне нерозуміння ситуації. Іловайську трагедію робить злочином саме те, що була брехня, яку частково спростовано під час розслідування ГПУ. Зокрема, що наказ на атаку на Іловайськ 11 серпня було дано командуванням АТО.

«11 серпня 2014 року керівництвом АТО видано наказ, на виконання якого командуванням сектору «Б» розроблено замисел, одним із завдань якого було блокування силами ЗС України та зачистка від незаконних збройних формувань міста Іловайськ. До бойової операції були залучені сили окремих добровольчих батальйонів», – йдеться у матеріалах справи ГПУ.

Відтак 11 серпня був відданий наказ про звільнення міста і залучилися добровольчі батальйони. Я б додав, що добровольчі батальйони «Донбас», «Дніпро» та інші за увесь час операції діяли за наказом командування. Це потрібно, щоб припинити хвилю брехні, яку розповсюджують піарники пана Муженка, що там начебто були якісь невпорядковані, неорганізовані добробати, які самі йшли. Все це брехня суцільна. План наступу через Іловайськ на Зугрес було затверджено наказом Генерального штабу і особисто пана Муженка. І ці матеріали є у справі.

– У Генеральні прокуратурі наголошують на дезертирстві окремих підрозділів. Наскільки цей фактор зіграв роль під час закриття Іловайського котла?

– Він був важливим, але не критичним, якщо порівнювати його з помилками оперативного планування. 23 серпня з фронту втік батальйон територіальної оборони «Прикарпаття», який був легкоозброєним підрозділом. Його втеча призвела до того, що наступного дня було оточено та взято у полон підрозділ Національної гвардії, який відходив на Амвросіївку. Але бойова сила батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» була мінімальною. Основні проблеми, а це і помилки оперативного планування, призвели до того, що саме Генштаб відвів від сектору «Д» усі боєздатні підрозділи. Сектор «Д» був цікавим сектором, де не було військ. І це зробив Генеральний штаб, а не хтось інший.

Довідка: «Сектор «Д» був створений в межах зони проведення антитерористичної операції  у квітні 2014 року. Його метою було закриття державного кордону між Україною та Російською Федерацією. Він охоплював ділянку державного кордону Ізварине– Кумачове, а також включав в себе завдання по забезпеченню угруповань, які базувалися в районі с. Степанівка Донецької області».

Ці дуже грубі помилки мають хоча б отримати оцінку. Найбільшою помилкою батальйону «Прикарпаття» був їхній відступ аж до території Західної України. Але я хочу сказати, що це не єдиний випадок, коли наші підрозділи втрачали управління і відступали. Треба розглянути питання, чому 13 серпня із зони АТО поїхав додому батальйон 30-ої механізованої бригади. До того ж Генштаб і командування АТО мали враховувати, що такі випадки є. Водночас були надійні підрозділи і були резерви, нехай маленькі, але були. На жаль, застосування резервів не було здійснено, бо командувач Генштабу сидів на параді, і приймати рішення було нікому, а він все централізував на собі, замкнув все управління.

– Чому так довго триває слідство?

– Слідство було завершено рік тому, 2016 року. Генеральний прокурор провів розслідування, заявив, що все зроблено, а справи щодо дій українських посадових осіб були виокремлені у провадження. Все це дає можливість розпочати судовий процес. Тому що відповідальність кожної посадової особи встановлена військово-тактичної експертизою, яка є складовою розслідування, тож ніщо не заважає сьогодні передати  у повному обсязі матеріали не тільки у міжнародний суд, а і в український. Це треба зробити, щоб припинити будь-які політичні спекуляції – хто і кому віддавав наказ, хто що робив, хто і куди побіг з фронту та яке це мало значення для армії. І ось щоб все це припинити, потрібно встановити істину. Адже через політичні спекуляції деяких військових керівників було ухвалене рішення президентом про розформування 51-ої механізованої бригади, нібито через небоєздатність.

Довідково: 22 вересня 2014 року Президентом України Петром Порошенком було озвучено намір розформувати 51-шу бригаду, а за місцем її дислокації створити нову бригаду – 14-ту окрему механізовану бригаду, що й було зроблено 1 грудня 2014 року.

Це брехня, тому що 51-ша бригада була такою самою, як і інші з’єднання. Вона проявила себе як одне з найкращих українських з’єднань у цій війні. Воювала у надзвичайно важких умовах. Так, було боягузтво, були окремі випадки паніки, було так, як і в інших військових мобілізованих частинах, які щойно сформували і відразу направили на фронт. Це нормальна ситуація за відсутності підготовки і селекції, відбору особового складу.  Нічого надзвичайного у тому нема. Але багато підрозділів бригади внесли неоціненний внесок у захист України, здійснили численні подвиги і завдали великої шкоди противнику, великих втрат, набагато більше, ніж інші бригади. Якщо оцінювати за результатами, то потрібно відновити добре ім’я 51-ої окремої механізованої бригади.

– Якщо зважати на сукупність факторів, чи була можливість уникнути утворення котла під Іловайськом?

– У нас були можливості уникнути всіх оточень. Ми могли уникнути оточення в секторі «Д» і оточення під Іловайськом, і в Донецькому аеропорті, і оточення 32-го блокпосту, і оточення у Дебальцевому. Все це можна було уникнути. Бо всі ці операції розвивалися дуже повільно. Про хід цих операцій і про загрозу оточення багато писалося. Можна це перевірити і за моїми статтями. Я багато разів попереджав про це. О 17 годині 24 серпня 2014 року я написав статтю зі слів офіцерів та командирів сектору «Б», де детально описав, що відбулося вторгнення, що українські підрозділи оточені і потрібні негайні заходи. Командування мало або збирати усі сили і бити по ворогу, або приймати інші рішення. Інше рішення було лише одне – відвід військ. Якщо робили деблокаду, треба було швидко виводити війська, бо це війна, а війна потребує швидких рішень. Замість цього пан Муженко сидів на параді у Києві, повернувся на свій командний пункт тільки ввечері наступного дня. Так ніби для нього збройне вторгнення в Україну – це звичайна справа і не потребує його присутності на командному пункті. А по-хорошому, то він мав бути не тільки на своєму командному пункті, полетіти під Іловайськ і побачити на власні очі, що відбувається, а тоді ухвалити рішення. Для цього потрібна була сила і відвага, якої на той момент у нього не було. Тож які можуть бути претензії до батальйону «Прикарпаття». Деякі командири проявляли боягузтво і це цілком очевидно.

– Чи зібрана ГПУ доказова база є достатньою для представлення її у міжнародному суді?

– Оскільки під Іловайськом були численні випадки захоплення у полон військовослужбовців РФ. Давайте пригадаємо, як 51-ша бригада схопила 10 російських десантників.

Довідково: «24 серпня 2014 року 10 десантників захоплені бійцями 51-ої окремої механізованої бригади поблизу селища Дзеркальне Амвросіївського району Донецької області під час боїв за Іловайськ».

У принципі їхні свідчення є досить красномовними, так само як і свідчення ще кількох російських військовополонених, під Іловайськом була захоплена російська військова техніка. Все це абсолютно достатньо, щоб суд визнав ці докази фактами, які підтверджують присутність російських військ в Україні. Думаю, достатньо є таких свідчень і буде об’єктивне рішення міжнародного суду.

Оксана ДУДАР

P.S.

В Іловайському котлі загинули 366 українських воїнів, 429 – отримали поранення різного ступеню тяжкості, 300 – потрапили у полон, Збройні Сили України понесли значні втрати озброєння і військової техніки на суму майже 300 млн грн.

Згідно з отриманими слідством даними Служби безпеки України, розвідувальних органів та Об’єднаного штабу АТО, критичне співвідношення військових сил України у районі міста Іловайськ з підрозділами ЗС РФ та представників терористичних організацій «ДНР», «ЛНР» становило: особовий склад – 1 до 18; танки – 1 до 11; бронетехніка – 1 до 16; артилерія – 1 до 15; «Гради» – 1 до 24.

Водночас угруповання ЗС РФ вздовж східної ділянки державного кордону України нараховувало: 35 батальйонно-тактичних та ротно-тактичних груп; не менше 45100 військовослужбовців; до 160 танків; 1360 БМП (БТР); 350 одиниць артилерії; 130 одиниць реактивних систем залпового вогню; 192 бойових літаків; 137 вертольотів.