Якби ще у двох-трьох сферах нашого життя справи йшли так добре, як і в кіно, все стало би чудово, —режисер Заза Буадзе (інтерв’ю)

21317521_1491052797628299_5437218341388602988_n
Заза Буадзе. Фото: з профілю у Фейсбук

Про український кінематограф, фінансову підтримку фільмів та майбутні картини — у інтерв’ю кінорежисера Зази Буадзе до Дня українського кіно.

Заза Буадзе — режисер родом із Грузії, який з 2008 року проживає та працює в Україні. Його стрічка «Червоний» викликала неабияку зацікавленість у глядача. Сьогодні Заза Буадзе працює над продовженням фільму, а також знімає новий. З читачами Дивись.info він поділився своїми думками щодо майбутнього вітчизняної кіноіндустрії, а також розповів, кого з акторів сучасності в Україні вважає кращими.

Ви навчалися у Росії, Німеччині, Греції, але у підсумку знімаєте кіно в Україні. Як так вийшло?

Так склалася доля. Десять років тому я писав сценарій для свого друга, з яким ми познайомилися під час навчання у Берліні. У мене якраз була пауза між сезонами серіалу, який я знімав у Грузії, і коли він покликав мене завершити сценарій, я погодився. За цей місяць я познайомився з продюсером, який запропонував зняти фільм, потім одразу була друга пропозиція, потім третя і… так десять років пролетіли. Виявилося, що я вже встиг пустити коріння. Сьогодні я дуже радий, що є українським режисером і частиною нового українського кіно.

«Червоний» — це ваш перший повнометражний прокатний фільм в Україні. До того ви знімали телесеріали, короткий метр. Чому вирішили взятися за цю картину?

Мені запропонували взятися за нього. До того читав роман Андрія Кокотюхи, але не знав, що все так обернеться. Продюсери фільму подумали, що я підходжу на кандидатуру режисера, я прочитав сценарій, запропонував їм свою концепцію, вона сподобалася і так все склалося. Теж доля, певно.

Наскільки робота над повним метром для великого екрану відрізнялася від того, що ви робили раніше?

Повний метр — це повний метр, телебачення — це телебачення, серіали — це серіали. Це все абсолютно різні речі. Але для мене це не перший повнометражний фільм. Я починав давно працювати над таким форматом, але ще у Грузії. Весь час я чекав, коли буде можливість знімати велике кіно, і так сталося. Але це інше, звісно: екранний час, ритм, структура, оповідь, — зовсім інше.

Фото: з профілю у Фейсбук

Все ж у підсумку ви задоволені своєю роботою?

Я задоволений тим, що зняв цей фільм, що він став частиною не тільки моєї творчої біографії, а і життя загалом. Можу чесно сказати, що моє життя ділиться  на «до «Червоного» і «після «Червоного».

[dyvys_blockqoute text="Як тільки похід у кіно на український фільм перетвориться на тренд, а потім на звичку, і на нього будуть ходити не тому, що «ось, український фільм вийшов, щось цікаве», а тому що це якісне кіно, яке розповідає про нас і світ, буде результат" author=""]

Проблем при зйомках ніяких не було, бо це була дуже цікава робота з цікавою командою над цікавим матеріалом. Я розумів, що є ризик — такий фільм відноситься до тих, які важко поставити. Також тема, котра, як з’ясувалося, мало відома. Я прекрасно розумів, що нас можуть звинуватити у пропаганді. Але для мене це був фільм не тільки про героїчні сторінки минулого. Мені сподобалося, що там є цікава драматична історія всередині — не тільки про Червоного. Вона ширше. Це історія про лжебогів, про неминучість їх падіння, загибелі тих, хто вклоняється з тої чи іншої причини цим богам, і про те, що є деяка історична, космічна, якщо хочете, справедливість, стихія, яка змете цих богів.

Сьогодні, якщо дивитися на український кінематограф, можна сказати, що пацієнт скоріше живий чи мертвий?

*сміється* Пацієнт не те що живий, він здоровий і ще добре себе почуває, з кожним днем стає міцнішим! Запрацювала кіноіндустрія — і це головне. Перший результат вже бачимо: осінньо-зимовий сезон історичний, адже за 26 років не було такого, щоби у прокат вийшли 13 фільмів, які підтримало Держкіно. Сезон почали ми, 24 серпня, «Червоним», а закінчується він у грудні фільмом «Кіборги» — така символічна арка вийшла.

Фільми усі різножанрові: комедія, фентезі, арт-хаус, соціальні драми — це і є кіноіндустрія. І коли сьогодні у кіно ви можете обрати між трьома українськими картинами: «Червоний», який є історичним бойовиком, «DZIDZIO Контрабас», комедії, і «Рівень чорного», артхаусною драмою, — це вже говорить про те, що поява українських фільмів не є чимось випадковим і екзотичним. Це вже система. А з наступного року їх буде ще більше. Ми, наприклад, вже ламаємо голову, коли пустити у прокат нову стрічку, тому що у 2018 буде дуже щільний графік релізу українських фільмів. Такого теж не було ніколи.

Знаєте, якби ще у двох-трьох сферах нашого життя справи йшли так добре, як і в кіно, все стало би чудово. Але це не падає з неба. Це все плід титанічної праці продюсерів, режисерів, сценаристів та інших людей, які розвивали галузь протягом кількох років.

Яке головне завдання українського кіно сьогодні?

Найголовніше завдання, щоби ця машина працювала без збоїв, щоби ніхто не вставляв палиці у колеса. Головне, щоби на ці фільми ходив глядач у кінотеатр, щоби вони жили. Поки що український глядач ще по інерції не довіряє вітчизняним фільмам, його важко розворушити, але треба достукатися, інформувати, щоби кожен дізнався, що є українські стрічки гідної, європейської якості.

Фото: з профілю у Фейсбук

Як тільки похід у кіно на український фільм перетвориться на тренд, а потім на звичку, і на нього будуть ходити не тому, що «ось, український фільм вийшов, щось цікаве», а тому що це якісне кіно, яке розповідає про нас і світ, буде результат. Зараз головна мета — це синергія усіх кінематографістів, індустрії і глядача.

Я так розумію, ви не згодні з тезою, що українське кіно поступається якістю закордонному?

Категорично не згоден, тому що я знаю, які фільми зараз виходять, я їх бачив. І я знаю, що це дуже гідний рівень якості: технічне виконання, професіоналізм акторів — все. Я не кажу, що ми вже готові отримувати Оскар, але те, що рівень постійно росте, знаю точно.

А щоби далі не виникали питання про якість, треба сходити у кіно, подивитися всі ці фільми і ви самі у цьому переконаєтеся. З наступного року, повірте, не буде такого питання виникати взагалі. Далі буде інтрига: а який ще український фільм вийде? Жанрових ніш дуже багато і вони мають бути заповнені.

Режисер Олексій Шапарєв, який працював на спортивною драмою «Правило бою», в одному зі своїх інтерв’ю сказав, що гроші в Україні на кіно шукати неможливо. Чи згодні ви з таким твердженням?

По-перше, це чудово, що держава зрозуміла, що вона має підтримувати кіно. Чудово, що ростуть бюджети Держкіно — наразі воно у середньому підтримує фільми на 50%. Поки що без державної допомоги щось робити неможливо. Але участь бізнесу теж не за горами, я цілком переконаний. Фільм «DZIDZIO Контрабас» — це приватні кошти і він успішний. Як тільки такі випадки перестануть бути чимось випадковим, як комусь здається (а я переконаний, що це закономірність і нічого екзотичного у цьому немає), бізнес у це повірить. Повірить, що кіно — також бізнес. А поки правильно роблять, що підтримують з боку держави.

Але все ж, в ідеалі, краще, щоби фільми спонсорував бізнес?

Мають працювати разом держава і бізнес. Німеччина — багата країна чи бідна? Багата. А там держава підтримує фільми — у кожної землі свій фонд, а є ще загально федеральний фонд. У Франції так само. Тому що всі вони розуміють, що культура загалом і кіно зокрема — це дуже важливо. Тим більше важливо у такій країні як наша, де йде війна. Потрібно використовувати все, що завгодно, це теж зброя. Якщо багаті західноєвропейські народи це розуміють, поляки, наприклад, то в України немає іншого виходу.

Сьогодні в Україні легко знайти молодих акторів для нового кіно?

Так, я це знаю точно, бо вже на два фільми проводив кастинги по всій Україні. Наприклад, у «Червоному» 85% — це актори-дебютанти, яких я знайшов у семи містах. У моєму наступному фільмі «Позивний Бандерас» — так само. Це актори, здебільшого, театральні — широко відомі у вузьких колах. Але я знаю, що деяким з них, з якими я працюю вже другий фільм поспіль, судилося стати справжніми кінозірками.

А чи легко молодому режисеру знайти роботу?

Нічого легкого немає взагалі. Кожен має пройти певний шлях. Ми постійно вчимося, але неможливо чомусь навчитися, не знімаючи. Треба готувати проекти, знаходити собі продюсера, подаватися на конкурси.

Десятий конкурс Держкіно, який пройшов у червні, був історичним, бо такої кількості учасників ще не було. І такої кількості переможців теж не було: 78 проектів! І це не тільки повнометражні фільми, це дебюти, короткометражки, соціальні фільми, анімація. Нарешті є можливість для роботи і розвитку!

Назвіть трьох кращих українських режисерів і акторів сучасності.

Ви мене ставите у незручне становище... Усі фільми, які зараз виходять, усі режисери, які їх знімають, — ми з ними одна хвиля. У мене взагалі відчуття, що вони всі мої — таке рідне до них ставлення. Я можу назвати не три кращих, а всіх, зрозумійте мене.

З акторами трохи легше. Відверто гарним вважаю Олега Шульгу, який родом з Дніпра та є провідним актором невеликого дніпровського театру «Віримо», який грав Гурова у «Червоному», а зараз грає головну роль у «Позивний Бандерас». У нього є вроджена кінематографічна органіка. Я абсолютно переконаний, що у найближчому майбутньому — це велика зірка і навіть секс-символ. Також Микола Береза, у якого була важка роль у «Червоному». Його персонаж залишиться у новій українській міфології і це завдяки вродженій харизмі і таланту Миколи Берези. Олександр Мавріц, який грав майора Абрамова у «Червоному», провідний актор ужгородського театру — величніший талант. Він уже не молодий, але певен, має велике майбутнє. Актор, який створив образ злодія Колі Тайги, директор театру «Саквояж» Ігор Колтовський — теж зірка. Так само як і Люба Тищенко (акторка Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки, лікарка Таміла у «Червоному», — авт.ред.).

Ви вже кілька разів згадували свій наступний фільм — «Позивний Бандерас». Про що він?

Це стрічка у жанрі детективу. Дія відбувається у час мирних перемовин у 2014 році, коли наш противник готує велику диверсію, провокацію і група військових контррозвідників на чолі з капітаном, чий позивний Бандерас, має запобігти їх діям та знешкодити російського підривника Ходока. Це дуже коротко про фільм, без спойлерів. Більше можна буде побачити вже у 2018 році, коли він вийде.

Ви постійно працюєте у жанрах драми, криміналу. Чому саме такі фільми?

Це мій вибір. Я люблю жанрове кіно, але, окрім цього, я прекрасно розумію, що воно також хребет індустрії. Тому вважайте, що це ще мій патріотичний борг.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: