Перший на Сихові: чим сьогодні живе театр, заснований переселенкою з Криму (фото, відео)

IMG_3157
Театр «Domus». Вистава: «Метелики вільні»

Театр «Domus» на Сихові, який минулого року заснували переселенка з Криму та львів’янин невдовзі святкуватиме ювілей. ІА Дивись.info розпитала його режисерку та директора про творчі плани та успіхи, а також пригадала, з чого все починалося.

Історія театру «Domus», що на Сихові, почалася менше року тому. 9 жовтня 2016 року у кіноцентрі ім. Довженка відбулася перша вистава. Утім передувало тому знайомство кількарічної давнини Наталі Меньшикової, режисерки з Криму, з львівським актором Денисом Федєшовим.

Режисерка театру Наталя Меньшикова. Фото: з Фейсбук-сторінки театру «Theatrum Domus»

«Я виїхала з Криму у квітні 2014 року: забрала дітей, документи, якісь речі і переїхали. Чесно кажучи, я навіть не обирала місто. Знала, що поїду сюди», — згадує режисерка.

На півострові Наталя також займалася режисурою у різних театрах. Згодом відкрила власний театральний творчий центр, де працювала і з дітьми, і з дорослими.

На питання, чому вирішила все нажите у Криму покинути, Наталя відповідає неохоче.

«Я стільки разів відповідала на це запитання і не дуже його люблю. Мені здається, що це дуже зрозуміло: я громадянка своєї країни, я живу у своїй країні. От і вся відповідь. Я не можу дозволити, щоби за мене хтось вирішував, де мені жити. Просто думаю, що кожен несе відповідальність за своє життя. От і все», — зазначає вона.

Набагато приємніше Наталі говорити про знайомство з Денисом та про роботу у місті Лева.

«Якось Наталя зайшла в один з театральних осередків, де я був, якраз грав у виставі… — з усмішкою на обличчі пригадує Денис Федєшов. — Ми розговорилися. Але так нічого спільного тоді і не почали робити. Мені прийшла повістка — мобілізація. І я пішов. Наталя 14 місяців мене чекала!».

[dyvys_blockqoute text="У мене тут були такі випадки, коли я колисала візочок, а мама додивлялася виставу, бо дуже хотілося дізнатися, чим усе закінчиться" author="Наталя Меньшикова"]

Коли молодий актор час від часу приїздив до Львова, вони зустрічалися з режисеркою та обговорювали майбутню співпрацю. А як тільки Денис вернувся з армії, йому запропонували почати стартап — відкрити театр.

«Оскільки я, прийшовши з армії, мало усвідомлював, куди мені рухатися і що робити, пішов до Наталі проконсультуватися. Проконсультувалися, ііі… зрозуміли, що стартап нам не світить, ми не вкладалися у строки. Тому вирішили починати без стартапа, якихось грошей і всього решти. Зате у нас були люди», — зауважує Денис.

«Domus» у перекладі з латині означає «дім». У такому домі Наталя та Денис хотіли поєднати переселенців та львів’ян, професіоналів та аматорів і дітей та дорослих. Довкола ідеї тоді згуртувалися четверо людей, включно з її авторами: двоє переселенців і двоє львів’ян. Так вони поставили спочатку невеличку п’єсу, а після того, як до них долучилися ще троє людей, офіційно відкрилися виставою «Уві сні та наяву» за творами Габріеля Гарсія Маркеса.

Читайте також: Чим живе і що показує перший український андеграундний театр (інтерв’ю)

Усі декорації та костюми робили з того, що вдалося купити на власні кошти, а також з того, що приносили небайдужі люди. Наприклад, тканину надіслали знайомі з Ужгорода, а перші декорації зробили з 30 дерев’яних палетів, які надала засновниця «Кримської перепічки» Оксана Новікова.

Локацію ж на Сихові засновники театру вважають виграшною.

«Це величезний спальний район — тому ми і робимо все тут. У центрі є купа театрів і все решта. Але ж не будуть сотні тисяч населення їхати туди. Немає такої можливості — хоч навіть три трамваї пустили би. А коли поруч, то можна і сходити самим, і дітей привести. У мене тут були такі випадки, коли я колисала візочок, а мама додивлялася виставу, бо дуже хотілося дізнатися, чим усе закінчиться», — сміючись додає Наталя.

Вистава «Метелики вільні»

Вже перші вистави «Domus» проходили з аншлагом — навіть доводилося доставляти стільці. Вхід на них був вільний, бо треба було для початку привернути увагу до себе. Потім же організатори брали ледь не символічну суму за вхідний квиток, наприклад, на дитячу казку можна було сходити за 25 гривень. При цьому, у театрі завжди вільний вхід для дітей з багатодітних сімей, дітей АТОвців і переселенців тощо.

Сьогодні вони готові давати по три вистави на тиждень. А крім цього ще й запрошують долучитися до команди усіх, хто відчуває, що йому небайдужий театр.

«До нас ми запрошуємо всіх, хто любить театр, для кого це пристрасть, кохання, а може і сенс життя. Зовсім не обов’язково, щоби у людини був диплом. Головне — щоби було бажання займатися театром», — каже Наталя Меньшикова та додає, що при «Domus» завжди можна записатися на акторські курси, де навчають пластиці, сценічної мови, хореографії і роблять це переважно на підготовці до якоїсь невеличкої вистави. Так, одна зі «студенток» театру гратиме головну роль у прем’єрній виставі на початку нового театрального сезону.

«Є люди, які сприймають це як арт-терапію, вони може і не будуть потім займатися театром, але це їм допомагає інакше сприймати життя, подивитися на свою проблему і зрозуміти, що це насправді не проблема. У нас віковий ценз — від 14 до 68 років», — зазначає Наталя.

А от вік глядачів вистав театру ще ширший та стартує чи не від першого дня народження. Актори готують і казки для малечі, і вистави для дорослих.

Про те, скільки обходиться поставити одну виставу, не говорять. Але не тому, що не бажають розкривати усі фінансові справи, уточнює Денис, а тому, що вони і самі достеменно не знають, яка фінальна цифра — не рахують кожну копійку.

«Щось ми купуємо самі, а щось нам дають інші. І як тут порахуєш? Ми ще якось жартували, мовляв зі світу по нитці, а Сихову театр», — каже Денис.

[dyvys_blockqoute text=" Справа така, що театр це життя. І тому ти цим живеш. І інакше не можеш" author="Наталя Меньшикова"]

Сьогодні театр збирає гроші на поїздку до міст, які недалеко від фронтової зони: Слов’янська та Краматорська. На питання, чому хочуть туди їхати, коротко відповідають: «Бо треба. Кожен мусить щось робити для цього життя».

«Це вже буде друга наша поїздка на Схід. Уперше ми туди їздили з виставою «Метелики вільні» і нас там дуже гарно сприйняли. Зрештою, туди мало хто приїжджає», — пригадує Денис.

Денис Федєшов, директор та актор театру

Аби перевезти декорації і все необхідне на таку відстань, команді потрібно 40 тисяч гривень. Шукати їх збираються на Спільнокошті.

«У нас все є, але на транспортування потрібні гроші. Все решта ми зробимо власними силами, — з ентузіазмом каже Денис. — Нас якось навіть журналісти прозвали акторами-альтруїстами….Ну, десь так воно і є».

Також у найближчих планах «Domus» — відкрити театральний сезон. Він стартує 8 жовтня виставою «Чарівна ніч». Про що вона — Дивись.info випитати не вдалося. Наталя та Денис навідріз відмовилися розкривати сюжетну лінію та, ховаючи усі деталі за посмішками, наголосили, що варто прийти і на власні очі побачити. Нам відомо тільки те, що це буде новий жанр для театру.

А от у глобальних планах Наталі Меньшикової та Дениса Федєшова новий театр на Сихові і театральний фестиваль, навіть не один. Режисерка і актор переконані, що потреба у цьому є. І є бажання займатися театральною справою, адже для них «театр це життя».

«Казати, що це комерційно виправдано сьогодні, буде невірно. Але ми почали, нам тільки рочок. Кажуть, якщо вийти в нулі у перший рік, то це вже добре. Справа така, що театр це життя. І тому ти цим живеш. І інакше не можеш», — підсумовує режисерка.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО

Фото: Микита ПЕЧЕНИК

Публікація підготовлена в рамках проекту Голос місцевих ЗМІ за фінансування ЄС.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: