Паліативна допомога – це не про смерть, а про життя, – Оксана Дащаківська

Про це було сказано сьогодні, 12 жовтня, на прес-конференції в рамках проекту «Любов в паліативі - це наші спільні справи. Це час знімати рожеві окуляри!» до Всесвітнього Дня паліативної допомоги, передає кореспондент ІА Дивись.info

Демографічні прогнози такі, що до 2030-го року в Україні значно зросте кількість населення похилого віку. Водночас зменшиться розрив між смертністю жінок і чоловіків. Потреба у паліативній допомозі зростатиме.

Ірина Микичак, директор департаменту охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації наголошує, що паліативна допомога включає як фізичний компонент, спрямований на зменшення болю, та соціальний компонент: робота спрямована на взаємодію громадських організацій, релігійних, медичних працівників.

«У Львівській області вперше в Україні з'явився хоспіс. Це Львівський міський хоспіс, який має 30 ліжок. За два роки відкрито багато ліжок паліативної допомоги у різних закладах медичної допомоги. Інша справа у тому, чи відповідають вони вимогам. Хоспіси є у районних лікарнях Буського району, у Дрогобицькому районі, Жидачівському, Судовій Вишні Мостиського району, також такі ліжка відкрили у Сколівській районній лікарні, районна лікарня «Хоспіс» у селі Сіде. Ми намагаємося зробити певні кроки, спрямовані на підготовку медичного персоналу.

Особливо працюємо над розвитком виїзних форм надання допомоги. На моє переконання, паліативна допомога має правильно організовуватися у домашніх умовах. Організація хоспісної допомоги у домашніх умовах - це модель, над якою ми намагаємося працювати разом із релігійними організаціями», – розповіла Ірина Микичак.

Ірина Клюс, керівник мобільного хоспісу Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру повідомила, що важкохворими дітьми не опікуються в жодній області України жоден медичний заклад. Вони залишені сам-на-сам. Це діти, які потребують догляду 24 години на добу, переважно за ними доглядають батьки. Для паліативних дітей реанімація для батьків відкрита.

«З січня цього року створений мобільний хоспіс і певну функцію брали на себе ми, які маємо у своєму штаті педіатра, медсестер, які виїжджають до дітей раз в місяць, аби контролювати, допомагати батькам у догляді за дітьми. Також ми дбаємо про їх стабільне самопочуття, надаємо матеріальну допомогу: засоби догляду для дітей на кожен день, адже вони дорогі і державні кошти не компенсують того об'єму, який потрібен дитині. Також дбаємо про спеціальне харчування, адже це діти, харчуються завдяки зонду. Дбаємо про обізнаність батьків, проводимо психологічні тренінги, оскільки батьки виснажуються, втомлюються, пробуємо ці сім'ї соціалізувати.

Сьогодні у нас є 19 важкохворих діток, 7 з них дихають за допомогою апаратів штучної вентиляції. Інші дітки повністю залежні від догляду батьків та лікарів. Завдяки бюджеті від обласного управління ми закупили необхідні апарати, але цього недостатньо», – сказала Ірина Клюс.

Оксана Дащаківська, представник міжнародного фонду «Відродження»: «Дуже важко говорити на таку чутливу тему. Паліативна допомога у нашій країні доволі невидима, адже ми цих помираючих не бачимо, не бачимо дітей, які живуть останні дні. У нас звикли, що цих дітей переводять додому і родина повинна впоратися з цим. Ми забуваємо, що паліативна допомога - вона передусім не про смерть, а про життя. Про якість життя навіть у такому короткому періоді. І воно повинно бути без болю. І саме тому ми ініціювали флешбом #Капелюха на вуха. І перше питання, яке виникає, чи є у нас середовища, готові братися за розв'язання проблеми. Фонд «Відродження» буде і надалі працювати з тим, аби такі середовища пацієнтів, різних хворих розвивати».