«Як захопити дитину казкою? Зробити читання інтерактивним», - письменниця

Ще на початку літа Дивись.інфо писала про соціально-книжковий проект «Добрі мамині казки» львівської письменниці та журналістки Лесі Кічури, який мав на меті популяризувати читання у молодшому шкільному віці. Проект охопив чимало навчальних закладів нашої та області та сусідніх міст. І от кілька днів тому казкарка повідомила на своїй сторінці у мережі Facebook, що її книга вийде додатковим накладом.

Де встигли побувати «Добрі мамині казки» упродовж літа і де побувають надалі – автор проекту розповіла в інтерв’ю нашим журналістам.  

— На початку літа Ви видали в світ свою дебютну збірку казок, як її сприйняли?

— Я вдячна Богу за таку добру дорогу моєї книги до дитячих сердець. У кожного автора є хвилювання, коли виходить його перше творіння. Мою книгу читач зустрів дуже добре. І тираж у 2000 примірників розійшовся упродовж 3-х місяців. Тож ми звернулися до друкарні за додатковим тиражем. Найближчим часом очікуємо його, опісля чого й продовжимо наші книжкові мандри дитячими закладами.

— Чи не бракувало влітку зустрічей із читачами, адже на канікулах знайти дітей, які б хотіли почитати, не так уже й легко?

 — Саме тому я заздалегідь продумала і проанонсувала дуже щільний графік різноманітних читань. Тож коли книга вийшла – зацікавлення до неї вже було величезне. Ми зорганізовували різні інтерактиви – із випіканням та розмальовуванням пряників, розфарбовуванням ілюстрацій, веселими забавками та вікторинами, подарунками та несподіванками. Лише за червень ми провели понад 45 зустрічей – на 1 день траплялося декілька різних локацій та дитячих груп.

Влітку презентували проект по бібліотеках Львова, Червонограду, Івано-Франківська, Жидачева, Миколаєва, Кам’янка-Бузького району Львівської області. Відпочинок влаштували собі лише у серпні, бо теж його потребували. Проте вже з вересня ми продовжили наші книжкові мандри.

— Як юні читачі зустрічали Вас та що загалом говорять про книжку?

— Вересневі читання дивували мене щоденно. Після канікул діти справді спраглі нових знань і емоцій. Хтось каже, що малюки не люблять читати. Це неправда. Хочете захопити дитину казкою – зробіть її інтерактивною. Залучіть її до читання-слухання-відгадування та забавляння. Це включає дитячу уяву і закладає на підсвідомості бажання читати. Діти не хочуть розходитися, коли ми слухаємо казки, відгадуємо вікторини та роздаємо наліпки-смайлики за правильні відповіді. А ще вони ставлять неймовірно цікаві запитання. Відтак книжка діткам до душі. Це видно в їхніх очах.

— Які з запитань були найнесподіванішими для Вас, як автора?

— Таких було багато. «А вам не було страшно видавати свою першу книжку? А якби вона нам не сподобалася, то що тоді? Як ваш син ставиться до того, що його мама письменниця? Як ви дізналися, що Бог наділив вас талантом придумувати казки»?

— Вас не запитують у чому секрет успіху нової книги?

— Чому ж, запитують. Ще мій проект був на етапі реалізації, мені дуже хотілося, щоб моя книга приходила до свого читача цікаво. Не просто стояла на полиці у книгарні серед сотень інших книг (до речі, хороших книг, - авт. ), а щоб вона була якоюсь особливою – живою, активною, легкою та веселою – завжди приходила з автором. Коли я в черговий раз заходжу до нового класу чи актової зали, то чую як діти перешіптуються: «Ти диви, живий письменник, а я думала, що вони всі померли давно…». Я хочу, щоб діти знали, що письменники такі ж звичайні люди і за віком бувають – як їхня мама. Що казкарка – це також чиясь мама, яка творить казки насамперед для своїх дітей, а вже після цього хоче ділитися ними з іншими малюками.

— Ви провели вже, якщо не помиляюся, понад сотню зустрічей зі своєю книгою, що найбільше запам’яталося, вразило, здивувало?

— Діти – особливі читачі. Їх не обдуриш, вони відчувають фальш. Тому писати для них важче, аніж для дорослих. Водночас – вони дуже відкриті та відверті. Якщо обіймають тебе із першої зустрічі і запрошують прийти ще – розумієш, що це щиро і їм насправді сподобалося. Часто зізнаються, що казки їх зацікавили, бо вони сучасні й відмінні від тих, які вони читали раніше. І звісно відразу зауважують те, що книга «Добрих маминих казок» містить не лише кольорові малюнки, а ще й понад 30 розмальовок. За що я дуже вдячна художниці Наталії Манько, яка працювала зі мною над цим проектом. Коли малюнки захоплюють дітей з перших сторінок – це вже половина успіху книги, бо діти спочатку все сприймають візуально, а лише після цього починають зачитуватися в сюжет. Дуже приємно читати у відгуках мережі Facebook, що в деяких школах вже проводять класні читання за казками з моєї книги, а старші братики і сестрички читають її вдома своїм молодшим.

— Чи маєте в планах новорічні та різдвяні читання?

— Обов’язково. Для мене Новий рік та різдвяна феєрія свят – це особлива пора, в якій трапляються найбільші дива. То як же без казок? Звісно будуть цікаві та нові формати читання. Будемо читати тематичні різдвяні оповідки, які розташовані на останніх сторінках «Добрих маминих казок». А поміж тим,– готую наступний проект із новими казками та пригодами. Дописую тексти, які вичікували свого часу, редагую образи, які жили зі мною в уяві останні кілька місяців.

Якщо перша книга «Добрих маминих казок» знайшла так багато вдячних маленьких читачів – то свято казкових читань обов’язково має тривати далі.

Спілкувався Олег ГАЛІВ, фото надані авторкою