Понад сорок іконописців з різних країн представили своє розуміння «Тіла Обожествленого» (фото)

У Національному музеї у Львові представили роботи учасників IX Міжнародного іконописного пленеру в Новиці.

Над темою «Тіла Обожествленого» роздумували понад сорок художників з України, Польщі, Білорусії та Румунії. Традиційно організаторами пленеру стало Товариство друзів Новиці, Кафедра сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв та Братство  греко-католицької молоді «Сарепта».

Сам пленер тривав близько двох тижнів, в селі Новиця (Польща) на Лемківщині, де народився Б.І.Антонич в осередку греко-католицької спільноти. Крім творчої роботи, митці мали можливість роздумувати та дискутувати про біблійні тексти та сюжети, брати участь у щоденній Літургії.

«Християнське мистецтво в центрі своїх зацікавлень ставить Втілення – переказ образу невидимого Бога не через реалістичне відображення реальності, а через пошук сенсів. Як достовірно представити Божу присутність за допомогою художніх "знарядь"? Чи кодифікована мова іконографічного переказу є надалі відповідною, тобто зрозумілою сучасникам? Чи є і де проходить межа пошуків іконописця для вислову Втілення?» - із анотації до виставки.

На відміну від попередніх тем, які піднімалися у рамках Іконописного пленеру в попередні роки, цьогоріч зосередилися на досить широкій, яка ставить багато питань, і лише шляхом пошуку відповідей на них, художники розкривали концепцію «Тіла Обожествленого»  та пропонували своє розуміння через ікону.

Роман Василик, співкуратор проекту, професор, зав. Кафедри Сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв

 - Розкажіть будь ласка про концепцію виставки? Що вкладено у поняття «Тіло Обожествлене»?

По суті, цю назву ми можемо звести до поняття «Преображення». Кожна людина створена Богом на подобу Божу, але після гріхопадіння ми відійшли від Нього, а  зараз намагаємося до святості якось наблизитися. Ми живемо у грішному середовищі і можемо, прийнявши Сповідь і Причастя, так як Господь «преобразився», так само кожен з нас з нас має право це зробити.

Навіть апостол Петро будучи найбільшим грішником, наблизився до Бога. Чи, до прикладу Марія, яка росла собі простою дівчинкою, але коли до неї прийшов Архангел-вона набула «божественної суті», «преобразилася». Концепція розроблялася  спільно з польською стороною, спочатку ми висували кілька варіантів, потім їх опрацьовували.

-        Згадувалося також, що пленер хотіли присвятити «Трьохсотліттю  коронування Ченстоховської Богородиці»…

Спочатку ми опрацьовували таку концепцію, але вона не пройшла, бо ми шукали  ширшу тематику, тому зійшлися на Преображенні.

-        Можливо ця тема відкинута через суперечності щодо цього Образу…

Ні. Ви знаєте, перед цим пленером мене просили провести майстер-клас в Ченстохові, в монастирі, де зберігається ця ікона. І, коли мене запросили на телебачення, то, власне я розказав історію цієї ікони, звернув увагу на її українське походження. Думаю, все було сприйняте позитивно.

Ольга Кравченко, учасниця пленеру

-        Як Ви для себе розкрили тематику «Тіла Обожествленого» у форматі цього пленеру?

-        Тема звучала польською мовою як «Przebóstwione cialo». Спочатку було важко знайти відповідний термін українською, і ми дуже довго дискутували. У нас є сформована група, яка постійно бере участь у цих пленерах, тому ми багато спілкувалися, проговорювали всі ці моменти. Обговорювали що ж це має бути, ми навіть сформували певний список тем, в результаті, кожен обрав щось близьке для себе. Насправді, важко було зрозуміти контекст, бо у нас такого терміну просто не існує. «Божественне тіло» – це може бути будь-хто із Святих, у таких роздумах ми дійшли до того, що це щось, що просто пов'язане із святістю, може бути навіть рослина та будь-що, що нас оточує.

-        Тобто, навіть саму концепцію Ви зуміли потрактувати кожен по-своєму.

Так, просто кожен обрав щось, що близьке до його власного розуміння тематики, але у контексті самого пленеру. Просто цього року, як ніколи, було дуже багато дискусій, перед тим як визначитися з вибором… Так, я намалювала «Богородицю з Дитям» - найважливіше «Божественне тіло» – це мати і дитина, таке переродження. Саме це сюжет, на мою думку, найбільше відповідає концепції пленеру.

-        Ваша ікона відрізняється від творів інших художників, так само як Ваш стиль впізнаваний ніжністю, особливим трактуванням сюжету, таким «замилуванням». Як формується ця Ваша творча манера, що Вас надихає?

Я просто тим живу, це все переходить через мене – це результат моїх відчуттів. Я захоплююся багато чим, мене надихають подорожі. Я для себе придумала особливу техніку малювання обличчя, виконую його золотими пігментами, у такий спосіб показую «божественне» та «душевне». Через золото ота свята сутність передається найкраще.

Кость Маркович, приват-доцент кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв

-        Як Ви втілювали тематику пленеру, присвячену «Обожествленому тілу», як це виявилося у Вашій роботі?

Моя робота називається «Христос благословляє дітей» або «Христос і діти». Але якщо бути дуже вимогливим, то вона не дуже відповідає темі пленеру. «Тіло Обожествлене» можна сприймати як дуже узагальнююче поняття, тобто, просто з'явлення Христа людям – у цьому контексті будь-яке зображення Христа можна вважати «обожествленим», і воно буде відповідати концепції. Проте, мабуть організатори виставки мали на увазі більше релігійний, євхаристійний сенс, тому моя робота швидше вписується в те перше коло. Я навмисно обрав собі тут тему як данину Блаженішому Любомиру Гузару. Я цього не застав, але мені розповідали, що колись Він приходив на нашу кафедру, і казав що потрібно піднімати такі нові теми в іконографії, наприклад, як: «Христос і діти», також потрібно малювати ікону, яка б допомагала позбутися залежності від пиятики, і т.п…Я собі це нагадав і подумав що концепція є такою вільною тому, намалював саме так як данину пам'яті Блаженішого у рік його відходу.

-        Ваші колеги  казали, що були певні дискусії стосовно того, що вкладено  у суть концепції пленеру. Чи є якісь суттєві відмінності у традиціях, адже пленер і міжнародний, учасники з Румунії, Польщі, Литви та України? Як оця різновидність чи навпаки суголосність виявлялася на самому пленері? На скільки традиції різні і чи суть одна?

Була така «полігамія», і, мабуть, суть пошуків самого іконописання – одна. У багатьох питаннях ми приходили до консенсусу. Не можемо сказати, що всі такі однодумці, але ми творимо таку спільноту, навіть родину, бо кожного року туди приїжджаємо на різні терміни – хтось на весь пленер, а хтось на короткий час. Наприклад, цього року я  прибув під завершення пленеру, але постановив, що закінчу за два дні роботу. Ми вже сформували певну общину, і тут є певні течії, певні контрдумки  звичайно, але саме спілкування між різними традиційними моделями – це дуже цінний досвід. Цікавими були роботи учасника з Румунії Міхая Комана, на попередніх пленерах – учасника з Грузії. Вони представляють ті країни, де сильні іконописні традиції. Добре було б побачити на пленері болгар та сербів, бо у них жива традиція і там вникають у суть понять, було б цікаво з ними поспілкуватися. Самі поляки дуже різні: одні акцептують східну традицію, а інші, навпаки їй протистоять, вони так ніби діляться у своїх смаках.

Підкреслимо, що цього року участь у IX Міжнародному іконописному пленері в Новиці взяла найбільша кількість учасників, всього 47.

Підготувала Мар’яна МАКСИМІВ

Фото: Микита ПЕЧЕНИК