Мені цікаво бути різною і на сцені у мене є шанс це зробити, - Тамара Ґорґішелі

Як у театрі, так і в житті Тамара Ґорґішелі керується інтуїцією, а рішення приймає по відчуттю. За словами акторки, робота в театрі дала її можливість бачити людей.

У інтерв'ю ІА Дивись.info акторка львівського театру імені Леся Курбаса розповіла, як не згоріти на сцені, про цінності курбасівців та про те, як почувається в образі сильної жінки.

- Якщо уявити, що ти не стала акторкою…

Можна сказати, що я потрапила у театр випадково.. Якби не акторство, то я певно була б медиком. Мені це подобається.

- Розкажи, як ти прийшла до акторства?

Від природи було дано музичний хист. Про варіант поступлення в університет на акторське відділення я дізналася від свого колеги за досить короткий час до першого вступного екзамену. На той час я пробувала вступати в консерваторію на вокальний факультет, утім, не пройшла, бо не підходила по віку. Я вирішила пожартувати. Підготувалася до першого туру, де треба було прочитати вірш, байку, монолог. Зізнаюся, що до цього часу на виставах у театрі Курбаса не була і театром не цікавилася.

Для мене насправді було дивиною, коли я пройшла всі тури, бо не вірила, що можна от так «пожартувавши» поступити.

- Ти колись шкодувала про своє рішення?

Ні. У мене взагалі немає звички шкодувати за чимось, адже намагаюся все сприймати як певні уроки. Якщо мені щось не подобається, я задаю собі запитання: чого це мене має навчити. Я заспокоююся і  усвідомлюю, що є щось, що я маю зрозуміти. У театрі Курбаса я 18 років. З другого курсу мене та Миколу Березу взяли в акторську трупу.

Ми навчалися і паралельно працювали. Звісно, як і у всіх акторів, були моменти, що закрадалися думки йти з театру та починати щось нове… Це психологічно важка робота. Адже ти працюєш не просто із текстом. Це робота з емоціями, психофізикою, з тілом, глядачем. Деколи буває складно, адже навалюється багато роботи. Виникає бажання щось змінити.

- Театр затягує?

Я люблю свою роботу. Це як якогось роду наркотик. Ти звикаєш до цього і робиш все для того, аби робити свою справу краще.

- Приймаючи рішення у житті, ти більше керуєшся серцем, чи розумом?

Більше керуюся інтуїцією, приймаю рішення по відчуттю. Робота в театрі дала можливість бачити людей, ти можеш уявити ту чи іншу ситуацію, або ж поставити себе на місце іншого.

Звісно, що не завжди це виходить, адже кожен дивиться через свою призму. Але я вірю в те, що все, що стається, добре, чи погано, має своє значення. Не все так однозначно.

- Чи існує ризик втратити межу між грою та реальністю?

Іншими словами, ти у житті граєш? В житті я граю хіба що на інструментах- фортепіано, гітара, дримба, перкусія. Ризик завжди є, це залежить від того, наскільки актор свідомий на сцені.

- А як не згоріти на сцені?

Цього можна навчитися. Для цього існують певні акторські практики.

- Ти відносиш себе до акторів, які мають великий хист від природи, чи тих, хто себе сам зробив?

Мені подобається моя робота і на сцені я себе почуваю комфортно. Якщо брати акторські ази, вони мені даються. А щодо того, чи має актор зерно, талант, треба говорити глядачеві...

- Для актора важливо бути сильною особистістю?

Звичайно. Має бути стержень. І не лише на сцені. Має бути життєва позиція. Але так, як і все бувають різні ситуації.

- Яка твоя улюблена роль?

Кожна роль мені подобається по-своєму. Наприклад, якщо брати «Благодарний Еродія», то там одне, а «Амнезія» по Шміту – це інше.

- Як відбувається процес входження в роль, були випадки, що ролі не вдавалися?

Якщо би не вдавалися, то прем'єри би не відбувалися. Можна звісно згадати Шекспіра на першому курсі, якого ми робили. Це були лише початки.

- Хто для тебе був вчителем?

Вчителем звісно ж для мене є Володимир Кучинський.

- Якими є ключові цінності театру Курбаса?

Кожен театр має свою правду і вважає себе достойним. І це є правда. Ми починаємо роботу над матеріалом з тренінгів, робота з тілом, звуком, голосом.

В нас ніколи не було такого, що взяли текст, вивчили, вийшли і розповіли.

- Ти комфортно почуваєш себе в образі сильної жінки?

Я можу зіграти сильну жінку. Я можу зіграти не сильну жінку. Мені цікаво бути різною і сцена – це те, місце, де у мене є шанс це зробити..

- Наскільки важливо акторові мати громадянську позицію?

Я думаю, що це стосується кожної людини. Є митці, які говорять, що вони поза тим, але я вважаю, що ти не можеш бути осторонь. Вважаю, що твоя громадянська позиція дуже важливо для тих людей, які приходять до тебе на вистави.

- Яке місце сьогодні в твоєму житті займає музика?

Музика і театр для мене ідуть поруч. Я відкрита до експериментів, мені цікаві різні проекти, але за умови, що вони якісні - Що б ти хотіла сказати нашим читачам?

Я б хотіла нагадати, як важливо насолоджуватися кожною хвилиною нашого життя. Важливо цінувати і бути вдячним за те, що в тебе є. У наш час є багато негативних емоцій у зв’язку із ситуацією у країні, у зв’язку із загальною депресією.

Дуже важливо не сварити себе за такі моменти. Важливо не бути в конфлікті із самим собою,прийняти себе таким як ти є,а театр цьому може посприяти.

Розмовляла Олександра БАГАЧ