Невдалий арешт Саакашвілі: хто від цього виграє і що далі

Нинішнє протистояння між владою і Міхеїлом Саакашвілі є швидше димовою завісою для серйозних економічних розборок. А серед тих, хто робить яскраві заяви, нема людей здатних очолити революцію, а не говорити про неї. Так вважає політолог Олексій Полтораков.

– Які політичні наслідки можуть настати внаслідок нинішнього протистояння між Саакашвілі та Порошенком?

– Я, напевно, розпочав би зі слів Наполеона, що не варто пояснювати хитрістю те, що достатньо просто і чітко пояснюється дурістю. По-моєму, у даному випадку це можна застосувати і до ситуації навколо Саакашвілі, і до протилежної сторони. Влада скотилися до якихось таких достатньо дивних, погано аргументованих звинувачень, які погано сприймаються, у класичних термінах – зрада тощо. Відповідно і Саакашвілі поступово скочується у відвертий популізм, гру на публіку, замість серйозної багатоходової політичної гри. Відтак українські правоохоронні структури, починаючи з СБУ і закінчуючи поліцією, не кажучи вже про ГПУ, НАБУ тощо, дедалі більше скочуються від професійної роботи у боротьбі з корупцією, у протидії російській агресії до банальних дрібних політичних тактичних розборок і виконання політичних, а не державних замовлень. Вони задіяні у політичній тактичній грі конкретного замовника, а не стоять на сторожі національних інтересів. Тут можна навіть винести за дужки зв’язки Саакашвілі з одіозними українськими чи російськими олігархами. Тим більше, що всі знають, наскільки заплутаний клубок української політики, коли кожен український олігарх однією рукою фінансово допомагає владі, а другою  тут же одночасно фінансує антивладні опозиційні сили і не бачить у цьому протиріч. Парадокс у тому, що і влада не бачить у цьому протиріч. В результаті, замість руху у бік якоїсь стратегічної цілі, вся тактична українська політика у термінах декількох років скочується у постійні «міжсобойчики». Зараз топ-новина, що Порошенко воює, умовно кажучи, з Саакашвілі, завтра цю новину замінить, що Порошенко воює з кимсь іншим, післязавтра буде з кимось воювати Тимошенко. На фоні цього розігрується тема нібито дочасних парламентських і президентських виборів. Вкидаються досить дивні кандидати на кшталт Вакарчука, Зеленського тощо. А це відволікає від насправді насущних проблем, як наприклад, питання бюджету. Ось зараз точиться серйозна експертна дискусія, якій не дають розвиватися, щодо законопроекту, який дозволить пролобіювати серйозні макроекономічні інтереси олігархів. А ось такі події, як Саакашвілі є зручною димовою завісою для серйозних питань таких як теми розпилу бюджету, особливо напередодні нового року.

– Тобто на цьому фоні від подій навколо Саакашвілі виграють олігархи?

– У принципі так. Грубо кажучи, дії Сакашвілі і дії влади проти Саакашвілі невигідні жодній зі сторін, яка відкрито у них бере участь. Ні самому Саакашвілі, який конвертує і трансформує свій рейтинг потенційної серйозної політичної сили у якогось популіста, ледь не коміка на кшталт Карлсона, який живе на даху. Тобто ставлення до нього як до серйозного політика дещо міняється у гірший бік. Точно так само і президент, втягуючись у такі протистояння з таким наразі ще маргінальним політиком Саакашвілі, замість того, щоб стояти над сутичкою, втрачає свій рейтинг. А це насамперед служить димовою завісою для серйозних економічних розборок, до яких у медіа, які поглинуті темою блокуванням Міхо, не доходять руки чи то доходити не хочуть.

– Чи може нинішнє протистояння перейти у нову фазу, більш серйозну?

– Наразі тенденція, що все це зависне у такому режимі певної невизначеності і в кращому випадку протягнеться до чергових виборів. А реального запиту у суспільстві на дострокові парламентські і тим паче президентські нема. Ні соціологія про це не свідчить, ні наявність серйозних, а не проплачених мобілізованих соціально-політичних процесів, ні початок політичної масштабної кампанії серйозних партій, а не таких партій-одноденок, які живуть від виборів до виборів. Наразі розклади такі. Більше того, наприклад, підвищенням прожиткового мінімуму і мінімальних зарплат, пенсій влада фактично знімає певний рівень соціально-економічної напруги – випускає пару і знімає напругу. Це виступає таким собі запобіжником щодо радикальних сценаріїв. За великими рахунком, я не думаю, що той же Саакашвілі чи хтось із його оточення реально готові до того, щоби йти до кінця і очолити реально жорсткі сценарії, на кшталт Майдану, стати лідером протестних виступів і настроїв, як це було під час тієї ж Революції Гідності. Адже навіть тоді нинішні політики, які зараз на гребені, прилаштувалися до громадських протестів. Серед нинішнього українського політикуму дуже складно назвати реальну політичну фігуру, яка готова йти до кінця – робити революцію, а не грати в неї, незважаючи на бурхливі яскраві соковиті заяви, які робляться на цю тему…

Політичний оглядач Дивись.info Дмитро Посипанко, який ще з самого прориву Саакашвілі через кордон зауважував, що екс-президент Грузії та чинний Президент України знаходяться по один бік політичних барикад, розповів, що після сьогоднішніх подій лише утвердився у цій думці.

«Так виглядає, що це все-таки сплановано, – говорить Дмитро Посипанко. – Це період керованої дестабілізації, який має кардинально поділити суспільство на тих, хто «за», і тих, хто «проти». Це гра на межі фолу, але вона має забезпечити стабільне електоральне ядро Порошенкові і остаточно придушити некерований протестний рух, який могла б очолити Юлія Тимошенко. Якщо Порошенко виграє цю гру, то стане знову президентом, якщо ні, то йому доведеться ще сильно повпрівати, аби переобратися».

Щодо того, чому в такому випадку Юлія Тимошенко не реагує на сьогоднішні події, Дмитро Посипанко відповів: «Вона не знає, що робити, власне, ніхто не знає. І Садовий не знає, тому і перебазувався у Львів. Ще коли відбувався прорив кордону, Саакашвілі використав Садового. Він всіх використав. Разом з Порошенком зробивши всіх опозиціонерів маленькими хлопчиками і дівчатками, які лише можуть бути на другорядних ролях. І вони не достойні балотуватися на пост президента України. Наголошую, це дуже тонка гра, яка може мати дуже плачевний результат. Сподіваюсь, що Порошенко у цьому випадку повністю контролює ситуацію. Справа у тому, що президент дуже любить такі ігри, до речі, на міжнародній арені він так само у них грає. А ця акція з Саакашвілі від самого початку виглядала зрежисованою та награною. Цей хаос зараз вигідний саме владі, адже можна багато чого зробити непомітно для ЗМІ і населення. Коли наблизяться вибори, я думаю, що Міхеїл не буде агітувати за якогось конкретного кандидата. Він буде агітувати або проти Порошенка (хоча президент не дуже через це втратить), або проти всіх. Відповідно, він розпорошуватиме опозиційно налаштований електорат, який міг би зіграти на користь Тимошенко, Садового чи когось ще».

Оксана ДУДАР, Валерія ПЕЧЕНИК