дивись.info

«Ой, хто, хто, Миколая любить», – свято, що пахне мандаринами

«Ой, хто, хто, Миколая любить», – свято, що пахне мандаринами

Сьогодні, 19 грудня – день найулюбленішого святого всіх діток Миколая. Втім, він не тільки асоціюється з подарунками для малечі, а й є покровителем воїнів, водіїв, подорожніх, студентів, моряків, торговців та лучників, допомагає бідним у скруті.

У різних країнах світу Миколая називають по-різному – Ніколас, Ніклас, Клаус, Мікулаш, Міклос, Ніхол тощо. Відомо, що він народився в місті Патара в Лікії, південно-західній області Малої Азії. На той час це був елліністичний регіон. Щоправда, точна дата народження святого Миколая невідома. Вважається, що він народився десь у період між 270 та 286 роком, умовна дата – 275 рік.

Батьками Миколая були Феофан та Нонна – глибоко віруючі християни, які охрестила сина одразу після народження, що було рідкістю на той час, оскільки на теренах Римської імперії тоді жорстоко переслідували і страчували християн.

Дядько Миколая був єпископом Патарським, саме він і дбав про освіту племінника, який згодом теж обрав духовний сан. Його батьки були вельми заможними людьми, тож по їхній смерті (300 року) Миколай отримав чималий спадок. Він вирішив роздарувати майно нужденним і здійснював цей задум протягом тривалого часу.

Роки ранньої душпастирської діяльності Миколи припадають на час сумісного правління двох римських імператорів Діоклетіана (правління 284-305) та Максиміана (правління 286-305). У 303 р. Діоклетіан виголосив право на переслідування християн.  Однак з приходом до влади Ліцинія, який був більш терпимим до християн, їхня кількість почала швидко зростати.

Згідно з легендою, після смерті єпископа міста Міри, довколишні єпископи та народ радилися про те, кого обрати новим владикою. За розповідями, архієпископ мав видіння, щоб на владику треба вибрати і висвятити чоловіка, який перший прийде вранці до церкви на молитву. І першим був Миколай.

Він відзначався добротою, щедрістю та справедливістю. Є ще одна легенда про святого Миколая, яка має дві версії: імператор Костянтин І Великий несправедливо засудив на смерть трьох юнаків, тоді єпископ Міри відправився до Константинополя і врятував хлопців від смерті. Згідно з іншою версією, мер міста Міри взяв хабар і засудив на смерть трьох невинних людей. У той час, коли кат хотів їх стратити, з’явився святий Миколай і затримав виконання вироку. Потім так переконливо розмовляв з мером, що той не тільки зізнався в нечесності, але й попросив вибачення.

Ілля Рєпін. Святий Миколай, єпископ Мір Лікійських, рятує від смерті трьох невинно засуджених.

За свідченнями св. Андрія Критійського та монаха Івана зі Студійського монастиря у Константинополі, єпископ Миколай брав участь у Першому Вселенському Соборі 325 року у Нікеї, під час якого вдарив по щоці свого опонента Арія. Через це був заарештований, але до закінчення собору звільнений та виправданий. Проте серед підписів «символу віри» його ім’я не значиться.

Традиція дарувати вночі подарунки ведеться від легенди про трьох сестер. Один бідний чоловік мав трьох доньок, яких не міг їх забезпечити приданим. А оскільки вони не могли, згідно з тамтешніми звичаями, вийти заміж, то батько збирався їх відправити займатися проституцією.

Коли єпископ Міри дізнався про це, то вирішив допомогти бідолашним дівчатам. Є дві версії щодо ночей, коли Микола закидав золото. За однією — це відбувалося три ночі поспіль, за іншою — оскільки доньки були на рік молодша одна одної, то Микола щороку, у ніч напередодні повноліття кожної дівчини, приходив до хатини і залишав свій подарунок.

Миколай вкидає золото в кімнату трьох бідних дів. Картина Джентіле да Фабріано

Є чимало легенд про святого Миколая. Наприклад, як він своєю молитвою врятував рибалок під часу бурі. Іншим разом святий Миколай воскресив трьох дітей, яких убили і законсервували у діжці. Тому часто святий Миколай зображений на іконах із дітьми в кошику.

Святий Миколай помер 6 грудня близько 345-352 рр. у місті Міра. Тіло його було покладене з великою пошаною в церкві, де спочивало до 1087 року. Та в XI столітті грецька імперія переживала турецьку навалу. В Малій Азії розоряли міста і села, вбивали жителів, оскверняли храми, мощі, ікони та книги. Мусульмани намагалися знищити мощі святителя Миколая.

Саркофаг святого Миколая у Мірі.

Відтак жителі італійського міста Барі, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі святителя Миколая і вирядили корабель.

Церква, де зберігалися мощі св. Миколая, чудом уціліла під час розгрому; при ній мешкало декілька монахів. Мощі святого знаходились під підлогою церкви, поширюючи надзвичайний аромат. Загорнувши останки у покривало, їх перенесли на корабель, який щасливо повернувся до міста Барі після 20-денної подорожі.

8 травня 1086 року кораблі повернулися до Барі. Наступного дня, 9 травня, мощі святителя Миколая урочисто перенесли до церкви святого Стефана, що знаходилася недалеко від моря. Через рік була побудована церква на честь святителя Миколая і освячена папою Урбаном II.

Ікона з Базиліки св. Миколая в м. Барі (Італія), яка, як вважається, була написана на основі прижиттєвого зображення святого.

Незабаром після побудови церква стала місцем великих історичних подій: 1095 року тут пролунав заклик до Першого Хрестового походу, а 1098 в базиліці пройшов церковний собор під головуванням папи Урбана II щодо питання об’єднання Західної та Східної церков, який, на жаль, не увінчався успіхом.

Базиліка святого Миколая у Барі.

До речі, крипта, де розміщені мощі святого Миколая, була споруджена раніше за головний храм. З давніх часів паломники з різних країн Європи прагнули побувати в Барі, помолитися біля мощей чудотворця, прикластися до раки і отримати чудодійне миро. Мироточення мощей триває дотепер. Миро збирається священиками раз на рік – у свято перенесення мощей 9 травня (22 травня за старим стилем). Миро, яке просочується з мощей (італійці називають його манною), збирається з гробниці в посудину і розбавляється святою водою. Це миро розноситься паломниками з різних куточків світу, приносячи людям розраду і зцілення.

Крипта святого Миколая.

Культ святого Миколи почав рости від того часу, коли цісар Юстиніан І (527–565) збудував на його честь церкву у Царгороді. Візантійський імператор Мануїл Комнін (1143–1181) державним законом приписав святкувати день святого Миколая 6 грудня. З Візантії його культ поширюється по цілому світі. Найстаріший життєпис святого Миколи походить з 9-го століття.

У 2009 групою з Манчестерського університету було реконструйовано обличчя святого за його черепом. А це завдяки проведеному в 1953 відкриттю гробу з мощами святого. Відкриття гробу провів Луїджі Мартіно.

В Україні День святого Миколая – улюблене свято дітвори, коли малеча вранці під подушечками знаходить подарунки, принесені святим. І практично обов’язково дітки у пакуночках знаходять пахучі мандаринки…

 

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама