Росія – агресор, а Донбас – окупований. Що думають експерти про новий закон

Як йдеться у даному законі, Росія визнається державою-агресором, та несе відповідальність за окупацію українських територій. «Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації», - йдеться у преамбулі.

Закон говорить, що Президент України за поданням Міноборони визначає межі окупованих територій, а наша влада визнаватиме лише два документи, які видаються на окупованій території: свідоцтва про народження і смерть. Закон визначає, що за громадянами України зберігається право власності на окупованих територіях. Крім того закон визначає порядок переміщення людей і товарів до тимчасово окупованих територій. У тексті також зазначається, що відповідальність за моральну та матеріальну шкоду, завдану Україні та її громадянам покладається на Російську Федерацію. Особи, що брали участь у збройній агресії чи окупаційній адміністрації  РФ, несуть кримінальну відповідальність.

Що думають про цей закон експерти, читайте далі.

База для юридичного оформлення фактів агресії

Станіслав Федорчук, політолог, керівник ГО «Українська народна рада Донеччини та Луганщини» розповів, що низка громадських організацій Донбасу, зокрема й створені переселенцями, підтримали даний закон. «Я би хотів почати з того, що дуже довго суспільство вводили в оману самою неформальною назвою закону. У медіа та серед політиків замість назви «Про відновлення суверенітету» чомусь, я не знаю з якою метою, просувалася альтернативна назва, мовляв «про реінтеграцію Донбасу», - коментує Станіслав Федорчук. - Скажу відверто – це не є закон про реінтеграцію, адже самій реінтеграції там присвячено дуже мало місця. Однак, сам по собі цей закон був важливий для нас, як для ГО, які виступили на його підтримку, тим, що він називав російську агресію агресією, визначав країну-агресора і визнавав те, що території є окупованими.

Для нас як для правозахисників, громадських активістів, волонтерів ЗСУ було вкрай важливо, щоб повноваження ЗСУ нарешті відповідали тим задачам, які вони вже реалізовують протягом чотирьох років на території бойових дій. Об’єктивно, ми були свідками не одного судового процесу над військовими, які виконували накази, робили те, що мають робити, однак через відсутність нормативної законодавчої бази їх можна було судити й переслідувати. Для нас було важливо, аби як мінімум ці три пункти у законі були враховані».

Дитина компромісів

У той же час політолог наголошує, що критикувати закон є за що, адже він містить чимало компромісів. «Поза сумнівом, закон не є ідеальним, у ньому є чимало слабких місць, однак, у тому вигляді, в якому він прийшов до другого читання, це була дитина компромісів, - зауважує Станіслав Федорчук. - Як на мене, в цього закону була можливість стати достатньо об’єднуючим для українського суспільства. Однак ми побачили, що проти цього закону виступили представники «Опозиційного блоку», «Самопомочі» (що було абсолютно незрозумілим, оскільки їхні поправки увійшли у другу редакцію)».

[dyvys_blockqoute text="Це не є закон про реінтеграцію, адже самій реінтеграції там присвячено дуже мало місця. Однак, сам по собі цей закон був важливий тим, що він називав російську агресію агресією, визначав країну-агресора і визнавав те, що території є окупованими" author="Станіслав Федорчук"]

Щодо компромісності із ним погоджується також політолог Андрій Ткачук. Він вважає, що даний закон має декларативний характер і виписаний досить обережно. «На мою думку він носить декларативний характер. Чому? Тому що це визнання Росії агресором прописано досить обережно, щоб не дай бог десь не перегнути, не зробити зайвий крок щодо Росії саме в рамках міжнародних відносин, - вважає Андрій Ткачук. – Тобто, немає жодної прямої статті, де пояснювалося би, чому Росію визнають агресором. Але це ліпше, ніж нічого, на четвертому році війни. Проте, аналізуючи законопроект, я побачив одну річ, яка мене обурює – це уникання теми Криму. Таке враження, що це відображення так званих мінських, нормандських угод, які ведуться контактною групою щодо України та Росії. Таке враження, що наша влада оминає це питання, аби не провокувати Росію, мовляв «добре, про Крим ми тут забудемо, але про Донбас поговоримо». Таке враження, що «злили» й забули про Крим заради того, щоб хоча би врятувати Донбас. Насправді, це є неприпустимо, зважаючи на українські національні інтереси».

Чи забули про Крим?

Водночас, активісти наполягають, що відсутність у цьому законі Криму – це не трагедія, адже законодавчо історії з Кримом і Донбасом варто розмежувати, бо вони дещо різняться. На цьому у коментарі журналістам Дивись.info акцентує увагу Алім Алієв, громадський активіст, співзасновник ініціативи «Крим SOS».

«Якщо говорити про нашу позицію, то дуже важливо, аби на законодавчому рівні кримські питання були підняті й були прийняті, - розповів Алім Алієв. – А в тому, що зараз у законі про реінтеграцію Донбасу немає Криму, я не бачу нічого смертельного, бо це насправді дві різні історії, але одного ланцюга. Натомість, для нас зараз є важливим інший законопроект, це законопроект «Про статус кримськотатарського народу», де йдеться про «національно-територіальною автономією кримськотатарського народу». Це той законопроект, який найбільше чекають у Криму. Ми проводили дослідження у 2017 році серед кримських татар безпосередньо у Криму. І на питання, чого найбільше чекають від законотворців, то це на прийняття цього законопроекту.

[dyvys_blockqoute text="На мою думку закон носить декларативний характер.Тому що це визнання Росії агресором прописано досить обережно, щоб не перегнути, не зробити зайвий крок щодо Росії саме в рамках міжнародних відносин" author="Андрій Ткачук"]

Я би зараз не говорив про те, що Крим віддають на відкуп, бо ми працюємо багато із нардепами і дипломатами й бачимо, що на дипломатичному рівні дуже багато робиться по Криму, тому у світі про це не забувають. Я би говорив тут про розмежування цих двох історій, але хочу підкреслити, що ці історії різні, але одної ланки. І на розгляд та прийняття законопроектів по Криму я сподіваюся вже у першій половині цього року. Маємо працювати і з нардепами та українським суспільством, пояснюючи, що це за закон. Адже це не є якась привілея чи пільга для кримських татар, це скорше є питання відповідальності кримських татар за свою Батьківщину».

Електоральні бонуси

Андрій Ткачук додає, що новий закон регулюватиме товарообіг із тимчасово окупованими територіями, тож так звана блокада відкочується назад. «У законі прописаний порядок переміщення товарів, по суті – торгівлі. Ми пам’ятаємо події більше як піврічної давності щодо блокування торгівлі з окупантами. Тепер це узаконено і контроль покладається на Кабінет міністрів, - говорить Андрій Ткачук. – Я згадую літо, коли як президент,  так і всі спікери коаліції говорили, що цей законопроект є надзвичайно важливим і треба прийняти його вже, проте, півроку він не виставлявся на голосування. Таке враження, що коаліція не могла поділити, хто має контролювати переміщення товарів. Тобто це момент лобіювання інтересів та поділ нової схеми».

[dyvys_blockqoute text="Ми бачимо, як два дні деякі партії, зокрема «Самопоміч» та «Батьківщина» повністю розносять законопроект, що він є негативним. І в результаті ці політичні сили таки підтримують законопроект. Чому? Тому що це момент електоральний" author="Андрій Ткачук"]

Як зауважує політолог, кілька партій пішли на компроміс, аби здобути електоральні бали після голосування за вказаний закон. «Ми бачимо, як два дні деякі партії, зокрема «Самопоміч» та «Батьківщина» повністю розносять законопроект, що він є негативним. Хоча правки вони вносили, більшість із них не підтримували, - нагадує Ткачук. – і в результаті ми бачимо, що ці політичні сили таки підтримують законопроект. Чому? Тому що це момент електоральний і те, наскільки вони виглядатимуть негативно з медійної сторони, якби вони не проголосували за визнання Росії агресором. Не могли собі такого дозволити ці партії, тому що це вдарило би по них електорально. І тому зараз вони в очах виборців виглядають доволі незрозуміло, тому зараз ми будемо бачити кампанію цих партій, коли вони будуть виправдовуватись і далі критикувати законопроект».

Що далі?

«Думаю, що зараз депутати будуть вносити ряд нових законодавчих ініціатив щодо доповнення цього закону, будуть про Крим говорити обов’язково окремими законопроектами, будуть про торгівлю говорити, будуть вносити, до речі, і дати окупації, території і все інше, - вважає Андрій Ткачук. - Далі будуть створюватися усі бюрократичні структури, які визначені цим законом, відповідно створиться єдиний штаб, єдина цивільна адміністрація, тобто буде реорганізація того, що вже є. Коли почне діяти закон? У ньому чітко прописано, що має зробити українська влада, щоби відновити контроль за територією але це буде лише тоді, коли територія буде звільнена від окупантів, саме тому я говорю про декларативний характер. Депутати коаліції говорять, що тепер Росію покарають у міжнародному суді, але мені здається, що це буде так само, як Стокгольмський арбітраж. Всі будуть казати «ми праві», тому в результаті нічого не зміниться».

Натомість, Станіслав Федорчук вивлювлює сподівання, що уже незабаром депутати візьмуться за розгляд законопроекту про колабораціонізм та створять дієві санкційні списки російських компаній в Україні: «Для нас важливо, що черговий законодавчий акт, який стосується російської агресії, прийнято і ми сподіваємося, що слідом за цим законом буде прийнятий закон про боротьбу із колабораціонізмом, який ми розробляли громадським та експертним середовищем, - розповідає Станіслав Федорчук. - Дуже сподіваємося, що будуть прийняті закони про обмеження російського бізнесу в Україні, йдеться насамперед про великі державні компанії «Роснефть» і «Росатом». Дуже сподіваємося, що буде створено справжній санкційний список щодо російських підприємств, які досі діють на території України і, звичайно, санкційний список щодо тих українських підприємств, які досі діють на території Криму.

[dyvys_blockqoute text="Для нас важливо, що черговий законодавчий акт, який стосується російської агресії, прийнято і ми сподіваємося, що слідом за цим законом буде прийнятий закон про боротьбу із колабораціонізмом, який ми розробляли громадським та експертним середовищем" author="Станіслав Федорчук"]

Тобто, ми розглядаємо прийняття цього закону виключно у контексті початку законодавчого оформлення нашої спільної боротьби проти російського імперіалізму. Я можу тільки вітати те, що закон прийнятий. Зрозуміло, що критикувати його варто і слід, однак, треба пам’ятати, що політика (і українська зокрема), на жаль, це простір  обмежених можливостей. Зрозуміло, що для нас було би важливо прийняття рішення про надзвичайну ситуацію на території Донецької і Луганської областей, але ми бачимо, що в українського уряду, ВР, президента є серйозні перестороги щодо визнання воєнного стану навіть на території двох областей з точки зору якихось зовнішніх чинників. Тому ми сподіваємося, що ця робота буде продовжуватися».

Він розповів, що наступним логічним кроком було би прийняття законопроекту про боротьбу із колабораціонізмом, адже місцеві, які взяли участь у роботі окупаційних органів влади чи військових формуваннях навіть попри імовірну амністію будуть відповідати за свій вибір. «Наш законопроект уже поданий до секретаріату ВР, вже є зареєстрованим і ми сподіваємося, що на цьому пленарному тижні буде зрозуміло, коли цей законопроект буде поставлено на голосування, - додає Станіслав Федорчук. - На нашу думку, якщо визнали, що є агресор, а не невідомі «зелені чоловічки» та псевдоадміністрації, то ті місцеві люди, що беруть участь у збройних формуваннях, створених РФ, які є частиною окупаційних адміністрацій на Донбасі, ці люди мусять бути врешті-решт обмежені у політичних правах. Вони мають розуміти, що навіть у разі, якщо настане амністія для тих, хто не чинив особливо важких злочинів чи військових злочинів й не чинив криміналу, вони все одно не зможуть інтегруватися у місцеву владу після звільнення, не зможуть інтегруватися у жодні безпекові та оборонні структури, не зможуть мати доступу до державної таємниці та легального володіння вогнепальною зброєю.

На нашу думку, хоча би ці пункти є цілком реальними й демократичними. Вони є зрозумілими для мешканців прифронтових територій, бо коли ми піднімали це питання саме там на круглих столах, ми розуміли, що на цю ідею є не просто запит, є чітке розуміння, що ці заходи дадуть відчуття  безпеки і захищеності багатьом людям. Тому що не можна поставити в одні умови тих, хто залишився вірним Україні, тих, хто пішов воювати за Україну, тих, хто просто вирішив не платити податки в окупаційній адміністрації і жодним чином із нею не взаємодіяти, і тих, хто вирішив стати до лав колабораційної адміністрації чи колабораційних військових з’єднань».

Валерія Печеник