Львівянка у Нігерії: перше знайомство з океаном (фото)

Цим постом я буду нагло напрошуватися на заздрість. Поки там у вас у Львові сніжок і холодрига, я буду розказувати вам про пляж, океан і гарячий пісочок в Нігерії, якими ми насолоджуємося вже останні декілька місяців.

Насправді просто хочу поділитися своїми враженнями від океану, адже саме тут я його побачила вперше. А ще кажу чоловіку, що заміж я за нього вийшла якраз тільки тому, щоб на океан мене звозив 😉

В своїй уяві ту зустріч я малювала так, що я вся така каруня в новому червоному купальнику зайду посеред хвиль Атлантичного океану і буду плавати там цілісінький день, і ніхто мене звідти не витягне.

Ото приїхали ми туди вперше на один з приватних пляжів. До слова, в Лагосі всі пляжі приватні і всюди треба платити за вхід, хоч і не завжди зрозуміло, за що. Звичайних безкоштовних не буває.

Так от, приїхали і я вся така... і купальника навіть не одягнула. Океан, як виявилося, то тобі не хухри-мухри, то серйозне діло. Тут хвилі не те, що тобі на Чорному морі. Ці хвилі можуть збити з ніг, навіть, якщо ти зайшов в воду трохи вище щиколоток. Тут певно добре займатися серфінгом. Кажуть, що є місця, але я ще туди не дісталась.

А ще причиною того, що я не йшла в воду стало, на жаль, сміття. Аж боляче було дивитися на ті поліетиленові пакети і пляшки в воді та на пляжі. Океан дуже засмічений. Тут народ не кремпується кидати туди сміття і його всюди просто купи. Наприклад, одного разу мені мову відняло, коли я побачила як одна мамаша, яку я вважала досить адекватною, без тіні сумніву викинула використаний дитячий підгузок у воду. Народ після себе залишає пакети з відпочинку, а ті, кому ми платимо за вхід, не особливо це все прибирають. І далі ті пакети хвилі забирають в океан і воно все там плаває. Просто боляче.

Някої живності там я не бачила, типу медуз чи дельфінів. Але зустрічали крабиків. Вони дуже смішні, коли пробують втікати від тебе бочком-бочком.

На щастя, є чистіші пляжі. Наприклад, на один приватний пляж ми пливли човнами бо він знаходиться на острові подалі від материка. То там чисто, порівняно. І взагалі, там рай на землі – пальмочки, чистенький пісочок, бунгала. Дуже гарно – як на картинках, які використовують, як заставку на робочий стіл..

 

Або є ще такий Oniru beach. Це навіть не океан, а штучно створена затока. Так як там видобувають пісок, то виробництво утворило таку собі дамбу і на пляжі невеличкі хвилі і не так багато сміття заносить. Підходить для відпочинку з дитиною і порівняно не дуже далеко від нас.

Ну і звичайно пляж не пляж без торговців. Тут ніхто, звичайно, не кричить «пахлава мєдовая», але бізнес тут віртуозний. Обовязково на кожному пляжі є кінь для фоток (біднятка тут худющі і нещасні), торгаші носять сигарети, цукерки, прикраси, якісь дешеві сувеніри, куплені на ринку. Є варіант бізнесу, коли до вас без запрошення підходить бард з гітарою, щось там співає і чекає, щоб ви заплатили. Або вас фоткає чувак без попередження на свій непоганий фотоапарат, і якщо хочеш - за оплату скине фото тобі на телефон. Або вищий пілотаж – відразу роздрукувати фотку з фотоапарату Полароїд. Хто там живе в Одесі – мотайте на вус ідеї 😉

Хоче незважаючи на це все, океан заворожує. Він величний в своїй безмежності і це відчувається. Цей шум хвиль і далекий-придалекий горизонт зачаровують. Дуже люблю туди їздити, щоб просто прочистити голову і розслабитись після шумного міста. На жаль як і всюди, я туди їздити сама не можу, бо небезпечно,  тому щоразу доводиться клянчити чоловіка чи його братів, щоб нас туди звозили. Тому нажаль ми ніжимось там не так часто як би того хотілося, хоча і тих декількох разів достатньо на заряд енергії мінімум на місяць.

Ірина ПІЛАТ

Народилася в м. Новояворівськ, з студентських років жила у Львові, а цього року переїхала в м. Лагос, Нігерія. Маркетолог у декреті, віднедавна блогер, дружина новоспеченого лікаря з Нігерії Фемі і мама солодкого хлопчика Лукаса