Життя у борг: до 2021 року Україна має віддати $ 24 млрд по кредитних зобов’язаннях

364777451
Фото ілюстративне

Колонка політолога Андрія Ткачука.

Протягом останніх 4 років лише від МВФ Україна отримала 13,3 млрд доларів кредиту. Серед інших позикодавців Євросоюз, Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Канада, Німеччина, США і Японія.

Позичали в багатьох і, очевидно, маємо більше зобов’язань, ніж заробітків.  Упродовж 2017 року державний борг України збільшився в порівнянні з попереднім роком на 10,98% і станом на 31 грудня склав 2,141 трлн грн ($76,31 млрд). Якщо розділити цю суму між 40 мільйонами українців, кожен з нас винний трішки більше ніж 1900 доларів. Чому кожен з нас? Бо саме з нас і отримає держава ці гроші для погашення кредитів! Так, на перший погляд ніби не багато. Але якщо повернутися до українських реалій, ця сума в 7, а то і 10 разів більша, ніж заробітки середньостатистичного українця.

Для прикладу, на кінець 2017 року борг перед США складає вже більше 3 млрд дол, майже 2,5 млрд – перед ЄС. Але головним кредитором залишається Міжнародний валютний фонд. Щодня ми чуємо про МВФ, про кредити, вимоги.

Які ж кошти ми отримали від МВФ, що за це віддали і які можуть бути наслідки?

Післяреволюційна влада уклала два договори з МВФ. Перший був підписаний урядом Яценюка у квітні 2014 року. Тоді ми підписали дворічну програму кредитування реформ української економіки об’ємом 17 млрд доларів. Програма співробітництва передбачала виконання Україною певних умов. Вже тоді уряд погодився:

  • обмежити практику спрощеного оподаткування;
  • відмінити мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення;
  • підвищити ціни на житлово-комунальні послуги;
  • підвищити пенсійний вік.

Угоду було розірвано через нестійку економічну та політичну ситуації в Україні: анексія Криму та початок війни на сході. Проте частину кредиту Україна таки отримала. Нам надали 4,6 млрд доларів, під 3% річних.

У лютому 2015 року уряд підписує нову угоду, яка чинна і досі. Рада директорів МВФ затвердила кредитну програму на загальну суму 17,5 млрд доларів. І вже протягом 2015 року надала Україні 6,7 млрд доларів, під ті ж 3% річних (ця ставка прив’язана до усіх траншів по меморандуму).

Україна таки зобов’язалась:

  • завершити вивід з ринку неплатоспроможних банків;
  • приватизувала найбільший комерційний «ПриватБанк»;
  • анонсувала намір легалізувати видобуток бурштину та азартні ігри;
  • пообіцяла провести пенсійну реформу, збільшити пенсійний вік;
  • скасувати мораторій на продаж сільськогосподарських земель.

У 2016 році Україна отримала ще 1 млрд доларів підтримки, але вже віддала і перші кошти, той же 1 млрд доларів.

2017 рік: уряд почав виконувати головні вимоги МВФ. Проведено пенсійну реформу, яка, де-факто, підняла пенсійний вік. Але у МВФ лишилися незадоволенні, адже скасовано оподаткування пенсій працюючих пенсіонерів.

Також почався процес скорочення субсидій. Депутати спробували скасувати мораторій на продаж землі, проте уряду не вдалося протягнути цю реформу. Щодо грошей, Україна отримала ще 1 млрд доларів підтримки, а віддала по заборгованостях 169 млн.

2018 рік розпочався із прийняття необхідно для наступного траншу закону про Приватизації. А також з розмов про Антикорупційний суд, без якого МВФ не дасть грошей. А йдеться про 3,5 млрд доларів. І вони потрібні для влади, як ніколи. Адже починаючи з 2018 року Україна зобов’язана віддавати по 7 млрд доларів протягом чотирьох наступних років. Адже лише поточні зобов’язання України перед МВФ складають 12.1 млрд доларів. І час віддавати гроші.

Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман анонсував 2018 рік роком економічного піднесення. Та, зважаючи на вищевикладене, в це важко повірити.

За прогнозами фінансових аналітиків державний борг України протягом 2018 року може зрости мінімум на 10%. Зважаючи на такі темпи зростання держборгу та внутрішніх економічних проблем, зокрема падіння гривні та інфляція, співпраця з МВФ може лише погіршити економічну кризу в Україні. Приклади місій МВФ у різних країнах вже довели, що ціль фонду не допомогти країні, а використати внутрішні економічні ресурси в інтересах транснаціональних компаній.

Починаючи з 1959 року 30 країн, які співпрацювали з МВФ, пережили 34 дефолти. 

Середній термін дефолту (між датою відмови повернення кредиту та датою його погашення) - близько 6 років. Рекордсмени по терміну дефолту: Ліберія - 23,3 року, Камбоджа - 18,8 років і Ірак - 14,3 років. Ще три країни - Судан (з 1984), Сомалі (з 1987) і Зімбабве (з 2001) - до сих пір не вийшли з дефолту перед МВФ.

Найбільший дефолт перед МВФ допустила Аргентина, відмовившись у 2003 році виплатити борг в сумі $ 2,9 млрд.

Саме приклад Аргентини я коротко опишу: у 90-х роках вона розпочала співпрацю з МВФ. Тактика фонду щодо країни схожа на українську:

- приватизація найбільших промислових держпідприємств;

- скорочення соціальних видатків та зарплат;

- прив’язку курсу нацвалюти до долара.

Провівши ці зміни Аргентина суттєво втратила надходження до держбюджету та не змогла виконувати кредитні зобов’язання. Фонд визнав Аргентину неплатоспроможною і перестав надавати їй кредити. Влада Аргентини обмежила ліміт грошей, які можна було зняти з банківської картки в день, до 250$. Це та інші причини спричинили гуманітарну катастрофу та масові хвилювання на вулицях. 54,3% населення перебували за межею бідності.

Більш «свіжий» приклад нам продемонструвала Греція.  До слова, це єдина країна, яка має більші кредитні зобов’язання, ніж Україна. Саме на Україну та Грецію припадає майже половина всіх кредитів, виданих МВФ. Через співпрацю з МВФ держборг Греції зріс до 321 млрд., рівень безробіття зріс до 26%, зменшено пенсій на 5-15% та збільшення пенсійного віку до 67 років. В травні 2015 року у Греції також відбувався дефолт.

Сподіваюся, що Україна не стане наступною. Адже приклади інших країн нічого не вчать Україну, і влада робить усе можливе, аби отримати новий кредит. Що ж, невдовзі настане «час Х» і ми побачимо, чи вдасться створити Антикорупційний суд, без якого про наступний транш від МВФ мова і не йтиме. А 24 млрд доларів потрібно таки віддати.

«Рюкзаки Авакова» вкотре довели, що нам потрібний Антикорупційний суд

Андрій ТКАЧУК,
Політолог, журналіст, громадський активіст

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: