Знищення пам’ятної таблиці Яну ІІІ Собеському у Яворові: акт нетолерантності чи помсти

«Бачу толерантність українців дає збій. В Яворові знищено пам'ятну таблицю на ймовірному місці встановлення пам'ятника Яну Собеському. Дивлячись на те, що поляки витворяють з нашими пам’ятниками в Польщі (за період 2014- 2017 знищено понад 15 українських пам'ятників в Польщі, за які, до речі, ніхто не поніс жодної відповідальності) та з нашими громадянами на національному підґрунті, скоро ляхів в Україні будуть серйозно давити», – написав Володимир Богдан.

Крім того, на стіні поряд з пам’ятним каменем почепили плакат зі зображенням Степана Бандери і написом: «На нашій землі ми вшановуємо наших героїв».

Таблиця у Яворові була встановлена ще у вересні 2015 року і освячена римо-католицьким і греко-католицьким священиками. Майбутній пам’ятник мав постати у сквері біля міської Ратуші, поряд з костелом святих апостолів Петра і Павла.

Дозвіл на спорудження пам’ятника місцева влада надала ще 2013 року.

Це не перший випадок пошкодження польських пам’ятників. 10 січня 2017 року був підірваний меморіал у Гуті Пеняцькій в Бродівському районі. За дивним збігом обставин, першими про це повідомили російські ЗМІ, хоча меморіал встановлений у досить безлюдному місці.

Було відкрито кримінальне провадження, факт вандалізму засуджено, а 24 лютого роботи з відновлення пам’ятника коштом української громади завершено. 26 лютого відбулися урочистості з відкриття відновленого меморіалу і вшанування полеглих у Другій світовій війні.

Тим часом у Польщі у період з 2014 до 2017 року зазнали актів вандалізму 15 місць пам’яті українців, зокрема й могили. У деяких випадках це робилося по-тихому, без зайвої уваги, а інколи навпаки, як, до прикладу, 26 квітня 2017 року у Грушовичах в Підкарпатському воєводстві, напередодні відзначення 70-их роковин операції «Вісла».

Ще 23 роки тому місцева українська громада власним коштом спорудила пам’ятник воїнам УПА.  Демонтажем зайнялися представники польських націоналістичних угруповань з дозволу старости гміни Стубно Януша Слабіцького.

На цьому пан Слабіцький не зупинився і пустив плити зі зруйнованого пам’ятника на мощення доріг. А про причину демонтажу заявив, що мовляв пам’ятник, встановлений на маленькому сільському цвинтарі, був не естетичним.

Як нещодавно повідомляє директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, перемовини про легалізацію пам’ятників на території двох країн тривають з 2014 року. Доки не напрацьовано формули порозуміння, домовилися не чіпати пам’яток, однак польська сторона ігнорує цю угоду.

У відповідь українська сторона оголошує про призупинення підготовки легалізації польських пам’ятників та пошуково-ексгумаційних робіт на українській території. Тим часом у Польщі набирає обертів робота над правками до закону про Інститут національної пам’яті і з’являється список осіб non-grata, у якому опинилися Володимир В’ятрович та Святослав Шеремета, секретар Державної міжвідомчої комісії з увічнення пам'яті, директор меморіально-пошукового підприємства «Доля», голова ГО «Українські меморіали».

Водночас мова ненависті набирає обертів вже не лише в історичній площині, у Польщі фіксують зріст випадків агресії щодо українців. Все це відображено в аналітичному звіті, який нещодавно був представлений у Сенаті Об’єднанням українців Польщі. В аналітиці зазначається, що розширилася і географія негативних дій щодо українців.

Крім того почастішали у польській пресі новини, пов’язані із негативними діями щодо українців. Наприклад, 7 лютого у Торуні 13-річну школярку відмовилися пускати до Центру ядерних досліджень з екскурсією через її українське прізвище.

Один з останніх випадків конфлікту на фоні національної ненависті стався у Варшаві. Про це повідомляє Open.pl. На двох українців напав 27-річний чоловік просто у міському автобусі – штовхав, бив та обзивав. Коли автобус зупинився, він швидко втік, натомість для українців викликали карету швидкої допомоги – довелося накладати шви.

Слід віддати належне місцевій поліції, яка швидко розшукала нападника. Тепер йому загрожує до п’яти років в’язниці. Однак, на жаль, подібні факти набирають характеру тенденційних – від руйнування пам’ятників до переходу на особисті образи і вкрай негативно позначаються на добросусідських польсько-українських відносинах, які напрацьовувалися останні 25 років.

Оксана ДУДАР