дивись.info

Львів’янка у Нігерії: дивовижі африканської кухні (фото)

Львів’янка у Нігерії: дивовижі африканської кухні (фото)
Фото ілюстративне

Продовжуємо публікувати захоплюючі розповіді львів’янки Ірини Пілат, яка зараз живе у Нігерії, що в Африці. Цього разу — про місцеву кухню!

Хто там зараз голодний? Бігом шось вхопіть перекусити, бо зараз мова піде про нігерійську кухню і всякі смаколики і не дуже смаколики.

Дозвольте вам запрезентувати типові страви заходу Нігерії (в інших регіонах кухня інша, але я ще її не куштувала). Сьогодні я вам розкажу і покажу, що ми тут їмо щодня – дещо смачне, на дещо навіть дивитися не можу, але то регіональна кухня у всій її красі.

Кухня з перцем

Якщо мені б довелося описати нігерійська кухню одним словом, я б її описала як Гостра. Щоб ви краще зрозуміли, гостра, то не така, як у нас «Мівіна-гостра», то квіточки. Гостра – то така, що ти їсиш і плачеш. Звичайно, для місцевих то звично і вони не плачуть, але для таких як я, з незвички, їхні страви їсти неможливо. Фемі ще в Україні часто мені готував свої страви, то до перцю я вже менш-більш звикла, але все одно кожного дня того їсти не можу. Тому мені свекруха завжди намагається приготувати щось окремо, з меншою кількістю перцю (свята жінка), хоч і ті страви на наші мірки все одно можна вважати гіпергострими.

Отой гострий перець, що у нас в Україні можна на ринку купити – то солодкі цукерки порівняно з тим, що тут є. Його навіть чистити голими руками не бажано, бо потім шкіра буде вся в опіках. Коли свекруха варить блендерований перець для заморозки (така собі аджика), то на кухню зайти неможливо, бо очі виїдає. До речі про заморозку. Враховуючи клімат, тут в холодильнику страви майже не зберігають і готують зазвичай на один раз. Варіант як у нас з борщем, що його можна і тиждень в холодильнику потримати, тут не варіант. Все швидко псується, тому тут заморожують все що можна.

У морозилці порядної місцевої господині ви знайдете заготовки супів, відварене чи сире м’ясо, блендеровані помідори і перець, які можна швиденько додати до якоїсь страви. Навіть готовий рис, який залишився в кінці дня теж заморожують. До речі, дуже зручно. Я от недавно борщ заморозила вперше в житті – і нічо так.

Найпопулярніша страва Нігерії, гордість нації як для нас борщ і вареники, і моя улюблена локальна страва – то його величність суп Егусі.

Егусі з крабами

Швиденький відступ – суп – це не те, що ми собі уявляємо. Таких супів як у нас тут немає взагалі. Супами тут називаються страви, які б ми назвали підливками.

Так от, суп Егусі – то така підлива, яка робиться з перемеленого насіння дині, пальмової олії, іноді з додаванням шпинату. До супу додають варені м’ясо, нутрощі, рибу, морепродукти або і все одночасно в різних комбінаціях.

До слова, тут люблять на одній тарілці подати одночасно рибу і м’ясо, або курку і телятину одночасно, що для мене щось незрозуміле – ти їж або то, або то, а разом щось мені не пляше. Але тут так звикли.

Ще одним видом схожого супу є суп Ефо (овочевий суп). То те ж саме, що й егусі, але без насіння егусі. Там є шпинат, пальмова олія і приправи. Як гарнір до егусі чи іншого супу подають амалу або ебу. Амала і еба тут поглинається в неосяжних кількостях, як у нас, напевно, картопля.

Пюре з яму, ефо

Амала – така мука, яку роблять з яму. Оту муку розводять водою, варять і роблять кашу по консистенції схожу на густу манку.

А Ям – то такий корінь, який схожий на нашу картоплю, тільки в 20 разів більший. Його можна варити як картоплю. Можна перемолоти і з муки зробити амалу або можна помнути і зробити пюре. Еба — теж мука, але з кореня касави. ЇЇ теж готують схоже як амалу.

Обидві каші дуже ситні і калорійні. Це чисті вуглеводи. Самостійно їх їсти сенсу нема, бо вони несмачні самі і зовсім не корисні. Але якщо додати якийсь овочевий суп, якесь м’ясо, то вже виходить збалансована ситна калорійна страва. Оті каші традиційно треба їсти руками, а не приборами. Дехто досі так робить, бо каже, що так смачніше. Навіть я іноді так роблю, коли манікюр не дуже довгий – справді смачніше ?

А ще ті каші дуже люблять діти, і свекруха постійно страється їх втулити Лукасу, хоча я це дозволяю дуже рідко і сама їм це вряди-годи – все ж таки то купа чистих вуглеводів, які розпирають шлунок наче наша манка. Тому син їсть ту кашу тільки тоді, коли мені треба, щоб він був 100 % ситий надовго, наприклад перед тим, як ідемо десь надовго гуляти. Хоча місцеві дітки і дорослі їдять то часто і багато і якось виростають ? Можливо тому худеньких людей тут нечасто зустрінеш – всі такі добре «в тілі».

Ще одна популярна в нашій сім’ї страва, яку часто їдять у нас на сніданок – то фасолька, тушкована з перцем і пальмовою олією. Фасолька коричневого кольору дрібних і м’яких сортів, у нас я такої не зустрічала. До неї можна насипати гаррі (стружка з кореня касави) або/і посмажити плантейн. Поєднання солоної і гострої фасольки з солодким плантейном несподівано дуже смачно і дуже ситно.

Так, а тепер перекладаю. Касава – то є такий корінь. Його сушать і перемелюють і виходить з того гаррі. Гаррі можна розводити водою і пити як калорійний напій. Можна додавати в різні страви для більшої ситності, а можна проварити з водою і вийде Еба.

Еба, егусі, м‘ясо

Плантейн – моя любов – то один з багатьох видів бананових. Його тут всюди багато і він дешевий. Він схожий на банан, тільки в 2 рази більший і трохи твердіший. Його можна їсти сирим, але він не такий солодкий і м’який, як банан. Тому зазвичай його варять, запікають чи смажать як чіпси.

На вулицях часто можна зустріти жінок з переносним грилем, де вони запікають плантейн і продають як фаст-фуд. От у Львові, для порівняння, повсюди можна купити перепічку чи хот дог, а тут фаст фуд – то запечений плантейн.

Є ще така національна страва як Пеппер Суп. То є м’ясо, нутрощі, теляча шкіра чи риба тушені в безмежній кількості гострого перцю. То вважається делікатес і той суп готують на свята, якісь гуляння. То настільки гостра страва, що від одного погляду на неї мені хочеться пити.

Я десь колись читала, що той суп давали в давнину породіллям, щоб пошвидше очистити тіло після родів. Я, чесно, його тут навіть не пробувала, бо страшно. Навіть для нігерійця ця страва вважається гострою, що для нас означає смертельно-гострою.

Окреме величезне місце в меню нігерійців займає рис. Рис тут їдять дуже і дуже часто. Мінімум 2-3 рази на тиждень. Найпопулярніші страва з рису – то є Джолоф Рис. Джолоф Райс – то звичайний відварений рис, який потім перемішують з меленим гострим перцем і томатами, додають попередньо відварене різне м’ясо і купу приправ Маггі. До речі, ото Маггі – то якась напасть. Без нього не обходиться майже ніяка страва, що для мене проблема бо я вважаю, що то дуже шкідлива штука. Ну але тут не докажеш – Маггі то святая святих і страви з тою приправою їдять всі, навіть манюнькі діти.

Є ще варіант рису – Смажений рис. Це відварений рис, який потім обсмажують в олії з різними овочами, морепродуктами або м’ясом. Основна приправа тут – то каррі, а не маггі чи перці, тому я люблю цю страву і навіть дитині іноді трошки відсипаю.

Існує ще 1001 варіан страв з рису, які тут їдять, мені часу не вистачить всі описати. Рис тут майже як національна страва і доводиться його істи дуже і дуже часто, а я скучила за картоплею…

Окремо не можу не згадати ще одну страву, яку я теж можу з чистою совістю віднести в ранг національних – Індомі – аналог нашої Мівіни. До вермішельки додають різні овочі, варене яйце чи сосиски і ммм – смакота. Народ тут її їсть по декілька раз на тиждень, дає немовлятам на прикорм, пропонує на весіллях чи інших гуляннях, її можна замовити в ресторані чи отримати як подарунок на днях народженнях.

Маркетологи французького бренду Індомі дуже добре пострались і витратили купу грошей на рекламу, тому ніхто навіть не задається думкою про шкідливість тих макарон і дивуються коли я не дозволяю того їсти Лукасу.

Наостанок хочу розказати про пальмову олію. Тут її додають до багатьох страв, але це не та рафінована оброблена шкідлива олія, яка йде в маргарини чи хімічну випічку. Це натуральна, неочищена, темно оранжевого кольору густа олія, яка є дуже корисною в помірних кількостях. Вона покращує травлення, постачає купу вітаміну Е і дає стравам унікальний апетитний запах і смак.

Всім смачного, повитирайте слинку? Звичайно я описала далеко не всі страви Нігерії, а тільки ті, які ми їмо найчастіше і які вважаються найбільш популярними. Приїжджайте скуштувати місцевої кухні, воно того варте. Якщо не звертати увагу на перець, то більшість страв є дуже навіть смачними.

 

Ірина ПІЛАТ

Народилася в м. Новояворівськ, з студентських років жила у Львові, а цього року переїхала в м. Лагос, Нігерія. Маркетолог у декреті, віднедавна блогер, дружина новоспеченого лікаря з Нігерії Фемі і мама солодкого хлопчика Лукаса

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.