дивись.info

Моя мрія – бути людиною: сьогодні архієпископу Любомиру Гузару виповнилося б 85 років

Моя мрія – бути людиною: сьогодні архієпископу Любомиру Гузару виповнилося б 85 років

26 лютого видатному релігійному діячеві, предстоятелю УГКЦ, верховному архієпископу, кардиналу Любомиру Гузару виповнилося б 85 років. ІА Дивись.info зібрала цікаві факти з біографії священика і його відомі висловлювання.

Любомир Гузар народився 26 лютого 1933 року в родині Ярослава Гузара та Ростислави Демчук у Львові, де закінчив народну школу та перший клас гімназії. Прадідом Любомира був отець Дмитро Гузар — священик УГКЦ. Натомість дід Лев Гузар – довгі роки працював нотаріусом у Галичі. Громадський діяч, активний член «Бесіди», «Бояна», «Просвіти». Його родина володіла великою земельною ділянкою в Галичі.

По Листопадовому зриву в Галичі організувався тимчасовий комітет у складі: нотаря Лева Гузара, його сина, хорунжого УСС Ярослава Гузара, десятника УСС Василя Мирона, гімназиста Богдана Макарушки та селян Василя і Романа Дирдів. Комітет перебрав у свої руки владу в Галичі, збройний осередок під проводом В.Мирона захопив станицю державної жандармерії, ратушу та залізничну станцію. Нотаріусу Гузару запропонували стати комісаром Галицької округи. Свої останні роки доживав сам — дружина виїхала до Львова, а доля сина загубилася в колотнечі воєнних подій і була тоді невідома. 1922 року польська влада арештовувала Лева Гузара за виступи проти фальшувань виборів до польського сейму. Невдовзі по тому й помер в забутті. Похований у Крилосі.

Отець Дмитро Гузар з сином Левом та онуком Ярославом

1944 року сім’я Любомира Гузара виїхала до Австрії: у місті Зальцбурзі продовжив навчання в українській гімназії, а переїхавши у 1949 в США, закінчив середню освіту в малій духовній семінарії (St. Basil College Seminary) в Стемфорді, штат Коннектикут. А потім навчався у Католицькому університеті Америки у Вашингтоні. Продовжив філософські студії у Фордгамському університеті Нью-Йорка і в 1967 році здобув ступінь магістра.

Батьки Ярослав Гузар та Ростислава Демчук, 1935 рік. Любомир – крайній справа.

Любомир Гузар був пластуном і належав до куреня з назвою «Червона калина», де його називали братчик Любко. На честь висвячення друзі-пластуни подарували йому чашку, яку попросили освятити нью-йоркського римо-католицького єпископа.

У 60-их роках познайомився з главою УГКЦ владикою Йосипом Сліпим, якого радянська влада після 18 років заслання у сибірських таборах, відпустила до Риму. Зустріч справила таке велика враження на Гузара, що він вирішив перебратись до Риму. Здобувши ступінь доктора богослов’я, він стає ченцем-настоятелем у монастирі Студіон, у передмісті, а потім і помічником Сліпого.

Майбутній верховний архієпископ УГКЦ Любомир Гузар (ліворуч) супроводжує Йосипа Сліпого

1977 року  в монастирі Студійського Уставу в Кастель-Гандольфо поблизу Рима таємно без згоди Папи Римського Йосип Сліпий висвятив Любомира Гузара на Верховного Архієпископа. Протягом 19 років він чекав підтвердження свого статусу єпископа. У 1978 Патріарх Йосип призначає єпископа Гузара архімандритом цього монастиря, а також відповідальним за монастирі студійського уставу за межами України.

21 лютого 2001 року Любомир Гузар став Кардиналом Католицької церкви з титулом святої Софії на Віа Боччеа.

Любомир Гузар був одним з 16 кандидатів на папський престол після смерті Папи Римського Івана Павла ІІ. Найбільшою перешкодою до обрання називали східноєвропейське походження — кардинали могли не проголосувати за другого поспіль папу з цього регіону Європи. Серед інших перешкод називали колишнє громадянство США, потребу в разі обрання перейти в Римо-католицьку церкву. З-поміж його переваг відзначали ясність розуму, високу духовність, популярність серед кардиналів. Також звертали увагу на його головування у Церкві, де дозволені шлюби священиків, і те, що це могло позитивно вплинути на скасування целібату в Римо-католицькій церкві. Натомість після зречення престолу Бенедикта XVI Любомир Гузар не міг стати учасником виборів нового папи, позаяк за кілька днів до початку конклаву йому виповнилося 80 років. Згідно з апостольською конституцією, кардинали, яким за 80 років, не можуть брати участі у виборах Папи.

1993 року з усією монастирською спільнотою з Гроттаферрата Любомир Гузар повернувся до України. Єпископ після повернення оселився у Зимній Воді на вул. Сірка. 14 жовтня 1996, у зв’язку з поганим станом здоров’я Кардинала Любачівського, Синод Єпископів УГКЦ обрав Блаженнійшого Любомира Єпископом Помічником Глави Української греко-католицької церкви з делегованими правами.

Будинок у Зимній Воді

Блаженнійший був одним із засновників ініціативної групи «Перше грудня». Це об’єднання створене у 20-ту річницю референдуму за незалежність України відомими інтелектуалами та громадськими діячами. Зокрема, крім Гузара його членами були Богдан Гаврилишин, Мирослав Попович та Євген Сверстюк.

Фото: Укрінформ

Любомир Гузар очолював Українську греко-католицьку церку десять років (2001 — 2011). За цей час йому вдалося чи не найважливіше — перенести престол УГКЦ до Києва, фактично зробивши церкву всеукраїнською, поступово стираючи асоціації виключно із західною Україною, а також просуваючи її на схід. Він також став першим в історії УГКЦ патріархом, хто зрікся престолу.

У Княжичах. Фото: УНІАН

До останніх днів Любомир Гузар мешкав у семінарії в селі Княжичі біля Києва. Туди щодня приїжджали різні люди, щоб порадитись або просто послухати його. Втративши зір, він не міг писати власноруч, але надиктовував тексти, які виходили як колонки в різних українських виданнях. Він також є автором чотирьох книг.

Десять цитат Блаженнійшого Любомира Гузара

Влада боїться свободи в серцях набагато більше, ніж голодного бунту. Бо голодного можна купити, а вільного — тільки вбити.

Я є звичайна людина, одна з багатьох. Моя мрія – бути Людиною. Я би дуже хотів бачити, щоб багато осіб бажали бути Людиною, собою. Бо бути Людиною, то є великий Божий дар.

Господь створив нас вільними. Ніхто так не шанує нашої свободи, як Бог. Але ми не маємо відваги бути вільними. Бо бути вільним — це означає бути відповідальним. Ми говоримо про свободу, тішимося свободою, бажаємо свободи, підкреслюємо своє бажання свободи, але насправді боїмося її.

Ми мусимо бути того свідомі, що у нашому народі є група людей, для яких найважливіша їхня власна вигода… Яка на це може бути ефективна відповідь? Серед нас дуже багато добрих людей. Але замало бути добрим — треба чинити добро. Якщо хочете жити у нормальній державі, передати її дітям і внукам — чинімо добро.

Європа відіграє значну роль в історії людства лише в останні дві тисячі років, а це зовсім небагато. Вона переживала становлення, злет, а зараз на неї, можливо, насувається занепад.

Господь створив нас вільними. Ніхто так не шанує нашої свободи, як Бог. Але ми не маємо відваги бути вільними. Бо бути вільним — це означає бути відповідальним. Ми говоримо про свободу, тішимося свободою, бажаємо свободи, підкреслюємо своє бажання свободи, але насправді боїмося її.

Релігія — це не знання про Бога. Релігія — це зустріч із Богом. Така зустріч може бути лише особиста. Чи може бути справжньою зустріч в Інтернеті чи, скажімо, по телефону? Ні. Зустріч — це коли особи зустрічаються фізично, особисто. З Господом Богом все так само. Спілкування з Ним не має бути механічним, масовим.

Ми маємо щось лише тоді, коли прагнемо до чогось величного і чистого. Ми будемо пропащими, якщо думатимемо лише про задоволення власних потреб.

Я скажу, чого нам не вистачає. У нас сила-силенна політиків. Подумати тільки — більше 200 зареєстрованих партій! Політики є, а ось державних мужів – немає. Не видно де Голлів, де Гаспері, Шуманів. Їх немає. І не тільки у нас. Великих особистостей, мислителів сьогодні не видно в усьому світі.

Ми маємо віддавати – давати у світ добро, милосердя, любов. Я бачу кожну професію як служіння. Лікар, вчитель, письменник, робітник і навіть політик – то служіння іншим. Тільки тоді, коли ми віддаємо, стаємо багатшими. Треба формувати в людях розуміння служіння.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.