Корупцію може вбити якийсь неочікуваний засіб, – експерт про Вищий антикорупційний суд

Чому законопроект потребує ще ретельного доопрацювання ІА Дивись.info розпитала у доктора юридичних наук, професора, директора з наукового розвитку Центру політико-правових реформ Дмитра Хавронюка.

– Закон про Вищий антикорупційний суд – це, по суті, вимога європейських партнерів України. Наскільки запропонований законопроект відповідає цим вимогам?

– Про це вже багато говорилося. Про те, що він не відповідає чи не зовсім відповідає, або зовсім не відповідає, оскільки є вимоги Венеційської комісії, а є Міжнародного валютного фонду до цього законопроекту. Насамперед цей законопроект встановлює вимоги до кандидатів на посаду суддів цього суду, які є нереальними, і в Україні таких людей, які б могли відповідати цим вимогам, практично не можна знайти. Хіба що кілька осіб.

По-друге, законопроект не враховує підслідність НАБУ, розмиває її і не узгоджує підсудність цього суду з підслідністю НАБУ. По-третє, і напевно, це головне, що суддів буде обирати Вища кваліфікаційна комісія (ВККСУ – ред.) або за участю Вищої кваліфікаційної комісії міжнародні експерти, але остаточне рішення буде за ВККСУ. Досвід формування Верховного Суду в Україні нам показав, що оскільки на Вищу кваліфікаційну комісію дуже сильно впливає політична влада, зокрема Адміністрація Президента, то й годі сподіватися, що процес відбору суддів буде об’єктивним і ВККСУ просто не допустить тих кандидатів, до яких буде довіра у суспільства.

– Наразі законопроект пройшов лише перше читання. Які правки конче внести, щоб Антикорупційний суд реально запрацював?

– Напевно, треба видаляти ті вади, які закладені у самому законопроекті. Я б почав із того, що змінив би порядок висунення кандидатів і формування самої системи, тобто, наприклад, у складі Вищої кваліфікаційної комісії створив би підрозділ за участі членів ВККСУ і додаткових експертів, але рішення має прийматися таким чином, щоби чинні члени ВККСУ не могли подолати рішення додаткових експертів.

По-друге, звичайно, розширити можливості для взяття участі кандидатами на посади цього суду і зменшити вимоги для кандидатів таким чином, щоб не було обов’язковою вимогою мати досвід роботи у закордонних антикорупційних структурах тощо. Бо таких людей, як я вже сказав, у нас просто майже немає. Потім треба суттєво  зменшити підсудність і привести її у відповідність до підслідності НАБУ. Крім того, дуже важливо Вищий антикорупційний суд не завалити всякими кримінальними дрібними провадженнями, і тому треба залишити тільки кілька статей – 6-7 і навіть не повністю, а частини статей, які містять обтяжуючі обставини, тобто там, де передбачене покарання від 5 років і більше, як правило. Не всі підряд, тому що нам цікава насамперед ТОП-корупція. І ще деякі зміни, які випливають з цього.

Але ще дуже важливо, що прийняття самого законопроекту у другому читанні ще нічого не вирішує, тому що президент повинен внести до Верховної Ради обов’язково окремий проект закону, а Верховна Рада прийняти його.  Я кажу про закон про утворення Вищого антикорупційного суду. Це має робитися окремим законом. І ще одне – третім має бути прийнятий закон про внесення змін до державного бюджету у зв’язку з утворенням Вищого антикорупційного суду. Оскільки без такого закону не буде жодної копійки у бюджеті, щоб провести відповідні заходи.

– На сьогодні в Україні вже створена низка антикорупційних органів, однак про помітні успіхи у боротьбі з корупцією говорити надто рано. Чи пришвидшить створення Вищого антикорупційного суду процес боротьби з корупцією?

– Воно сприятиме пришвидшенню цього процесу з огляду на конкретні дані, зокрема на те, що НАБУ працює близько двох років. І за увесь цей час суди України розглянули аж близько 20 кримінальних проваджень, переданих НАБУ до судів. Звичайно, що у цьому контексті є сподівання, що Вищий антикорупційний суд, коли розпочне свою роботу, а це буде, можливо, через рік, то з часом коли він почне свою роботу, може за півроку після того, буде вже видно якісь результати, конкретні вироки по кількох десятках винних у корупції. Але оскільки ми говоримо про такі терміни, що перевищують рік-півтора, то за цей час, я сподіваюся, що корупцію може вбити якийсь інший засіб, якого ми, можливо, зараз не очікуємо. Наприклад, Blockchain, електронне урядування, якісь інші системні зміни у межах держави, скажімо, ліквідація усіх державних підприємств тощо.

– Часто-густо чиновники, упіймані на великих хабарах, повертаються на свої посади, до того ж з виплатою компенсації за вимушений прогул. Чи не слід внести у Кримінальний кодекс зміни, які б посилили відповідальність? 

– У нас законодавство і так досить жорстке, тому посиленням його нічого не зміниш. Єдине, що, можливо, потрібне, – це скасувати у кримінальному кодексі усі положення про звільнення від кримінальної відповідальності. Тому що не для того повинні діяти слідчі і прокурори протягом кількох місяців, а подекуди і років, розслідуючи кримінальні провадження, щоб суд потім просто звільняв від кримінальної відповідальності особу. Відтак ці положення треба скасувати. Я допускаю можливість залишення у Кримінальному кодексі лише статей, які передбачають звільнення від покарання, а не відповідальності, у конкретних випадках, коли людина важко захворіла і не може відбувати покарання або в ситуації, коли застосована амністія, і особа, відшкодувавши шкоду, може бути звільнена за амністією. Ось лише у таких випадках.

Оксана ДУДАР