Вперше українською: «Жіноче тіло» Маргарет Етвуд

Від перекладачки:

Це дуже влучні слова, дуже болісні, навіть безжальні. Про жіноче тіло, яке ні не означити, ні визначити. Маргарет Етвуд написала їх на початку 90-их, коли вже прогриміла на увесь світ «Оповіддю служниці», яку спершу заборонили, а потім їй же співали хвалебні оди. Так воно є: одне і те ж можна бачити по-різному, можна спершу не приймати, а потім можна обожнювати, тоді – забути, а ще пізніше – вивести в культ і довигадувати добру половину історії, нові контексти, сенси та інтерпретації. Так воно є не тільки з книжками. Так зі всім. І з тілом теж. Етвуд написала цей есей для Стенфордського університету, у відповідь на розумування про концепт жіночости, про вічне питання, від якого вже її, мабуть, нудить: «А що ви мали на увазі сказавши, що жінка – це вам не біологія». От вона і відповіла, – сім гострих тез – що таке жінка. Яка вона і з чого зроблена, як її бачать і що в неї всередині.

Я прочитала цей есей доволі недавно, всього пару років тому. Це було перше, що я прочитала by Маргарет Етвуд. Тоді вже «Оповідь служниці», «Їстівну жінку», «Котяче око» і далі по списку. Мені було дивно, що після 9 років літературних студій я не знала ні про неї, ні про її внесок у феміністичну літературну критику. Дивно і соромно, я ж бо навіть писала дисертацію про літературний фемінізм. Я одразу ж вирішила перекласти «Жіноче тіло» українською, та якось в рутині забулося і ось аж тепер я згадала про давно забуте. Дуже символічно, як на мене, що «Жіноче тіло» Етвуд заговорить українською саме 8 березня – в день, який  нас починався як свобода, гідність і права, а закінчив днем в тюльпана, торта і весни. Читайте, час-бо повернути все на свої місця!

Жіноче тіло

1.

Погоджуюся, це предмет непростий. Та чи тільки один? Озирніться, їх багато різних. Візьмімо мій, наприклад.

Я встаю вранці. Мій предмет чується пекельно. Я скроплюю його водою, розчісую, де треба, витираю рушником, припудрюю, зволожую кремом. Закидаю паливо і мій предмет готовий на вихід, мій предметний предмет, мій полемічний предмет, мій місткий предмет, мій кульгавий предмет, мій короткозорий предмет, мій предмет із проблемною спиною, мій нечемний предмет, мій вульгарний предмет, мій шалений предмет, мій старіючий предмет, мій предмет, що його ніяк не зрозуміти і ніяк не означити, у завеликому пальті і зношених зимових чоботах цибає вздовж хідника, ніби плоть і кров, що полює за чимсь не тутешнім, за авокадо, за святим, за слабким, голодним, як завше.

2.

Стандартне Жіноче Тіло йде в комплекті з такими аксесуарами: пояс для панчіх, бандажні труси, кринолін, майка, турнюр, бюстгалтер, корсаж, сорочка, пояс вірності, туфлі на шпильках, кільце в ніс, віяло, шкіряні рукавички, панчохи риб’яча сітка, фішю, бандо, грація «Вдовичка Мері», жалобна пов’язка, чокер, шпилька, браслет, пацьорки, лорнетка, боа, доречний чорний, компактна пудра, суцільний непрозорий купальник з лайкрою, дизайнерський пеньюар, фланелева нічна сорочка, мереживне боді, ліжко, голова.

3.

Жіноче Тіло зроблене з прозорого пластику і світиться різними кольорами, якщо його увімкнути в розетку. Натисніть кнопочку, щоб засвітилася частина, яка вам потрібна. Серцево-судинна система сяє червоним – там серце і судини, фіолетовим – вени; дихальна система – синім; лімфатична система – жовтим; травна система – зеленим, блакитним буде печінка і нирки. Нерви світяться помаранчевим, а мозок – рожевим. Кістяк, як ви могли здогадатись, – білим.

Репродуктивна система – опційно і її можна видалити. В наборі з/без мініатюрним ембріоном. Завдяки ньому можна реалізувати своє право на материнство. Ми не маємо на меті вас налякати чи образити.

4.

Він сказав: «Я не триматиму щось таке вдома. Через них маленькі дівчатка мають хибне уявлення про красу, не кажучи вже про анатомію. Якби у справжньої жінки було таке тіло, то вона би беркицьнула головою вниз»

Вона сказала: «Якщо ми не дозволимо їй мати таку ж, як у всіх дівчаток, то вона почуватиметься іншою. Це стане проблемою. Вона хотітиме таку ж, вона захоче стати такою. Стримування породжує бажання. Ти ж знаєш».

Він сказав: «Проблема не тільки в пластикових шпичаках цицьок. Проблема в її гардеробі. В гардеробі та в тій тупій ляльці чоловічого роду, як його? Того, ну, з приклеєними трусами».

Вона сказала: «Краще покінчити з цим, поки вона ще мала»

Він сказав: «Гаразд, та позбав мене цього видовища»

Вона зі свистом полетіла зі сходів, летіла як стріла. Вона була голісінька. Волосся їй обчикрижили, голову скрутили, на ногах не було всіх пальців, а все тіло було витатуюване закрученими фіолетовими візерунками. Вона лупнулась об горщик з азалією, затремтіла, як пропащий ангел, і впала.

Він сказав: «Думаю, тепер все добре»

5.

Жіноче Тіло можна по-різному використовувати. Воно служило молоточком до дверей, коркотягом, годинником з цокаючим животиком, тримачем для абажурів, лускунчиком – просто зведіть латунні ноги докупи і матимете горішок. Тіло терпить тортури, носить тріумфальні вінки, відрощує мідні крила і підіймає ввись сузір’я неонових зірок; цілі будівлі спочивають на його мармурових головах.

Тіло продає автівки, пиво, пінки для гоління, цигарки, міцний алкоголь; воно продає дієти і діаманти, а також всілякі бажання в маленьких кришталевих пляшечках. То це личко продало тисячі товарів? Воно, ще б пак, та не поспішайте зачаровуватись, дорогенькі, такого добра на гріш повні жмені.

Тіло не просто продає, це його продають. Гроші плинуть то в одну країну, то в другу, влітають, насправді ж приповзають – одні за одними – йдуть на принади всіх тих гладеньких, майже дитячих, ніжок. Послухай, ти ж хочеш, щоб зменшився державний борг, правда? Ти що не патріотка? Ну молодець. Моя хороша дівчинка!

Вона – природний ресурс, на щастя, той, що відновлюється, вони ж бо скоро зношуються. Не те, що було колись. Дрантя якесь.

6.

Одне плюс одне дорівнює ще одне. Задоволення для жінок не обов’язкове. Гуси вірніші один одному. І тут мова не про любов, тут мова про біологію. Ось, як ми до цього докотилися, доцю.

А в равликів все інакше. Вони – гермафродити, вони роблять це втрьох.

7.

Кожне жіноче тіло має мозок. Зручно. Все працює. Штрикніть шпилькою і побачите, як класно. Стара популярна пісенька. Коротке замикання. Погані сни.

Вертаймося до справи: кожен мозок має дві половинки. Вони з’єднані товстим шнуром; пучки нейронів снують туди-сюди, електричні спалахи інформації то виринають, то пірнають. Як світло на хвилях. Як розмови. Як жінки думають? Вони слухають. Вони вслухаються в себе.

Чоловічий мозок, знаєте, зовсім іншого штибу. Там тоненький шнур. Тут простір, там – час, музика та арифметика – в окремих запечатаних відділеннях. Правий мозок не знає, що робить лівий мозок. Зручно цілитись, одначе, зручно досягати цілі, коли волочиш тигра. Хто ця ціль? Що ця ціль? Хіба це має значення? Той, хто має значення влучає в ціль. Ось такий вам чоловічий мозок. Прицільний.

Ось чому чоловіки такі сумні, ось чому вони почуваються покинутими, ось чому вони собі бачаться сиротами, яких кинули плисти за течією, бурлаками та одинцями в глибокому пустищі. «Що за пустищі? - питає вона. – Ти про що?» «Про пустище Всесвіту, - каже він». А вона каже: «О!» і дивиться у вікно, і намагається опанувати себе, марно, занадто багато всього на раз – листя щось дуже шарудить, голоси, то вона йому каже: «Хочеш канапку з сиром, пирога чи чаю?» А він шкірить зуби, бо вона не розуміє, він йде геть, не сам, а Сам, він розчинився в темряві, розчинився в думках, він шукає половинку, близнюка, щоб себе доповнити.

А потім до нього дійшло: він загубив своє Жіноче Тіло! Дивись, он воно світиться, вдалині, видіння цілого, дозрілого, як гігантська диня, як яблуко, як метафора грудей у дешевому любовному романі; воно сяє як кулька, як місяць в тумані, як місяць у воді, що виблискує в білку світла.

Лови його. Посади в гарбуз, у високу вежу, в клітку, в світлицю, в хату, в кімнату. Швидко, на шворку його, на замок, на ланцюг, трохи болю, хай знає, щоб ніколи не тікало на волю!