Політичні будні України: Савченко, Луценко, теракт і нові призначення

ТОП-фігурами останніх днів були Володимир Рубан з Надією Савченко, генпрокурор Юрій Луценко і Валерія Гонтарева, яку, нарешті, таки звільнили.

Савченко і Рубан

Затриманий наприкінці минулого тижня за підозрою у перевезенні зброї і підготовці терактів колись головний переговорник з «ДНР-ЛНР» Володимир Рубан став ключовою персоною, навколо якої розгорталися події нинішнього тижня. Він так би мовити був каталізатором. Натомість головним творцем новин стала подруга Рубана-Гарбузюка Надія Савченко, яка з’явилася до суду взяти на поруки товариша. Адже після свого гучного звільнення з російської в’язниці, повернення в Україну вже у статусі народного депутата і Героя України, вона цілком щиро повірила у силу свого авторитету і цілковиту безкарність за свої, м’яко кажучи, екстравагантні вибрики, як от вояж в компанії друга Рубана до окупованого Донецька.

З роллю переговорниці народна депутатка теж не впоралася. Усі її досягнення – звільнення двох жінок, чий статус «полонянок» був доволі сумнівним. Натомість публікація Савченко списків полонених згодом призвела до зриву низки домовленостей. Втім, у дечому Надія залишалася стабільною – в закликах до повалення влади, зокрема воєнного перевороту. Про це Савченко говорила цілком відкрито, не приховуючи.

Зрештою, події нинішнього тижня стали логічним продовженням того, що відбулося раніше. Усі її гучні заяви, заклики і спроба взяти Рубана  на поруки призвели до того, що Надію Савченко викликали на допит, на який вона, звісно, не пішла, натомість поїхала у Європу і відвідала чи то Європейським парламент, чи то ПАРЄ.  А ось повернення було феєричним – кожна нова заява гучніша за попередню.

Спочатку звинуватила Парубія, який нібито заводив у готель снайперів, а потім сказала, що переплутала, мовляв то був Пашинський. Виникає питання, якщо людина, яка плутає своїх колег, один з яких спікер парламенту, а інший голова комітету, членом якого була Надія Савченко, то чи могла вона 2014 ідентифікувати особу, яка нібито заводила кудись снайперів. Все, що об’єднує Пашинського з Парубієм – перші дві літери у прізвищах.

А далі ще веселіше – одкровення від Юрія Луценка.

«У слідства є незаперечні докази того, що Надія Савченко особисто планувала і особисто вербувала, давала вказівки про те, як провести теракт в цьому залі, знищивши бойовими гранатами дві ложі - урядову і гостьову, мінометами обрушивши купол Верховної Ради і автоматами добиваючи тих, хто вижив», – оголосив з трибуни генпрокурор.

Погодьтеся, що важко уявити собі щось більш абсурдне. Тим не менше того ж дня троє колег Савченко виводять її з зали парламенту через зброю, яку вона мала при собі – пістолет та гранати. Якщо походження пістолета має логічне пояснення – це нагородна зброя, то про нагородні гранати чути досі не доводилося.

Ось що сказала сама Савченко про зброю.

«У мене є нагородна зброю. Мені її вручив Андрій Парубій після мого повернення. І цю зброю я маю право носити, як офіцер. Я знаю, де і куди її носити... Можу сказати, що я сьогодні вперше побачила страх в їх ( депутатів, – ред.) в очах», – сказала Савченко.

Натомість на запитання про гранати відреагувала так.

«Ви любите Рея Бредбері? Хто читав? А Річарда Баха? Не читали. А Тараса Григоровича Шевченка? Добре, читайте далі літературу, це корисно», – сказав нардеп.

На фоні цих подій можна сказати одне – Надія Савченко на роль ватажка терористів, який готує переворот і повалення влади, щонайменше не тягне. Все це не від великого розуму. Втім, варто згадати Антона Чехова: «Якщо на початку п'єси на стіні висить рушниця, то (до кінця п'єси) воно має вистрілити». Так може статися із Савченко: пістолет колись вистрелить, а граната – вибухне.

Чому нардепка принесла зброю – це питання до Савченко, але цим вчинком вона зробила неоціненну послугу владі, яку так конче хоче повалити. Бо на тлі «терористичного замаху» призначення трьох осіб на одні з ключових посад у державі опинилися десь на задвірках політикуму.

Ключові призначення

Тим часом доки увага була прикута до заяв, допиту, зброї і теракту Савченко, депутати затвердили голову НБУ Якова Смолія, голову Рахункової палати Валерія Пацкана та нового омбудсмена Людмилу Денисову.

За фактом Яків Смолій очолював НБУ вже майже рік, відколи його попередниця Валерія Гонтарева вирішила, що поставлене перед нею завдання вона виконала повністю, прибравши з ринку неплатоспроможні банки: з початку 2014 року з ринку було виведено 81 банк. Цей процес вона назвала перезавантаженням банківської системи. Протягом головування Гонтаревої в Національному банку офіційний курс гривні щодо долара знизився від 11,85 на момент призначення до 25,55 на середину лютого 2015 року.

Довге не призначення Смолія свідчить про тривалі і запеклі торги. У Нацбанк його запросив попередник Гонтаревої, а нині перший віце-прем’єр Степан Кубів. У середовищі банкірів призначення Смолія сприймають стримано позитивно, адже за фактом він вже давно очолює установу і, ймовірно, не піддаватиметься на серйозні авантюри, але думку АП не ігноруватиме.

Друге ключове призначення – голови Рахункової палати. Ним став Валерій Пацкан, який запам’ятався насамперед тим, що хотів взяти на поруки директора Львівського бронетанкового заводу Романа Тимківа, котрого НАБУ підозрює у причетності до розкрадання бюджетних коштів під час закупівлі двигунів для танків. Крім того, призначення Валерія Пацкана – це квота групи Кличка у парламенті.

Призначена на посаду омбудсмена уродженка Архангельська Людмила Денисова є, очевидно, найдосвідченішим політиком і чиновником найвищого рангу. Як член ВО «Батьківщина» 2007 року в уряді Тимошенко їй дісталася посада міністра праці та соціальної політики. На аналогічну посаду вона повернулася 2014 року вже в уряді Яценюка, зрозуміло, як член «Народного фронту». На посаді уповноваженого ВР з правлю людини Людмила Денисова замінила Валерію Лутковську, яка була свого часу протеже Олександра Лавриновича – екс-міністра юстиції.

І наостанок…

Чи варто ігнорувати і брати на кпини заяву генпрокурора Юрія Луценка про теракт? Хоча це виглядає недолуго і більше нагадує фарс чинної влади, у такому розгортанні подій зацікавлені різні сторони як всередині країни, так і зовні. Для одних – це дестабілізація, для інших – відвернення уваги від корупції та провалу реформ.