дивись.info

Львів’янка у Нігерії: африканські курси водіння і місцевий транспорт (фото)

Львів’янка у Нігерії: африканські курси водіння і місцевий транспорт (фото)

Продовжуємо публікувати захоплюючі розповіді львів’янки Ірини Пілат, яка зараз живе у Нігерії, що в Африці. Цього разу про місцевий трафік.

Нарешті зорі лягли правильно, щоб я знайшла час на курси водіння. За все своє життя вічно були якісь мегаважливі речі, які не дозволяли мені навчитись водити. І от я потрапила в Лагос – величезне місто-мегаполіс. Пройтись пішки – то вже більше не варіант, всюду потрібний автомобіль: в магазин, кафе, на роботу і т.д. Користуватися публічним транспортом мені якось теж не дуже.

Громадський транспорт

Як я вже розказувала, що тут або мотоцикли, де тебе везе водій без ліцензії, не факт, що тверезий і в тебе немає шолома чи інших прибамбасів. Або маршрутки без вікон і дверей, з лавочками замість сидінь і без кондиціонера. Або «флінстоун карс», як я їх називаю – без коментарів, просто гляньте на фото і скажіть чи ви б в таку штуку сіли.

Хто там скаржився на погані маршрутки у Львові по 5 грн? Як бачите, у вас не все так погано. Є ще варіант для тих, у кого є трохи зайвих грошей – убер або власний водій. Так як поки зайвих грошей у нас немає, а сидіти вдома безвилазно моя натура категорично відмовляється, приступила я до виготовлення власної ліцензії на водіння.

Як істинна європейка, озброїлася гугл мапс, пошукала школи поблизу, а внутрішній маркетолог вибрав автошколу, в якої є в наявності сайт з працюючими кнопками і лінками, гарні і лаконічні маркетингові матеріали і чіткий прайс-лист.

До слова, оті всі фічі тут рідкість, бо ринкова економіка тут трошки не така, як у нас – всі продукти чи послуги народ обирає за рекомендаціями і зв’язками – зв’язки вирішують все. Тому дуже рідко невеликий бізнес заморочується сайтом чи сторінкою в соцмережі, а ціни можуть мінятися залежно від того, хто ти і від кого прийшов.

Моя автошкола виявились досить пристойною, як я вважаю, за помірні гроші – десь 45 дол. включно з бензином, і мені там дуже подобається. Отже, в Нігерії щоб отримати права на водіння, можна відвідати всього лиш 10-15 уроків водіння і теорії по 45-60 хв і ти готовий до здачі екзамену – а це всього лиш 2-3 тижні.

Як я чула, в Україні та справа займає десь 2-3 місяці – спочатку пару тижнів теорії, потім навчання на стадіоні і вже вкінці ти виїжджаєш на дорогу. Тут з тим попростіше. В перший день мені включили відео про правила дорожнього руху на пів годинки і після нього в той же ж перший день посадили в машину і сказали їхати по справжній дорозі з купою машин.

Відтоді всі наші уроки відбуваються на звичайній дорозі з корками, з машинами на великій швидкості і т.д. І знаєте, я вам скажу – то дуже ефективно. Звичайно, мій автомобіль забрендований як навчальний, тому інші водії обережно біля нас поводяться (не всі).

Також ми їздимо поки на дуже низькій швидкості біля краю дороги, тому це менш більш безпечно. Чула, що в Україні інструктори мають додаткову пару педалей для себе. Не знаю чи то правда, але тут про таке не чули.

Тут вчать їздити половину занять спочатку на механіці, а потім на автоматі. Теж вважаю, що це дуже правильно і корисно. Поки ми тільки від’їздили на механіці, а з наступного тижня пересядемо в автомат. Дуже сподіваюся, що там є кондиціонер. Бо я вам скажу, то дуже невесело їздити в авто при +35 без кондиціонера з відкритими вікнами, як ми це геройськи робили перші 5 занять.

Так як це приватна школа, мій інструктор – хлопець Емека – дуже ввічливий і милий. Постійно перепитує, чи все я зрозуміла, чи є якісь питання, дякує щоразу коли я кажу, що зрозуміла і не лається, коли я глушу мотор 😊

Директор школи раз на декілька днів підходить перепитати, чи все мені подобається, як йде мій прогрес і т.д. Коротше, сервіс мене приємно вразив. Особливо після того, як я чула не раз розповіді друзів про українських державних інструкторів, які можуть кричати на учнів і т.д. Тут всьо з тим чітко!

Читайте також: Львів’янка у Нігерії: як радіє життю африканський народ хауса (фото)

З одної сторони таке короткотривале і інтенсивне навчання є добрим, бо воно справді дуже ефективне. Коли ти вже на дорозі вчишся де газ, а де тормоз і які бувають передачі, а в цей час тобі в спину сигналять інші водії, а пішоходи перебігають дорогу як дикі лані – будь-де і будь-як – то це дуже добре фокусує увагу на навчанні і дуже швидко ти адаптуєшся. На 5 день, починаючи з абсолютного нуля, я вже могла легко міняти передачі на механіці, повертати автомобіль на кільцях і легко тормозити. Я вважаю, що то швидко.

Але з іншої сторони, такий поспіх має свої мінуси. Правила дорожнього руху доводиться теж вчити на ходу, а багато з них самостійно опрацьовувати. В результаті по дорогах тут їздять водії, які зовсім не дотримуються правил бо чи не знають, чи просто ігнорують їх. Всі сигналять де треба чи не треба, повертають, як собі вздумається, світлофори часто йдуть в ігнор, а зебра, як тут жартують місцеві, для зебр, а не для людей – от якшо ти не зебра, то нема чого тут по зебрі ходити – перебігай дорогу як дика лань, якшо тобі життя дороге, особливо враховуючи, що половина водіїв на дорозі взагалі не мають прав на водіння і їздять як-небудь. Як всі мені тут кажуть: якщо навчитись водити автомобіль в Лагосі, то потім ніякі дороги в Європі не страшні. І ви знаєте, я їм вірю.

Після мого двотижневого курсу я автоматично отримаю від школи учнівські права, які дають мені право безперешкодно їздити дорогами Лагосу 3 місяці, але зі значком «У» на авто. Протягом цього часу я можу здати справжній екзамен в місцевому ДАІ. Таке задоволення буде мені коштувати десь 70 дол., після чого мені видадуть пластикову карточку з ліцензією на водіння в Нігерії і за кордоном.

Побажайте мені успіху. Сподіваюся, в процесі навчання я не розіб’ю авто і ніхто мене не підріже. Ще кілька занять і я маю стати профі африканським водієм. Ну що ж, постараємось.

Львів’янка у Нігерії: як радіє життю африканський народ хауса (фото)

Ірина ПІЛАТ

Народилася в м. Новояворівськ, з студентських років жила у Львові, а цього року переїхала в м. Лагос, Нігерія. Маркетолог у декреті, віднедавна блогер, дружина новоспеченого лікаря з Нігерії Фемі і мама солодкого хлопчика Лукаса

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.