Ліна Костенко – людина-епоха: письменниця відзначає 88-ий день народження

ІА Дивись.info вирішила пригадати цікаві факти з біографії письменниці.

Ліна Костенко народилася на Київщині і в дитинстві мріяла бути аж ніяк не поетесою, а льотчицею. Тож якось вирішила стрибнути з парашутом, роль якого дістався старій маминій парасолі. Оскільки парасоля була чорною, а парашут мав бути білим, дівчинка обдерла стару тканину, замінивши простирадлом, натягнутим на каркас. Ліна видряпалася на горище з «парашутом», відкинула драбину і стрибнула.  Впала, забилася, але не плакала.

Письменниця була двічі заміжня. З першим чоловіком польським письменником Єжи-Яном Пахльовським вони разом навчалися у Московському літературному інституті імені О.Горького. У подружжя народилася донька. Сьогодні Оксана Пахльовська – відома культорологиня, письменниця, професорка, живе і працює в Італії. Внучка Костенко Ярослава-Франческа Барб'єрі вивчає філософію у Римському університеті «Ля Сап'єнца».

Другий чоловік Ліни Костенко Василь Цвіркунов – український кінознавець, кандидат філологічних, професор, академік Академії мистецтв України. У 60-их роках він був керівником Київської кіностудії імені Довженка. Син подружжя Василь Цвіркунов-молодший працює програмістом у США.

1956 року Ліна Костенко закінчила інститут, а вже наступного року вийшла її перша книга поезій «Проміння землі». Друга збірка «Вітрила» була опублікована 1958 року, «Мандрівки серця» – 1961-го. А ось збірка 1962 року «Зоряний інтеграл» потрапила під каток цензури. Після того Ліна Костенко 10 років нічого не публікує. Збірка «Княжа гора» 1972 року теж була розкритикована, так і не вийшовши у світ. З тих пір на поетичне слово Ліни Костенко було оголошено заборону, її твори не виходили окремими виданнями, і навіть саме ім’я автора зникло зі сторінок періодики.

Тільки 1977 року Ліна Костенко повернулася в поезію зі збіркою «Над берегами вічної ріки», через два роки вийшов її роман у віршах «Маруся Чурай», 1980 року – збірка «Неповторність», за які поетеса була удостоєна Державної премії імені Т.Г.Шевченка.

Ліна Костенко не належала до якихось дисидентських організацій, але коли в 1965 році почалися арешти української інтелігенції, підписувала листи протесту, а коли у Львові судили В’ячеслава Чорновола і його друзів, вона була на процесі.

Після Чорнобильської катастрофи Ліна Костенко — єдина з українських письменників — майже 20 років регулярно відправлялася в Чорнобильську зону. Та висвітлювала цю трагедію у своїх віршах.

2010 року вийшов перший роман Ліни Костенко – «Записки українського самашедшого». Цей твір викликав шалений ажіотаж. Книгу розбирали у книгарнях як гарячі пиріжки. Навіть з’явилися піратські передруки. Станом на червень 2011 року загальний офіційний тираж роману становив 80 тисяч примірників.

Після виходу роману Ліна Костенко вирушила у всеукраїнський тур-презентацію. Усі зустрічі проходили з аншлагом, але вже 9 лютого письменниця перервала тур. Містом, куди відмовилася їхати Ліна Костенко, став Львів. Було кілька причин, серед яких публікація низкою ЗМІ переказу розмови львівських письменників Віктора Неборака, Ігоря Котика та Юрія Кучерявого з негативними відгуками про роман.

Збірку «Гіацинтове сонце» Ліни Костенко впорядковувала Ольга Богомолець. Книга розійшлася тиражем 5 тисяч примірників, однак упорядниця не дала згоди на додруковування додаткового тиражу. Багато поезій зі збірки Ольга Богомолець поклала на музику, 2010-го випустивши альбом з однойменною назвою.

Ліна Костенко відмовилася від звання Героя України, яке хотів їй вручити Ющенко, сказавши:  «Політичної біжутерії не ношу».