Як це — жити і працювати в Америці, коли ти родом з України

534790562-couple-views-a-large-american-flag-set-up-on-the.jpg.CROP.promo-xlarge2
Ілюстрація: slate.com

У рамках зустрічей від Lviv Travel Club, на яких українці, що побували у різних країнах світу, розповідають про свій досвід, Лідія Патлика поділилася враженнями від життя і роботи в Америці.

У рамках зустрічей від Lviv Travel Club, на яких українці, що побували у різних країнах світу, розповідають про свій досвід, Лідія Патлика поділилася враженнями від життя і роботи в Америці.

Дівчина розповіла особливості роботи, якщо ти їдеш по програмі Work and Travel, про відому американську привітність і те, за що вона полюбила Америку. ІА Дивись.info занотувала найцікавіше.

По Work and Travel до Америки

Перші два рази я їздила до Америки у рамках програми Work and Travel. Але після першого року навчання було страшно їхати, не було грошей. Утім після другого року ми вже зібралися їхати з друзями. Тоді поїздка по у рамках програми коштувала близько 2 тисяч доларів у Польщі, в Україні ж, наскільки я знаю, дорожче — від 3 тисяч доларів.

Коли ми прийшли до офісу, який відправляє людей по Work and Travel, зрозуміли, що вони намагаються «втюхати» тобі будь-яку роботу. Зрештою, ми погодилися на роботу у Myrtle Beach, South Carolina. Це — продаж лимонаду на пляжі. Але коли ми влаштовувалися, нам ніхто не розповідав деталі. Я думала, що буду спокійно продавати напій, але виявилося, що треба штовхати величенький візок. І проблема у тому, що тут були дуже часті приливи і відливи. Тому іноді ми стояли у піску по литки, а іноді — по коліна. Плюс — постійно були мокрі, тебе могли накрити хвилею. І ще постійний вітер. Важко було обходити людей, адже їх багато було на пляжі і ти не можеш кожному казати, мовляв, відійти, мені треба з візком проїхати.

Фото ілюстративне. Джерело: BIG4 Holiday Parks

У перший робочий день я працювала з подругою і було нормально. Наступного дня я була сама і просунутися нікуди не можна було. Але люди, зауваживши, що я мала, худа, що мені важко, всіляко допомагали — штовхали візок, підбадьорювали, давали чайові.

Після цього дня я подумала: «Господи, що я тут роблю, треба їхати додому». Але потім я порахувала чайові, і з’ясувалося, що у мене їх найбільше з-поміж інших дівчат. Так я і лишилася на цій роботі до кінця літа *сміється*. Просто у мене була мета заробити гроші і потім трохи поподорожувати. Ця робота була основною, пізніше я ще пішла працювати до магазину сувенірів. Виходить, зранку я працювала на пляжі, а ввечері, до дванадцятої десь ночі, у магазині.

Зрештою, за літній сезон я привезла додому 5 тисяч доларів, це з урахуванням того, що частину я витратила на подорожі.

Коли я поїхала вдруге по Work and Travel, також хотіла заробити і пішла продавати морозиво на пляжі. Але не так сталося, як бажалося. Ми потрапили до Нью Джерсі. Я не знала, який там контингент, але потім зрозуміла, що туди приїздить відпочивати клас, нижче середнього — люди були скупі на чайові. Також я влаштувалася на іншу роботу — у дитяче казино, де батьки дають діям гроші, а вони можуть виграти в автоматах якісь іграшки абощо.

Фото ілюстративне. Джерело: Provence Guru

Вдруге я вже витрачала більше грошей, купувала собі різні речі, більше подорожувала.

Взагалі, дуже важко працювати з американцями в Америці. Було важко вивчити англійську. Справа у тому, що коли ти в інтернаціональному середовищі, як була я від Work and Travel, спілкуєшся польською, українською, російською (якщо люди приїхали з таких країн). А що ти поговориш на пляжі, коли у тебе купують лимонад? Хіба скажеш, скільки він коштує. Тож по Work and Travel американців не бачиш.

Про міста Америки

У Лос-Анджелесі я була двічі. Вперше ми поїхали туди разом із дівчатами машиною. І я не побачила стільки всього, скільки потім, коли поїхала автобусом. Виходиш із нього і всюди намети, у яких живуть безхатьки. У них навіть холодильники біля наметів стоять. А коли ми подорожували машиною, не бачили цього.

Перше, що спадає на думку у Лос-Анджелесі, це піти на Голлівудську доріжку з зірками. Але тепер я не рекомендую туди йти, бо нічого цікавого немає. Ти йдеш 2-3 км і тільки зірки-зірки-зірки, по боках сувеніри і дорогі клуби з ресторанами. На перші 5-10 зірок ти звертаєш увагу, фотографуєшся, а потім, а майже не зважаєш на них.

Найважливіше — це побачити знак Голівуд. Але нормальних оглядових доріжок немає, тому нам, наприклад, вдалося подивитися тільки здалеку.

Лос-Анджелес. Фото: Airbnb

Про Лос-Анджелес можу сказати, що місто дуже гарне, у ньому багато студентів. І мені здається, там живе найбільше акторів і нереалізованих артистів. На вулицях завжди хтось виступає. Але потрібно зважати на те, що там не можна просто стояти і спостерігати, фотографувати артистів, художників. За це потрібно платити. Одного разу я сфотографувала хлопця, який малював, і він вимагав, щоби я видалила фото або заплатила.

Сан-Дієго моє улюблене місце. Мені тут дуже сподобалося. І хоча вода була трохи холодна в океані, на вулиці було спекотно, тому нормально. Пісок весь золотий — ти береш його на руку і він переливається. Ти заходиш у воду і все золотисте. З однієї сторони гори, з іншої океан – це просто чудово. Тут ми побули два дні.

Сан-Дієго. Фото: Hotel Palomar San Diego

Брайтон Біч – це російський район у нижньому Брукліні. Не вірила, що таке можливо, але я сідаю у метро і переношуся у Радянський союз. Там всі спілкуються російською, бабуся продає пиріжки, яких у нас навіть вже не продають!

Флорида — це також моя любов. Там тепло, а влітку аж спекотно. Але Майямі для мене — дуже попсове місто. Я його відвідала тільки, щоби галочку поставити. Там дорого і не так красиво, як наприклад, на острові. А от верхня Флорида дуже гарна. Там спокійніше і є єднання з природою. Утім, якщо ви хочете нічного життя, треба поїхати в Майамі. Там дуже красиві люди. Це якесь місто еліти. Всі у гарній формі, підтягнуті, їздять на крутих іномарках і дуже голосно включають музику.

Флорида. Фото: Breaks

Плюси і мінуси Америки

Чому я люблю Америку? Тому що Америка це свобода. Там всім все одно на тебе, на те, як ти одягаєшся, що ти їси тощо. Будь ким хочеш без страху і осуду. Я дуже люблю Україну, але відчуваю, якщо ти якось не так одягнувся або тобі все одно, як ти виглядаєш, ти побачиш, що люди будуть тебе «пиляти». Можливо, у середині родини в Америці тобі скажуть, що ти виглядаєш як дурень, але ззовні — ні.  У Нью-Йорку таке різноманіття! Один іде в шубі, а другий майже голий. Коли я дивилася через вікно, яка погода, ніколи не могла зрозуміти.

Америка — це можливості. Якщо ти можеш легально працевлаштуватися або якщо ти якийсь дуже крутий спеціаліст. Якщо ти працюєш в Америці, навіть офіціантом, ти завжди матимеш змогу кудись поїхати, заощадити гроші. В Україні ти не матимеш цього. Наприклад, я тільки почала працювати, але заробляю мало, мені цього не вистачає. В Америці ти заробляєш і можеш нормально їх витрачати.

Америка це відкриття. Європою я не дуже подорожувала, але Америка — це все в одному: океан, ліси, річки. Америка це різноманіття. Кожен штат, як маленька держава.

Америка — це привітність, навіть у такому місті як Нью-Йорк, де всі боряться за себе. Коли я вперше їхала в автобусі, і не знала, що робити з квитком, мені цілий автобус і допомагав. Коли їм цікаво, вони починають говорити. У нас зайде якась цікава людина, ти і хочеш запитати, але думаєш, чого я маю з ним говорити. Певно, в нашій ментальності закладена така скованість. Це мені не подобається, думаю, треба взяти від американців таку привітність.

Крім того, вони говорять компліменти, хай і безпідставні. Наприклад, йде Нью-Йорком людина, їй сподобалися чиїсь штани, і вона каже: «О, у тебе круті штани!».

Майямі

Америка — це зміни. Мені здається, Америка мене змінила. Не знаю, чи подорожі, чи знайомство, чи досвід… Ти все це в себе вбираєш і сам змінюєшся. Підвищується рівень привітності, стаєш комунікабельніший, не боїшся спілкуватися з людьми.

Америка — це краса: люди, краєвиди, смачна їжа. Навіть у метро ти можеш зустріти людей, одягнених у лахміття, але це виглядає настільки стильно! Американці вміють так круто одягатися.

Америка — це допомога. Наприклад, ти не знаєш, куди йти вулицею, вони самі тобі допоможуть.

Гадаю, нам треба в американців повчитися терпіння і любові. У нас дуже рідко старі люди ходять, тримаючись за руки. А в Америці всі так роблять.

Разом із тим, мені не сподобалася їхня фейкова привітність. Буває таке, що люди посміхаються тобі в обличчя, а потім за спиною обговорюють.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: